ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2017 р. Справа № 804/3100/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Букіна Л. Є.,

за участі:

секретаря судового засідання Червяченко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Проммаш» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проммаш» (далі - ТОВ «НВП «Проммаш», позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держпраці, відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 03 травня 2017 року № 129/4.1-3/412, яким нараховано ТОВ «НВП «Проммаш» штраф у розмірі 1 056 000,00 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 03 травня 2017 року № 129/4.1-3/413, яким нараховано штраф ТОВ «НВП «Проммаш» у розмірі 1 248 000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржені постанови є протиправними, оскільки під час проведення перевірки відповідачем не враховані додаткові договори про внесення змін договорів підряду щодо допущення 11 працівників до роботи; відповідачем не враховані платіжні відомості, відомості на виплату грошей щодо недоотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці. Крім того, позивачем зазначено про порушення терміну проведення перевірки, тобто з порушенням терміну повідомлення про проведення перевірки.

У судовому засіданні 15.06.2017 року представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні доводам позовної заяви.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.06.2017 року проти задоволення адміністративного позову заперечував, надав письмові заперечення. Заперечуючи проти задоволення адміністративного позову, представник відповідача пояснив, що превірку проведено правомірно; перевіркою встановлені порушення трудового законодавства, зокрема, укладені між працівниками цивільно-правові угоди, хоча позивач повинен був укласти трудові договори; на момент проведення перевірки позивачем нарахування та виплати індексації заробітної плати працівникам підприємства не здійснено, таких доказів не надано, а тому висновки, викладені в акті перевірки відповідають дійсності, підстави для скасування оскаржуваних постанов відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено, що у період з 04.04.2017 року по 13.04.2017 року на підставі наказу від 30.03.2017 року № 154-ПЛ Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області «Про призначення комісії для проведення планової перевірки суб'єкта господарювання ТОВ НВП «Проммаш» та направлення на перевірку від 30.03.2017 року № 31/2.4-Н проведено планову перевірку додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 129/4.1-3, за результатами якої складено Акт перевірки № 129/4.1-3.

Твердження представника позивача щодо порушення порядку проведення перевірки через недотримання відповідачем термінів повідомлення про початок проведення перевірки судом не беруться до уваги, оскільки позивач допустив до перевірки представників відповідача, правом недопуску до перевірки не скористався.

В акті перевірки контролюючим органом встановлені такі порушення, зокрема:

- на підприємстві є випадки укладання з фізичними особами цивільно-правових угод, які мають ознаки трудових договорів, що повинні укладатись у відповідності до норм чинного трудового законодавства;

- ч. 1, 2, 4, статті Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), ч. 1, 2 ст. 3 Закон України № 108 «Про оплату праці», а саме: заробітна плата нараховується та виплачується за фактично відпрацьований час, у вересні 2015 році ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заробітну плату нараховано у розмірі нижчому за мінімальний, чим порушено вимоги ч. 1, 2, 4 ст. 95 КЗпП України ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про оплату праці».

Не погодившись з Актом перевірки № 129/4.1-3 позивачем подано до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області заперечення на акт перевірки № 129/4.1-3. Разом з цим, відповідачем заперечення на акт перевірки не враховано.

На підставі Акта перевірки № 129/4.1-3 за вказані порушення посадовою особою ГУ Держпраці прийнято оскаржені постанови, а саме:

- постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.05.2017 року № 129/4.1-3/412, якою на позивача накладено штраф у розмірі 1 056 000 грн. не щодо всіх встановлених порушень, а саме: працівник не може бути допущений до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомленням центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та вимог ст. 31 КЗпП України, працівник не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором;

- постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.05.2017 року № 129/4.1-3/413, якою на позивача накладено штраф у розмірі 1 248 000,00 грн. за порушення вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України № 108 «Про оплату праці», що призводить до мінімізації заробітної плати.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Щодо встановлених перевіркою порушень, за яким прийнято оскаржену постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.05.2017 року № 129/4.1-3/412 суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно зі ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч.3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі п. 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.93 р. за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

Перевіркою встановлено, що упродовж 2015-2017 років між ТОВ НВП «Проммаш» в особі директора ОСОБА_5 (Замовник), що діє на підставі статуту, з однієї сторони, та водіями-експедиторами ОСОБА_6 та фізичними особами - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_1, ОСОБА_15 (Підрядник) укладені договори підряду на виконання робіт.

На думку представника відповідача, зазначені договори мають ознаки трудових договорів.

Разом з цим, відповідачем не враховано, що ТОВ «НВП «Проммаш» уклало додаткові угоди про внесення змін до договорів підряду, а саме: договір підряду № 7/16 від 10.03.2016 року, договір підряду № 11/16 від 12.09.2016 року, договір підряду № 5/16 від 10.03.2016 року, договір підряду № 10/16 від 12.09.2016 року, договір підряду № 4/76 від 10.03.2016 року, договір підряду № 3/16, договір підряду № 1/16 від 10.043.2016 року, договір підряду № 9/16 від 12.09.2016 року, договір підряду № 8/16 від 01.07.2016 року, договір підряду № 2/16 від 10.03.2016 року, договір підряду № 9/15 від 01.10.2015 року, договір підряду № 12/15 від 01.10.2015 року, договір підряду № 10/15 від 01.10.2015 року, договір підряду № 7/15 від 01.10.2015 року, договір підряду від 01.10.2015 року № 11/15, договір підряду № 6/15 від 01.10.2015 року, договір підряду № 8/15 від 01.10.2015 року, договір підряду № 5/15 від 01.04.2015 року, договір підряду № 3/15 від 18.03.2015 року, договір підряду № 2/15 від 18.03.2015 року, договір підряду № 1/15 від 18.03.2015 року, договір підряду № 1/17 від 01.03.2017 року, договір підряду № 2/17 від 01.03.2017 року, договір підряду № 4/17 від 01.03.2017 року, договір підряду № 3/17 від 01.03.2017 року.

Проте, зазначені додаткові угоди не було взято до уваги уповноваженою особою ГУ Держпраці у Дніпропетровській області під час прийняття оскарженого рішення.

У додаткових угодах до вищезазначених договорів підряду зазначено про таке (мовою оригіналу):

«Заказчик заказывает, а Подрядчик принимает и обязуется в течении срока действия Договора предоставить Заказчику услуги и в срок, указанные в заявке, и дополнительно услуги которые Заказчик заказывает (поручает) Исполнителю: устно, с помощью средств электронной почты, других средств связи - далее (услуги). Исполнитель принимает и обязуется оказывать услуги качественно и в соответствии с условиями настоящего Договора и требований которые к результату услуг ставит Заказчик. Заявка формируется с помощью средств электронной почты, других средств связи или в письменной форме.

За совершение действий, определенных в Договоре Заказчик выплачивает исполнителю вознаграждение в соответствии с условиями Договора.

Исполнитель сам организует свою деятельность по Договору и выполняет ее на свой риск. Исполнитель обязуется выполнить работу качественно и в срок, указанный в Договоре или Заявке.

Для выполнения обязательств по данному договору, исполнителю может быть предоставлено транспортное Заказчика средство с 9:00 до 18:00 или другое время, согласованное сторонами, кроме выходных и праздничных дней. Маршрут перевозки является сторонами неотъемлемой частью данного договора.

За предоставленные услуги Исполнитель поручает вознаграждение. Размер вознаграждения определяется из расчета за 1 час работы Исполнителя составляет 250 грн. Если Исполнителем предоставлено Услуг более на 10 часов, последний получает вознаграждение не более чем 3500,00 грн. Размер вознаграждения в других условиях должен быть согласован с Заказчиком.

Основанием для выполнения является исключительно подписанный Сторонами акт выполненных работ. Заказчик имеет право не подписывать акт при наличии обоснованных замечаний к выполнению услуг Исполнителем. Выплата вознаграждения Исполнителю осуществляется через 10 (десять) календарных дней после подписания Акта выполненных работ.»

Отже, позивач, як суб'єкт господарювання, вправі на власний розсуд організовувати виконання статутних завдань, в тому числі і шляхом укладення договорів цивільного-правового характеру. Зобов'язуючи позивача укласти трудовий договір, відповідач не врахував, що затвердження штатного розпису належить до компетенції суб'єкта господарювання. В свою чергу, виникнення, зміна та припинення відносин між позивачем та фізичними особами зумовлена волевиявленням обох сторін і одна із них не вправі в односторонньому порядку змінювати умови, щодо яких досягнуто двосторонньої домовленості на врегулювання відносин на підставі цивільного законодавства.

Враховуючи, що відповідачем не враховано, що за трудовим договором працівник має виконувати вимоги внутрішнього трудового розпорядку, не досліджено правовідносини, що виникли між позивачем та виконавцями договорів підряду, в тому числі не встановлено систематичності наданих послуг; не враховано, що виконавці договорів підряду діяли на власний ризик, самостійно організовували процес надання послуг та не підпорядковувались внутрішньому розпорядку Товариства та не мали робочого місця на підприємстві, суд доходить висновку про відсутності підстав для накладення штрафу через відсутність трудових договорів.

Щодо встановлених перевіркою порушень, за яким прийнято оскаржену постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.05.2017 року № 129/4.1-3/413 суд зазначає таке.

Перевіркою встановлено, що деяким працівникам підприємства заробітна плата нараховувалась у розмірі нижчому за мінімальний (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.), що є порушенням вимог статті 95 КЗпП України.

Перевіркою також встановлено, що працівникам підприємства недонараховано індексацію грошових доходів у 2015-2016 роках.

Відповідно до ст. 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України «Про оплату праці» та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про державний бюджет»:

- у 2015 році мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі з 1 січня 2015 року - 1218 гривен, з 1 вересня 2015 року - 1378 грн.;

- у 2016 році мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі з 1 січня 2015 року - 1378 гривен, з 1 грудня 1600 грн.

Судом встановлено, що директором ТОВ «НВП «Проммаш» прийнято наказ № 8 від 04.01.2015 року «Про проведення індексації заробітної плати працівників» та наказ № 9 від 05.01.2016 року «Про проведення індексації заробітної плати працівників».

На виконання зазначених наказів здійснено виплату індексації працівникам підприємства, що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю № НЗП-000013 за грудень 2015 року, розрахунково-платіжною відомостями за 2016 рік, відомість на виплату грошей № ВЗП-000014 за 2015 рік, відомістю на виплату грошей за 2016 рік, копії яких наявні в матеріалах справи.

Суд звертає увагу, що вищезазначені документи були надані підприємством працівникам інспекції Держпраці, та не були враховані під час перевірки, та повторно надані до Заперечень на акт перевірки ТОВ «НВП «Проммаш».

Також, підприємством здійснено незалежний аудит Бухгалтерської документації на предмет мінімізації заробітної плати та недодержання вимог законодавства з приводу індексації заробітних плат та укладено договір про виконання бухгалтерського та фінансового аудиту з «Аудиторської фірми «Укрфінаудит».

Відповідно до незалежного звіту аудитора про фактичні результати від 03.05.2017 року зроблені висновки, а саме:

- нарахування заробітної плати працівникам ТОВ «НВП «Проммаш» за квітень-грудень 2015 року та за січень-квітень 2016 року проведені згідно вимог чинного законодавства та з дотриманням мінімальних державних гарантій в оплаті праці;

- розрахунково-платіжні відомості та індексація заробітної плати працівникам ТОВ «НВП «Проммаш» до мінімальної заробітної плати за квітень-грудень 2105 року та за січень-квітень 2016 року та підтверджують наявність відповідних виплат працівникам за результатами проведення нарахувань.

Право на проведення аудиторської перевірки надано свідоцтвом № 3304 про включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів від 25.12.2003 року № 130, копія якого наявна в матеріалах справи.

Тобто, керівництвом ТОВ «НВП «Проммаш» прийняті всі необхідні заходи щодо виплати індексації заробітної плати працівникам ТОВ «НВП «Проммаш» до мінімальної заробітної плати за квітень-грудень 2105 року та за січень-квітень 2016 року наказами № 8 від 04.01.2015 року «Про проведення індексації заробітної плати працівників» та № 9 від 05.01.2016 року «Про проведення індексації заробітної плати працівників», тобто до прийняття оскарженої постанови, а тому повинно бути враховано при прийнятті постанови.

Щодо повноважень відповідача накладати штраф за порушення законодавства про працю суд зазначає таке.

Згідно положень ч. 1 ст. 265 КЗпП посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

За приписами ч. 2 ст. 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, в разі порушення інших вимог трудового законодавства, ніж ті, які передбачено у ч. 2 ст. 265 КЗпП.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення визначений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» та визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 КЗпП України та частинами 2 - 7 ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення».

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Саме це положення Конституції України на найвищому рівні гарантує дотримання прав особи під час та в результаті вчинення органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами (суб'єктами владних повноважень, владними суб'єктами) відносно неї юридично значущих дій або прийняття рішень.

У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Таким чином, у відповідача були визначені законом повноваження щодо проведення перевірки роботодавця, разом з цим повноваженнями накладення штрафу посадові особи відповідача згідно вимог ч.4 статті 265 КЗпП України не наділені.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 34560,00 грн. і заявлено клопотання про присудження на його користь здійснених судових витрат.

Разом з цим слід зазначити, що Законом України від 06.12.2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ч.1 статті 5 доповнено пунктом 20, згідно якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняється, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» утворено державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 929-р «Питання Державної служби з питань праці» на Державну службу з питань праці покладено здійснення функцій і повноважень Державної інспекції з питань правці, що припиняється.

Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно п. 7 Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. А тому, Головне управління Держпраці в Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та відповідно їй підпорядковується, у зв'язку з чим здійснені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 34560,00 грн., які зараховано до Державного бюджету України, підлягають присудженню позивачу за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Проммаш» задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 03.05.2017 року № 129/4.1-3/412 на Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Проммаш» у розмірі 1 056 000,00 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 03.05.2017 року № 129/4.1-3/413 на Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Проммаш» у розмірі 1 248 000,00 грн.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Проммаш» за рахунок Державного бюджету України здійснені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 34560,00 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот шістдесят грн.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі.

Повний текст постанови складений 30.06.2017 року.

Головуючий суддя Л.Є. Букіна