У Х В А Л А

іменем україни

09 серпня 2017 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Завгородньої І.М., Карпенко С.О.,

Мазур Л.М., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Гусятинського відділення поліції Підволочиського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області, прокуратури Гусятинського району Тернопільської області, прокуратури Тернопільської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 11 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 22 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути на його користь з Державного бюджету України моральну шкоду, заподіяну внаслідок неправомірних дій і бездіяльності: Гусятинського відділення поліції Підволочиського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області та з управління Міністерства внутрішніх справ в Тернопільській області по 100 000 грн з кожного, а з прокуратури Гусятинського району Тернопільської області та з прокуратури Тернопільської області - у розмірі по 50 000 грн з кожного.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що моральна шкода заподіяна йому неправомірною бездіяльністю відповідачів, пов'язаною з невнесенням посадовими особами прокуратури Гусятинського району, Гусятинського райвідділу міліції відомостей до ЄРДР за його заявою про вчинення службовими особами Гусятинського УЕГГ злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України; нерозглядом з приводу цих дій його скарги прокурором Тернопільської області; тривалим нерозглядом (невнесенням відомостей до ЄРДР) відповідачами його звернень з приводу погроз невідомої жінки в телефонній розмові, що мала місце 23 липня 2015 року та з приводу затримання злочинців за фактом вимагання у нього грошей; невнесенням посадовими особами прокуратури Тернопільської області відомостей до ЄРДР про вчинення службовими особами Гусятинського відділення поліції і Тернопільського управління Національної поліції злочину, передбаченого ст. ст. 367, 256 КК України, у зв'язку із чим просив задовольнити позов з підстав, встановлених ст. ст. 55. 56 Конституції України та ч. ч. 1, 6 ст. 1176 ЦК України.

Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 24 грудня 2015 року до участі в справі, як відповідача, було залучено Державну казначейську службу України (а. с. 34).

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 11 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 22 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 11 травня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї прокуратури Тернопільської області, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили із недоведеності позивачем заявлених вимог щодо заподіяння йому моральної шкоди, оскільки ним не доведено наявності моральної шкоди, протиправності дій відповідача, вини та причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями її заподіювача.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 неодноразово протягом періоду з 06 липня по 27 жовтня 2015 року звертався до Гусятинського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області (далі - Гусятинський РВ УМВС України в Тернопільській області), управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, прокуратури Гусятинського району, прокуратури Тернопільської області з різного роду заявами про вчинення злочинів і щодо бездіяльності Гусятинського РВ УМВС України в Тернопільській області, прокуратури Гусятинського району, прокуратури Тернопільської області щодо розгляду цих заяв.

З матеріалів справи вбачається, що на вищевказані заяви відповідачі надсилали позивачу листи-відповіді (а. с. 16-32).

Ухвалою слідчого судді Гусятинського районного суду Тернопільської області від 05 листопада 2015 року в справі № 596/2107/15-к скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність працівників Гусятинського РВ УМВС України в Тернопільській області задоволено, зобов'язано Гусятинський РВ УМВС України в Тернопільській області внести до ЄРДР відомості за його заявою від 06 липня 2015 року про вчинення службовими особами Гусятинського УЕГГ «Тернопільгаз» кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 191 КК України та розпочати досудове розслідування (а. с. 4).

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 листопада 2015 року в справі № 607/17649/15-к скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого в ОВС СВ прокуратури Тернопільської області Балди А.Є., яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань задоволено, зобов'язано слідчого в ОВС СВ прокуратури Тернопільської області Балду А.С. виконати дії відповідно до ст. 214 КПК України щодо внесення відповідних відомостей за заявою ОСОБА_3 від 27 жовтня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань та здійснення досудового розслідування (а. с. 3).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює опреативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першої ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої ст.1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті і така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. ст. 1173, 1174 цього Кодексу).

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оскільки підставою для відшкодування шкоди позивач зазначав бездіяльність службових осіб органів міліції (поліції) та прокуратури в частині неналежного виконання своїх службових обов'язків, пов'язаних з невнесенням відомостей за його заявами до ЄРДР та проведенням належної перевірки, то відсутні спеціальні підстави для застосування ст. 1176 ЦК України.

Разом з тим, шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року № 6-440-цс16.

Проте суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю працівників відповідачів, не звернули уваги на те, що такі неправомірні дії були встановлені преюдиційними судовими рішеннями.

При цьому суди не обґрунтували, чому не можуть бути підставами для відшкодування шкоди постанови Гусятинського районного суду від 05 листопада 2015 року та Тернопільського міськрайонного суду від 19 листопада 2015 року, якими встановлено бездіяльність працівників відповідачів і зобов'язано Гусятинський РВ УМВС України в Тернопільській області та слідчого в ОВС СВ прокуратури Тернопільської області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування.

З огляду на викладене колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій на порушення норм процесуального права на вказане вище уваги не звернули, не сприяли всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та здійсненню сторонами прав щодо подання доказів, не встановили всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, передчасно дійшовши висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, у зв'язку із чим рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, визначених статтею 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 11 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 22 червня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.Є. Червинська

Судді: І.М. Завгородня

С.О. Карпенко

Л.М. Мазур

О.М. Ситнік