Справа № 357/7826/16-ц Головуючий у І інстанції Жарікова О. В.

Провадження № 22-ц/780/2342/17 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є. М.

Категорія 46 14.08.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

14 серпня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Суханової Є.М.,

суддів: Данілова О.М., Мережко М.В.,

за участю секретаря: Бобка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Державного підприємства "Дослідного господарства «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України", на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства "Дослідного господарства імені 9 Січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України", Білоцерківської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсним державного акту, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним цивільним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з метою реалізації своїх законних прав на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, позивач звернулася до Держгеокадастру у Київській області з відповідною заявою. У своїй заяві ОСОБА_2 просила про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га. за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Озернянської сільської ради Білоцерківського району Київської області, додавши необхідні документи.

26 травня 2016 року, листом П-17071/0-8012/6-16 Головним управлінням Держгеокадастру у Київської області їй була надана відповідь, в якій зазначалося, що бажана до відведення земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні Дослідного господарства ім. 9 січня ІЦБ УААН, згідно державного акту на право постійного користування, серії НОМЕР_2.

Позивачем було з'ясовано, що юридичної особи з назвою Дослідне господарство ім. 9 січня ІЦБ УААН в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань немає; що не виготовлявся та не затверджувався проект відведення земельної ділянки для акту на право постійного користування, серії НОМЕР_3, технічна документація для державного акту на право постійного користування, серії НОМЕР_3 не розроблялася, а також не виготовлявся та не затверджувався проект відведення земельної ділянки для акту на право постійного користування, серії НОМЕР_3. Крім того, позивач зазначила, що у відповідача відсутні межові знаки щодо спірної земельної ділянки, оскільки вони йому не передавалися.

Позивач вказує, що Дослідне господарство ім. 9 січня Інституту цукрових буряків УААН у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відсутнє, а отже вказане підприємство припинило свою діяльність. В той же час, у реєстрі присутнє підприємство з схожою назвою - Державне підприємство «Дослідне господарство імені 9 січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України», яке і використовує земельну ділянку, площею 2485,4 га. на підставі державного акту на право постійного користування землею, серії НОМЕР_3, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 030502900022 від 28.01.2005 року.

Позивач вказує, що за змістом ст. 92 та 141 Земельного кодексу України вбачається, що у разі припинення (злиття, приєднання, поділу, перетворення, ліквідації) діяльності державних підприємств чи комунальних підприємств, установ та організацій, їх право постійного користування земельною ділянкою припиняється і в порядку правонаступництва автоматично не переходить.

На думку позивача, викладене свідчить, що ДП «ДГ імені 9 січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» незаконно використовує земельну ділянку, площею 2485,4 га. на підставі державного акту на право постійного користування землею, серії НОМЕР_3.

Крім того, при складанні вказаного державного акту був відсутній проект відведення земельної ділянки, а також не розроблялася технічна документація.

Враховуючи зазначені обставини, позивач просить суд визнати недійсним Державний акт на право постійного користування землею, серії НОМЕР_3, що виданий Дослідному господарству ім. 9 Січня Інституту цукрових буряків УААН АДРЕСА_1, Білоцерківською районною державною адміністрацією і зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 030502900022 від 28.01.2005 року.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним Державний акт на право постійного користування землею, серії НОМЕР_3, що виданий Дослідному господарству ім.9 Січня Інституту цукрових буряків УААН АДРЕСА_1, Білоцерківською районною державною адміністрацією і зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 030502900022 від 28.01.2005 року.

Стягнутио солідарно з Державного підприємства «Дослідного господарства імені 9 Січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» та Білоцерківської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 551,20 грн..

Не погоджуючись з рішенням, відповідач Державне підприємство "Дослідного господарства «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову в позові у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

За приписами ст. 1 Цивільного процесуального Кодексу України (далі ЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність, у тому числі й у судовому порядку.

Так, колегія суддів даючи аналіз тексту рішення суду першої інстанції вважає, що воно не відповідає вимогам вищезазначених норм ЦПК України, оскільки в ньому немає відомостей щодо встановлених судом дійсних фактів із наведенням доказів, якими вони підтверджуються.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач має право звернення до суду з таким позовом і позовні вимоги підтверджуються доказами, наданими позивачем, та дослідженими у судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки вони зроблені судом без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін у даних правовідносинах, з неправильним застосуванням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У липні 2016 року позивач звернулась до суду із позовом про визнання не дійсним державного акту, зазначивши відповідачами Державне підприємство «Дослідне господарство ім. 9 січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» та Білоцерківську районну державну адміністрацію та просила визнати недійсним Державний акт на право постійного користування землею, серії НОМЕР_3, що виданий Дослідному господарству ім.9 Січня Інституту цукрових буряків УААН АДРЕСА_1, Білоцерківською районною державною адміністрацією і зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 030502900022 від 28.01.2005 року.

Аналіз позовних вимог ( в суді першої інстанції позивач та його представник не брали участі у судових засіданнях при розгляді цієї справи) дозволяє колегії судді зробити висновок про те, що позивач звернулась до суду на захист свого права як громадянина України відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України на безоплатну передачу їй земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Озернянської сільської ради Білоцерківського району Київської області. З метою реалізації свого права вона 26 травня 2016 року звернулась до Держгеокадастру у Київській області, але земельну ділянку їй виділено не було, а тому вона звернулась із зазначеним вище позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі, послався на порушення відповідачами прав ОСОБА_2, визнав недійсним Державний акт на право постійного користування землею, серії НОМЕР_3, що виданий Дослідному господарству ім.9 Січня Інституту цукрових буряків УААН, та у такий спосіб, на думку суду першої інстанції, було судом відновлене порушене право позивача.

Перевіривши матеріали справи, надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог докази, колегія суддів дійшла висновку, що позов задоволено безпідставно.

У своєму судовому рішенні судом першої інстанції не зазначено у який спосіб і коли було порушено відповідачами право позивача на отримання земельної ділянки, а також не зазначено у який спосіб судове рішення про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею, реалізує право позивача на отримання 2 гектарів землі із земель, які перебувають тривалий період часу у користуванні державного підприємства.

Колегія суддів також дійшла висновку, що відповідачами не було порушено право позивача на звернення у встановленому законом порядку до компетентних державних органів для вирішення питання щодо безоплатної передачі позивачу земельної ділянки із земель державної власності.

Закон передбачає, що кожен має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, звернувшись до суду із позовом.

Але ОСОБА_2 не надала доказів порушення відповідачами її законних прав, у тому числі доказів її права на земельну ділянку площею 2,0 га саме із земель, які перебувають у користуванні державного підприємства.

Суд першої інстанції не перевірив наявність у позивача прав, на захист яких вона звернулась до суду із позовом.

Колегія суддів також вважає, що задоволення позову про визнання недійсним державного акту на право користування землею, виконання цього судового рішення не відновлює порушеного права особи, яка ще не набула цього права на земельну ділянку.

При цьому ОСОБА_2 у позовній заяві не зазначала, що вона позбавлена відповідачами або іншими особами права на безоплатне отримання 2 га землі із земель державної або комунальної власності на території Білоцерківського району Київської області або на іншій території України у порядку, визначеному діючим законодавством, яке регулює ці правовідносини.

Відповідно до частини 3 статті 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, оскільки апеляційним судом встановлено наявність підстав, передбачених ст.309 ЦПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у позові через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст..ст.307, 309 ЦПК України, колегія,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідного господарства «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного підприємства "Дослідного господарства імені 9 Січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України", Білоцерківської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсним державного акту відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Дослідного господарства «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» понесенні витрати по сплаті судового збору у розмір 606,32 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: