ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 серпня 2017 року № 826/2283/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві, Головне управління національної поліції у м. Києві, Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону у Національній поліції України, третя особа: Деснянське управління поліції Головного управління поліції у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві, Головного управління національної поліції у м. Києві, Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону у Національній поліції України, третя особа: Деснянське управління поліції Головного управління поліції у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просить:

- Визнати протиправним та скасувати рішення атестаційної комісії Головного управління поліції к м. Києві від 10 грудня 2015 року про те, що лейтенант поліції ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

- Визнати протиправним та скасувати висновок апеляційної атестаційної комісії Північного регіону у Національній поліції України від 05 січня 2016 року про відхилення скарги ОСОБА_1.

- Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 15 січня 2016 року №21 о/с «Щодо особового складу», в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції згідно з п. 5 (через службову невідповідність) ч. 1 статті 77 Закону України «про Національну поліцію».

- Поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого відділу поліції №2 Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з 16 січня 2016 року.

- Стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 січня 2016 року по день поновлення на роботі.

- Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого відділу поліції №2 Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/2283/16.

У судовому засіданні 07 квітня 2016 року у зв'язку з заявленим позивачем клопотанням щодо ознайомлення з матеріалами справи, суд оголосив про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 01 червня 2016 року представником Головного управління Національної поліції у м. Києві заявлено клопотання щодо залишення позовної заяви без розгляду у частині позовної вимоги 1, таким чином, позов ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування рішення атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві від 10.12.2015р. щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення її із служби в поліції через службову невідповідність, оформлене протоколом , залишено без розгляду.

01 лютого 2017 року у зв'язку з закінченням повноважень судді Іщука І.О. передано справу для розгляду іншим складом суду у порядку, встановленому ч. 3 ст. 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для подальшого розгляду справи визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберду В.І., у зв'язку з чим, справу прийнято до свого провадження.

В судовому засіданні 23 березня 2017 року позивач позовні вимоги підтримав, представник відповідач 3 заперечив проти їх задоволення. Представники відповідачів 1, 2 та третьої особи до суду не прибули, у зв'язку з чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві 07.11.2015 №5 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу до поліції на посаду слідчим відділу поліції №2 Деснянського управління поліції . без доступу до інформації з грифами секретності «цілком таємно». Та «таємно», присвоївши їй спеціальне звання «лейтенант поліції».

В подальшому, 15 січня 2016 року Головним управлінням Національної поліції у м. Києві прийнято наказ №21о/с "Щодо особового складу" щодо звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, слідчого відділу поліції №2 Деснянського управління поліції, з 16.01.2016 зі служби в поліції за п. 5 (через службову невідповідність) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Зі змісту оскаржуваного наказу слідує, що підставою для його прийняття було рішення атестаційної комісії від 10 грудня 2015 року та висновок апеляційної атестаційної комісії Північного регіону від 05 січня 2016 року.

ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням (висновком) Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві від 10 грудня 2015 року подав скаргу, за наслідком розгляду якої Апеляційна атестаційна комісія Північного регіону прийняла рішення, яке оформлене протоколом від 05.01.2016 року №05-01/01-08.

З огляду на вказані обставини, ОСОБА_1 звернулася до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінивши наявні документи в матеріалах справи, з урахуванням пояснень сторін, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому та об'єктивному досліджені доказів дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову мотивуючи це наступним.

Членами апеляційної атестаційної комісії північного регіону під час розгляду скарги поліцейського було досліджено атестаційний лист та інші матеріали на поліцейського, який подав скаргу, були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в національній поліції та інші питання.

За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення одноголосно (4-"за") комісією прийнято рішення, про відхилення скарги поліцейського.

Згідно протоколу Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону від 05.01.2016 року за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення, Головою апеляційної атестаційної комісії Північного регіону відхилено скаргу поліцейського у зв'язку із недостатнім рівнем професійних знань, непрозорістю мотивів для вступу до лав поліції, а також наявність сумнівів щодо чесності кандидата.

Проте, дані твердження суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Так, Інструкцією у п.10 Розділу ІV визначена мінімальна кількість балів, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Отже, чинним законодавством визначені критерії мінімального рівня професійних знань, загальних здібностей та навичок, з яким пов'язується можливість проходження служби в органах національної поліції.

Натомість, при прийнятті вищевказаного рішення, оформленого протоколом від 05.01.2016 року апеляційної атестаційної комісії північного регіону та відображеного в атестаційному листі, не були враховані вищевказані нормативні вимоги, а та обставина, що позивач набрав 29 балів із 60 максимально можливих за профтестом, та за тестом на загальні здібності та навички - 39 балів із 60 максимально можливих, всього 65 бали, тобто пройшов мінімальний бар'єр, передбачений пунктом 11 розділу IV Інструкції, залишилася поза увагою комісії.

З огляду на це висновки, якими констатовано недостатній рівень професійних знань не могли братися апеляційною атестаційною комісію північного регіону до уваги при розгляді скарги позивача. Крім того, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не обґрунтовані доводи щодо непрозорості мотивів позивача для вступу до лав поліції, якими саме діями позивач викликав сумніви щодо чесності.

Також наявні в матеріалах справи документи не містять жодних відомостей, які б свідчили про неналежне виконання позивачем своїх службових обов'язків в органах національної поліції (а до цього - в органах внутрішніх справ), вказували на його службову невідповідність та необхідність звільнення з органів національної поліції.

Також суд вважає за необхідне наголосити, що при розгляді апеляційною атестаційною комісією північного регіону скарги позивача, також не була відображена неможливість його переміщення на нижчу посаду, через службову невідповідність, зважаючи на тривалий стаж роботи в органах внутрішніх справ, посаду, яку обіймав позивач в органах національної поліції на час звільнення, та відповідність з цих підстав вимогам чинного законодавства рішення атестаційної комісії, яке оскаржувалося.

Пунктом 5 Розділу ІV Інструкції передбачено, що поліцейський, щодо якого центральною атестаційною комісією чи атестаційною комісією органу поліції прийнято висновок, визначений підпунктом З або 4 пункту 15 розділу IV цієї Інструкції, за умови набрання ним загалом за професійний тест та тест на загальні здібності та навички 60 балів і більше має право протягом 5 робочих днів з дня ознайомлення або оприлюднення на офіційному веб-сайті МВС, право протягом 5 робочих днів з дня ознайомлення або оприлюднення на офіційному веб-сайті МВС, висновок відповідної атестаційної комісії.

Апеляційна атестаційна комісія на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, шляхом відкритого голосування приймає рішення про відхилення скарги поліцейського або скасовує висновок відповідної атестаційної комісії та приймає новий висновок (п.12 Розділу ІV Інструкції).

Отже, на думку суду рішення, оформлене протоколом від 05.01.2016 року апеляційної атестаційної комісії північного регіону, є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Аналізуючи наявність підстав для прийняття відповідачем рішення про невідповідності позивача займаній посаді та наказ відповідача щодо звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність, суд зазначає про наступне.

Пункт 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.

У свою чергу визначення терміну "службова невідповідність" Закон України "Про Національну поліцію" не надає; тим не менше, виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість. Отже, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.

Оскільки, метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, в контексті норм Закону України "Про Національну поліцію" та Інструкції звільнення за через службову невідповідність може бути застосоване як вид дисциплінарного стягнення, про що зроблено висновок у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2014 року у справі №21-13а14.

Згідно з положеннями статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

На момент прийняття оскаржуваних рішень та наказу Дисциплінарного статуту Національної поліції України ще не затверджено, тому, керуючись аналогією закону, суд вважає за можливе застосувати до відносин звільнення норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.

Так, відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення, зокрема, у вигляді звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно з порядком накладання дисциплінарних стягнень, визначеним у статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, на думку суду, поліцейський може бути звільнений через службову невідповідність на підставі пункту 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" лише в крайньому випадку та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення.

Разом з тим відповідачем не доведено неможливості залишення позивача на службі в поліції, необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення та порядку дотримання накладання дисциплінарного стягнення; суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи докази, які б вказували на невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, наприклад акт відповідного службового розслідування, документи, що характеризують позивача з негативної сторони або вказують на низький професійний рівень.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що звільнення позивача через службову невідповідність за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" відбулось незаконно, тому наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 15 січня 2016 року №21 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню, у зв'язку із чим позивача належить поновити на посаді слідчого відділу поліції №2 Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з 16 січня 2016 року.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд керується наступним.

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю в Україні при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі по тексту - Порядок № 100).

Відповідно до п. 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до листів Міністерства праці та соціальної політики України від 20.07.2015 № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» та від 05.08.2016 № 11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» кількість робочих днів в у 2016 році становила: у січні - 19, у лютому - 21, у березні - 22; у квітні - 21, у травні - 19, у червні - 20, у липні - 21, у серпні - 22, у вересні - 22, у жовтні - 20, у листопаді - 22, у грудні - 22 (загалом 251 день), та в 2017 році: у січні - 20, у лютому - 20, у березні - 22, у квітні - 19, у травні - 20, у червні - 20, у липні - 21.

Вимушений прогул позивача з 16 січня 2016 року (наступний робочий день за днем звільнення) по 14 серпня 2017 року (дата ухвалення судом рішення) становить: 394 дні.

За приписами абз. 3 п. 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

У пункті 6 своєї постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 № 13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно п.п. 5 і 8 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Таким чином, під час проведення розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата.

Згідно з довідкою Головного управління Національної поліції в м. Києві від 18 лютого 2016 року середня заробітна плата ОСОБА_1 за останні 2 календарні місяці роботи складає 7371, 00 грн., нарахування виключно заробітної плати позивачу у листопаді 2015 року становило 3276, 00 грн., у грудні 2015 року - 4095, 00 грн. Відповідно сума заробітної плати, яку необхідно врахувати при обчисленні середньої заробітної плати складає 7371, 00 грн.

Середньоденна заробітна плата визначається наступним чином: 7371, 00 / 62 фактично відпрацьовані робочі дні сукупно за листопад 2015 року і грудень 2015 року (відомості щодо фактичної кількості відпрацьованих ОСОБА_1 робочих днів за вказані місяці зафіксовані у довідці про доходи ОСОБА_1 від 18 лютого 2016 року, складеної спеціалістом І кат. УФЗБО ГУНП у м. Києві = 156, 82 грн.

Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 394 дні, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 61787, 08 грн., який підлягає стягненню на його користь з Головного управління Національної поліції в м. Києві.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак постанова суду в частині поновлення позивача на посаді слідчого відділу поліції №2 Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з 16 січня 2016 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведено правомірність звільнення позивача відповідно до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Беручи до уваги наведену процесуальну норму суд вважає, що постанова у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення суми середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати висновок апеляційної атестаційної комісії Північного регіону у Національній поліції України від 05 січня 2016 року про відхилення скарги ОСОБА_1.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 15 січня 2016 року №21 о/с "Щодо особового складу", в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції згідно з п. 5 (через службову невідповідність) ч. 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого відділу поліції №2 Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з 16 січня 2016 року.

5. Стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 61787 (шістсот одна тисяча сімсот вісімдесят сім) грн. 08 коп.

6. Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого відділу поліції №2 Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць у розмірі 7371 (сім тисяч сімсот одна) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда