Справа № 2-а-2259/09 р.  

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И  

09 листопада 2009 року   Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Гуменний З.І., розглянувши в порядку письмового провадження     адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області про зобов’язання вчинити певні дії,  

в с т а н о в и в :  

ОСОБА_1 ( надалі-позивач ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області ( надалі-відповідач ), в якому просила відновити пропущений строк для звернення з позовом до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року та зобов’язати відповідача нарахувати недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733 грн. 30 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що відповідно до статті 1 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», є дитиною війни. Всупереч діючого законодавства відповідачем протягом 2006-2007 років їй не виплачувалася доплата до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, тому вона звернулася з вищезазначеним позовом до суду.  

У судове засідання сторони не з’явилися, позивач надала заяву про розгляд справи за її відсутності, відповідач позов не визнав, надав заперечення до адміністративного позову, де просив розглянути справу без участи його представника, відмовити в задоволенні позову, оскільки позивач за її заявою отримує підвищення до пенсії як учасник війни відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно зі ст. 6 якого ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.  

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутності сторін за їх заявами, на підставі наявних у справі доказів.  

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.  

Виходячи із змісту статті 3 та пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, відносини, що склалися між сторонами, є публічно-правовими. Позивач народилася 11 липня 1938 року.  

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення ( 2 вересня 1945 року ) Другої світової війни було менше 18 років.  

Таким чином, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Даний факт не заперечується відповідачем і підтверджується копією посвідчення позивача № 126026 з поставленням в ньому штампу «Дитина війни» ( а.с.7 ).  

Правовідносини, пов’язані із питаннями соціального захисту дітей війни врегульовані Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року  № 2195-IV, Законом України «Про державний бюджет на відповідний рік», Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 р.  

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантії надання пільг і державної соціальної підтримки. З метою надання соціальної підтримки особам, які мають статус «дитини війни» державою встановлені певні державні соціальні гарантії.  

Як вбачається з наданої відповідачем довідки, ОСОБА_1 за її заявою з 01.01.2007 року отримує підвищення до пенсії як учасник війни відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» : за 2007 2008 рік – 2650,50 грн. ( а.с. 14 ).  

Згідно зі ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.  

Враховуючи викладене вище, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню.  

Судові витрати по справі підлягають у відповідності до ст. 94 КАС України полягають віднесенню за рахунок позивача.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 22, 46, 152 ч. 2 Конституції України, ст. ст. 1-4, 6-9, 10-12, 17, 71, 72, 94, 99, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року  № 2195-IV, суд, –  

ПОСТАНОВИВ:  

В задоволенні адміністративного позову   ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області про зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.  

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку, визначеному ч. 5 ст. 186 КАС України.  

Суддя -