Справа № 2-834

2009 рік

РІШЕННЯ

іменем України

          04 листопада 2009 року Баришівський районний суд Київської області в складі головуючого судді                   Коваленка К.В.

при секретарі                           Старенькій С.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду смт. Баришівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільської сільської ради , третя особа Баришівське Бюро технічної інвентаризації, про визнання права власності на майно та зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом вказуючи, що 20.12.2004 року між ним та ТОВ “Агрофірма Поділля” було посвідчено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно умов якого ТОВ “Агрофірма Поділля” передало, а ОСОБА_1  прийняв у власність нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

09.12.2005 року позивач уклав з Подільською сільською радою договір оренди землі строком на 49 (сорок дев’ять) років, площею 0,5543 га., цільове призначення – землі промисловості, що знаходиться під належним йому на праві власності нерухомим майном.

Маючи намір провести реконструкцію нежилого приміщення під цех борошняних виробів, ОСОБА_1  було підготовлено відповідну проектну документацію, яка згодом була затверджена відділом проектної документації та зареєстрована за №2 від 07.07.2006 року, відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства.

Отримавши належним чином оформленні дозволи позивач почав здійснювати реконструкцію.

Після проведення затверджених проектом робіт, ОСОБА_1 звернувся в Баришівське Бюро технічної інвентаризації для реєстрації права власності на реконструйоване майно.

13.10.2009 року Баришівським БТІ позивачу було надано письмову відмову в реєстрації права власності на цех борошняних виробів з допоміжними будівлями та спорудами, зазначивши, що ним самочинно проведені роботи по реконструкції та самочинно побудовані допоміжні приміщення.

Вважає, що проведені роботи з реконструкції нерухомого майна не є самочинним будівництвом.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 мав договір оренди земельної ділянки, відповідного цільового призначення, затвердив проектну документацію та отримав дозвіл на виконання будівельних робіт і роботи виконані без істотних порушень будівельних норм і правил, тому проведена ним реконструкція не може вважатися самочинним будівництвом.

Вважає помилковим твердження про те, що не перераховані в договорі купівлі-продажу допоміжні будівлі та споруди являються самочинним будівництвом.

Під час посвідчення договору купівлі-продажу відповідні допоміжні будівлі не були включені в договорі так, як вони є приналежними речами та слідують правовому режиму головної речі.

Як вбачається з вищевикладеного цех борошняних виробів являється головною річчю, а допоміжні будівлі та споруди – приналежними, які не є окремими об’єктами цивільних прав, служать для обслуговування головної речі, тому і не були включені в договорі купівлі-продажу.

    В попередньому судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 , підтримав позовні вимоги  в повному обсязі та просить суд визнати за ОСОБА_1 , , право власності на цех борошняних виробів площею 520,5 м.кв. з будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та зобов’язати Баришівське Бюро технічної інвентаризації зареєструвати дане майно.

           Представник відповідача по справі сільський голова с. Поділля Бондаренко В.Г.  позов визнав в повному обсязі.

           Від третьої особи Баришівського бюро БТІ надійшов лист в якому вони просять суд розглядати справу без їхньої участі, позовні вимоги також визнають.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України, при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку встановленому статтями 174 і 175 ЦПК України.

Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки з матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що 20.12.2004 року між позивачем та ТОВ “Агрофірма Поділля” було посвідчено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно умов якого ТОВ “Агрофірма Поділля” передало, а ОСОБА_1  прийняв у власність нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

09.12.2005 року позивач уклав з Подільською сільською радою договір оренди землі строком на 49 (сорок дев’ять) років, площею 0,5543 га., цільове призначення – землі промисловості, що знаходиться під належним йому на праві власності нерухомим майном.

Маючи намір провести реконструкцію нежилого приміщення під цех борошняних виробів, ОСОБА_1  було підготовлено відповідну проектну документацію, яка згодом була затверджена відділом проектної документації та зареєстрована за №2 від 07.07.2006 року, відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства

Отримавши належним чином оформленні дозволи позивач почав здійснювати реконструкцію.

Після проведення затверджених проектом робіт, ОСОБА_1 звернувся в Баришівське Бюро технічної інвентаризації для реєстрації права власності на реконструйоване майно.

13.10.2009 року Баришівським БТІ позивачу було надано письмову відмову в реєстрації права власності на цех борошняних виробів з допоміжними будівлями та спорудами, зазначивши, що ним самочинно проведені роботи по реконструкції та самочинно побудовані допоміжні приміщення.

Вважає, що проведені роботи з реконструкції нерухомого майна не є самочинним будівництвом.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 мав договір оренди земельної ділянки, відповідного цільового призначення, затвердив проектну документацію та отримав дозвіл на виконання будівельних робіт і роботи виконані без істотних порушень будівельних норм і правил, тому проведена ним реконструкція не може вважатися самочинним будівництвом.

Вважає помилковим твердження про те, що не перераховані в договорі купівлі-продажу допоміжні будівлі та споруди являються самочинним будівництвом.

Під час посвідчення договору купівлі-продажу відповідні допоміжні будівлі не були включені в договорі так, як вони є приналежними речами та слідують правовому режиму головної речі.

Згідно ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Відповідно до ст.186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов’язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно роз’яснення Міністерства Юстиції України стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, право власності на яке підлягає державній реєстрації, приналежність не має самостійного значення та за призначенням без головної речі використовуватись не може, а тому, є залежною від головної речі і має допоміжний статус. За загальним правилом приналежність наслідує долю головної речі. Визначення речі приналежністю визначається її природними властивостями, а також характером відносин, що виникають з приводу господарського призначення речі.

І приналежність, і головна річ є фізично самостійними речами, але головна річ має самостійне значення, а приналежність – допоміжне і служить найбільш повному і найкращому використанню головної речі. Головна та приналежна речі утворюють одне ціле, яке передбачає їх використання за єдиним призначенням, а тому вони розглядаються як одна річ.

Державній реєстрації підлягає право власності на головну річ, а витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно має містити інформацію про приналежну річ у розділі "опис нерухомого майна".

Враховуючи встановлені судом обставини, а саме те, що цех борошняних виробів являється головною річчю, а допоміжні будівлі та споруди – приналежними, які не є окремими об’єктами цивільних прав, служать для обслуговування головної речі, тому і не були включені в договорі купівлі-продажу, а тому слідують правовому режиму головної речі, реконструкція проведена власником нерухомого майна на підставі затвердженої проектної документації та дозволів на проведення вищезазначених будівельних робіт, а також те, що роботи проведенні без істотного порушення будівельних норм та правил, те, що визнання позову відповідачем та третьою особою не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, враховуючи позицію сторін, суд вирішив, відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України, ухвалити судове рішення в попередньому судовому засіданні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.186,376 ЦК України, ст.ст. 3,15,107,114,118,119,120 ЦПК України, роз’яснення Міністерства Юстиції України стосовно визначення нерухомого майна, суд,-

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_1 до Подільської сільської ради , третя особа Баришівське Бюро технічної інвентаризації, про визнання права власності на майно та зобов’язання вчинити дії задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , ідентифікаційний НОМЕР_1 право власності на цех борошняних виробів площею 520,5 м.кв. з будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Зобов’язати Баришівське Бюро технічної інвентаризації зареєструвати за ОСОБА_1,  ідентифікаційний НОМЕР_1 право власності на цех борошняних виробів площею 520,5 м.кв. з будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Баришівський районний суд Київської області протягом 10(десяти) днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20(двадцяти) днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                   К.В.Коваленко