копія

Провадження № 11-кп/792/519/17

Справа № 676/13/16-к Головуючий в 1-й інстанції Савчук Р.І.

Категорія: ухвала суду Доповідач Федорова Н. О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.08.2017 м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої – судді Федорової Н.О.,

суддів – Бондар В.В., Вітюк І.В.,

секретаря – Купельської Н.П.,

з участю: прокурора – Павлишина В.І.,

потерпілого – ОСОБА_1,

представника потерпілого – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження № 12015240160000898 від 5 жовтня 2015 року за апеляційною скаргою прокурора Кам’янець-Подільської місцевої прокуратури на ухвалу Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

Цією ухвалою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 5 жовтня 2015 року за № 12015240160000898, по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого директором фермерського господарства «УСАГРОКАПІТАЛ», проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, повернуто прокурору Кам’янець-Подільської місцевої прокуратури.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він 5 жовтня 2015 року близько 15 год. 30 хв. в с. Руда Кам’янець-Подільського району Хмельницької області, під час словесного конфлікту з потерпілим ОСОБА_1 на ґрунті довготривалих неприязних відносин, умисно наніс один удар кулаком правої руки в область голови та два удари кулаком правої руки в область тулуба потерпілого, після чого дерев’яним руків’ям вил наніс останньому один удар по спині та один удар по лівій нозі, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження.

Повертаючи обвинувальний акт в ході підготовчого судового засідання, своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що під час складання обвинувального акту органами досудового розслідування було порушено вимоги п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України. Зокрема, стороною обвинувачення залишено поза увагою протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 5 жовтня 2015 року, у якій потерпілий ОСОБА_1 заявив, що тілесні ушкодження йому спричинили дві особи – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Того ж дня, до ЄРДР внесено відомості по даному факту щодо ОСОБА_4 В обвинувальному акті містяться відомості про вчинення кримінального правопорушення лише ОСОБА_3, що повністю суперечить протоколу прийняття заяви про вчинений злочин. Вказані обставини позбавляють суд можливості здійснити належним розгляд справи по суті, встановити істину по справі та в подальшому притягнути винних осіб до відповідальності.

Не погоджуючись з ухвалою суду, прокурор Кам’янець-Подільської місцевої прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання. Ухвалу вважає незаконною.

Зазначає, що даний обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки в ньому в повному обсязі викладено фактичні обставини, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону.

На думку прокурора, суд при постановленні ухвали, вийшов за межі наданих йому повноважень та обґрунтовував свої висновки на підставі пояснень потерпілого ОСОБА_1 та його захисника.

Судом не враховано, що факт нанесення потерпілому тілесних ушкоджень ОСОБА_4 не підтвердився, а тому за результатами проведеного досудового розслідування ОСОБА_3 9 листопада 2016 року повідомлено про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення та в подальшому пред’явлено обвинувачення.

На думку апелянта, відомості, які містяться у витязі з ЄРДР не можуть бути перешкодою для роз’яснення судом ОСОБА_3 суті пред’явленого обвинувачення і не порушують його право на захист, оскільки витяг з ЄРДР не є документом, на підставі якого висувається обвинувачення.

Прокурор вважає, що питання щодо встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення та його кваліфікація мають бути предметом саме судового розгляду, а не вирішуватись під час підготовчого судового засідання.

Прокурор у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з мотивів, які в ній зазначені.

Потерпілий та його представник у судовому засіданні апеляційного суду заперечили проти задоволення апеляційної скарги та пояснили, що, на їх думку, прокурор не бажає привести обвинувальний акт у відповідність до вимог ст. 291 КПК України, тобто викласти реальні фактичні обставини кримінального правопорушення, яке вчиняли ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у зв’язку з тим, що останній є раніше судимим (знаходиться на іспитовому терміні) і сторона обвинувачення, ймовірно, маючи до нього прихильність, не бажає притягнення його до кримінальної відповідальності.

Натомість, він, будучи потерпілим від дій вищевказаних осіб, відчуває себе в даному кримінальному провадженні безправним, не захищеним правоохоронними органами, завданням якого є вжиття заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення в установленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Окрім того, зазначив, що в діях вищевказаних осіб, окрім ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 КК України, є ознаки і іншого кримінального правопорушення, оскільки під час нанесення йому тілесних ушкоджень, його душили. Однак, сторона обвинувачення на такі його неодноразові пояснення, в тому числі і пояснення свідків, які це підтверджують, уваги не звертає та фактично бездіє.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги прокурора з наступних підстав.

Правосуддя – одна із найважливіших функцій правової держави. Від його ефективності залежить реалізація права, в тому числі, права потерпілого на захист державою, а відповідно здійснення державної політики, вираженої в законі.

Завданнями кримінального провадження є захист особи від кримінальних правопорушень (ст. 2 КПК України).

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частити статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Згідно з п.13 ч.1 ст. 3 КПК України обвинувачення – це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

За приписами ч. 2 ст. 42 КПК України обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст. 291 цього Кодексу, а обвинувальний акт, згідно із п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК, є однією із форм закінчення досудового розслідування, тобто обвинувальний акт – це процесуальний документ, яким визнається достатність доказів, зібраних під час досудового розслідування, засвідчується його завершення й надання доступу до матеріалів стороні захисту.

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що саме приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи «Девеер проти Бельгії від 27 лютого 1980 року).

Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди (ч.1 ст. 55 КПК України).

Як видно з матеріалів кримінального провадження, зокрема, з даних протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, потерпілому ОСОБА_1 05.10.2015 року діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заподіяно фізичної шкоди (а.п. 175).

Дані вказаної заяви підтверджені у подальшому як поясненнями потерпілого, який відповідно до п.19 ч. 1 ст. 3 КПК України є стороною обвинувачення, так і поясненнями свідків, покази яких відображені у виправдувальному вироці Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 лютого 2017 року (а.п.69).

Натомість, обвинувальний акт, який правильно повернутий судом першої інстанції прокурору, складений лише щодо ОСОБА_3, очевидно не містить фактичних, тобто дійсних, обставин кримінального правопорушення, вчиненого щодо потерпілого ОСОБА_1, а отже і законну правову кваліфікацію.

За таких умов, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та скасуванню в межах доводів апеляційної скарги не підлягає.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд при постановленні ухвали вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки обґрунтовував свої висновки на підставі пояснень потерпілого ОСОБА_1 та його захисника, є необґрунтованими. Так, як видно з оскаржуваної ухвали, суд обґрунтував її відсутністю в ЄРДР відомостей щодо вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3, відносно якого до суду направлений обвинувальний акт, та порушенням вимог закону, а саме: п.5 ч.2 ст. 291 КПК України щодо обов’язкового зазначення в обвинувальному акті фактичних (дійсних) обставин кримінального правопорушення.

Твердження про те, що встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення мають бути предметом саме судового розгляду є слушним. Однак, в даному випадку суд першої інстанції таких не встановлював, а лише констатував відсутність в обвинувальному акті обов’язкових відомостей, визначених законом, як-то: викладення фактичних (дійсних) обставин кримінального правопорушення.

Що стосується наявності чи відсутності доказів нанесення потерпілому тілесних ушкоджень саме особами, зазначеними в протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, то на даній стадії кримінального провадження, апеляційний суд позбавлений можливості такі досліджувати. Натомість, суд першої інстанції під час розгляду обвинувального акту, відповідаючому вимогам ст. 291 КПК України, зобов’язаний всебічно та об’єктивно розглянути справу та винести законне рішення.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2017 року про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12015240160000898 по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 125 КК України прокурору Кам’янець-Подільської місцевої прокуратури залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора Кам’янець-Подільської місцевої прокуратури – без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Н.О. Федорова