Провадження № 22ц/790/2746/17 Головуючий 1-ї інстанції - Якуша Н.В.

Справа № 640/19929/16-ц Доповідач - Бровченко І.О.

Категорія - відшкодування шкоди

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2017 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Бровченко І.О.,

суддів - Кіся П.В., Хорошевського О.М.,

при секретарі - Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 березня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров'я Харківської міської ради, про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, який уточнював під час судового розгляду справи та остаточно просив: зобов'язати відповідача надати офіційний документ - відповідь, на якій підставі порушується Постанова Кабінету Міністрів України №1071 від 05 вересня 1996 року та Постанова Кабінету Міністрів України №1303 від 17 серпня 1998 року щодо відпуску безоплатних лікарських засобів за амбулаторним рецептом; стягнути з Департаменту охорони здоров'я Харківської міської ради на свою користь матеріальний збиток, спричинений не наданням йому безоплатної медичної допомоги на стаціонарному лікуванні як ліквідатору - чорнобильцю та інваліду війни 2 групи в розмірі 11827 грн. та моральну шкоду в розмірі 500 грн.; підтвердити можливість отримувати ним безоплатний відпуск лікарських засобів за рекомендаціями лікарів.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що неодноразово отримуючи направлення для отримання безкоштовних лікарських засобів як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АС, насправді нічого не отримав. У зв'язку з чим був вимушений самостійно нести витрати на їх придбання, проходження обстежень та лікування вдома, та на стаціонарі.

Вважав, що це є порушенням його конституційних прав щодо отримання безкоштовного лікування, а тому просив суд компенсувати йому всі понесені ним витрати та завдану йому цим моральну шкоду.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 06 березня 2017 року у задоволені позову ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров'я Харківської міської ради, про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкодивідмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. В обгрунтування скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вислухав доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.20), тобто є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що в свою чергу передбачає безоплатний або пільговий відпуск йому лікарських засобів, зазначених у переліку лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року № 1071 (ЗП України, 1996 р., № 17, ст. 480), з урахуванням змін, які вносяться Міністерством охорони здоров'я за погодженням з Міністерством фінансів, за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування.

Відповідно до копії виписки із медичної карти стаціонарного хворого №9.12841 травматологічного відділення КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня» позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку із хворобою у відділенні травматології у період з 22 серпня 2016 року по 02 вересня 2016 року.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня», КЗОЗ «Харківська обласна стоматологічна поліклініка», КЗОЗ «Обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення», на протиправні дії яких звертав увагу позивач щодо ненадання йому безоплатних лікарських засобів, не перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Харкова, у зв'язку з чим є юридичними особами, що підконтрольні та підзвітні Управлінню охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації, а не Департаменту охорони здоров'я Харківської міської ради. Позивачем не надано жодного доказу порушення його прав та охоронюваних законом інтересів саме Департаментом охорони здоров'я Харківської міської ради при отримання необхідних лікарських засобів при амбулаторному лікуванні у комунальному закладі охорони здоров'я «Харківська міська поліклініка № 9» або при його стаціонарному лікуванні у КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня». Позивач не довів, що саме дії відповідача є протиправними та призвели до нанесення йому матеріальної шкоди. Не установлено і винних дій відповідача, що призвели до таких збитків, відсутній причинний зв'язок у неотриманні позивачем лікарських засобів на пільгових умовах і діях відповідача, на які вказує ОСОБА_1

Такі висновки рішення суду підтверджені доказами, які досліджені з додержанням вимог цивільно-процесуального закону і яким дана належна оцінка у сукупності з усіма обставинами справи.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги, наведених на її обґрунтування, то ці доводи апелянта в даному випадку процесуальне рішення суду, прийняте по суті розглянутого ним питання не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного його вирішення. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції по їх оцінці.

Посилання в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції не здійснив заміну неналежного відповідача під час судового розгляду справи, висновків суду не спростовують. З матеріалів справи не вбачається, що під час судового розгляду справи позивач клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення співвідповідача не заявляв. Судова колегія враховує, що суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідача. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про постановлення районним судом рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами та, відповідно, про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді -