Справа № 2-а-6557/09/1170
Категорія статобліку 2.11.12
П О С Т А Н О В А
Іменем України
28 жовтня 2009 року Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Сагуна А.В.;
при секретарі – Джебко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Знам’янської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування рішення №0000732330 від 14 серпня 2008 року ,Ї
ВСТАНОВИВ:
1 липня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Знам’янської об’єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту Ї Знам’янська ОДПІ), в якому просив скасувати рішення №0000732330 від 14.08.2008 року в частині застосування штрафних санкцій на суму 6 362,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оспорюванне рішення вважає протиправним, не погоджується з виявленим під час перевірки фактом порушення абз. 3 ст. 1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки” №436 від 12.06.1995 року, оскільки, розрахункові операції проводились через реєстратор розрахункових операцій, фіскальні чеки усі були роздруковані знаходились в книзі обліку розрахункових операцій, але не були підклеєні. Проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій та книгу обліку розрахункових операцій, позивач вважає подвійним оприбуткуванням, що не передбачено ні Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, ні Указом Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки” №436/95 від 12.06.1995 року.
Крім того, позивач, посилаючись на положення на п. 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, ч. 4 ст. 217, ст. ст. 238, 241 ГК України, вважає, що податковим органом штрафні санкції можуть застосовуватись лише ті, які встановлені виключно законами.
Знам’янська ОДПІ у своїх письмових запереченнях, пославшись на те, що вважає свої дії законними і обґрунтованими просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. Зокрема, вказує, що згідно п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, наявність фіскальних звітних чеків, про які зазначає позивач, не являється оприбуткуванням готівки.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та надала суду пояснення аналогічні змісту позовної заяви.
Представники відповідача Подлєсний Віктор Володимирович у судовому засіданні заперечив проти задоволення адміністративного позову, надавши суду пояснення згідно письмових заперечень.
Заслухавши представників сторін, дослідивши у судовому засіданні докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити з наступних підстав.
Із змісту ч. 2 ст. 9 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” випливає висновок, про покладення на Державних податкових адміністрацій функцій по проведенню перевірок щодо дотримання законодавства про обіг готівкових коштів. Згідно значеного положення законодавства у разі коли державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції. Так відповідно до п. 4 ст. 10 вказаного Закону державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції виконують функції щодо здійснення у межах своїх повноважень щодо контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Висновок про право, який щодо державного органу одночасно є обов’язком, державних податкових адміністрацій щодо безпосереднього контролю за платниками податків, інших платежів, також кореспондується із положеннями абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 11 того ж Закону, яким право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку надається органам податкової служби в межах їх компетенції.
Згідно ст. 3 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95 ?ро застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” контроль за додержанням юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють в тому числі органи державної податкової служби.
Судом встановлено, що на підставі направлень №1089 від 10.06.2008 року, №1093 від 11.06.2008 року 13 червня 2008 року співробітниками Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області ОСОБА_4, ОСОБА_5, в присутності відповідальної особи підприємства бармена ОСОБА_6 проведено перевірку кафе „Дубок”, розташованого на Диківському роз’їзді, 312 км у м. Знам’янка, Кіровоградської області, належного позивачу, на предмет, зокрема, дотримання вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95 „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”,. За результатами перевірки складено акт (довідка) від 24.04.2009 року (а.с.34 Ї 35).
Як вбачається з вказаного акту в ході перевірки виявлено неоприбуткування готівкових коштів у сумі їх фактичного надходження в розмірі 1 272,50 грн. у книзі обліку розрахункових операцій №1122000550/8 від 19.03.2008 року на підставі фіскальних звітних чеків з 6 по 12 червня 2008 року, що на думку податкового органу є порушенням п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637. На підставі акту перевірки рішенням №0000572330 від 24.06.2008 року позивачу нараховано штрафні санкції в сумі 7 453 грн., в тому числі до суми яких включено і фінансові санкції за порушення за порушення п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637. Позивачем зазначене рішення оскаржено в адміністративному порядку в результаті чого останнє скасовано та прийнято нове рішення №0000732330 від 14 серпня 2008 року, яким за порушення п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 6 362,50 грн. (а.с. 10).
Так, згідно п.2.2 гл. 2 вказаного Положення підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.
У відповідності до абз. 1 п. 2.6 гл. 2 того ж Положення уся готівка, що надходить до каси, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Абзацом 3 пункту 2.6 глави 2 вказаного Положення визначено, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.
Згідно п. 1.2 гл. 2 того ж Положення оприбуткування готівки Ї це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Із зазначеного слідує, що на суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахунки законодавством покладено обов’язок забезпечити облік операцій з готівкою, в тому числі забезпечити оприбуткування всієї суми, яка надійшла до каси, а саме здійснити внесення відповідних даних до книги обліку розрахункових операцій. При здійсненні оприбуткуванні готівки вказані особи повинні дотримуватись принципів своєчасності та повноти. Принцип своєчасності полягає в обов’язку здійснити внесення відповідних даних до книги обліку розрахункових операцій у день одержання готівкових коштів. Принцип повноти полягає у внесенні відповідних даних до книги обліку розрахункових операцій на всю суму готівка, яка фактично надійшла до каси.
Таким чином, невиконання господарюючим суб’єктом встановленого законом обов’язку щодо оприбуткування готівки, яка надійшла до каси може виражатись у не вчиненні дій (бездіяльності) по внесенню відповідних даних до книги обліку розрахункових операцій, та у не своєчасному, тобто не в день надходження готівки до каси, внесенні відповідних даних до зазначеної книги та внесенні даних не на повну суму готівки, що фактично надійшла до каси.
Доводи позивача, що наявність проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій, підтвердженням чому є фіскальний звітний чек, по суті являється оприбуткуванням, не відповідають зазначеним вище положенням законодавства. Крім того, проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій, підтвердженням чому являється фіскальний чек, є виконання обов’язку покладеного на господарюючого суб’єкта Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, відповідальність за порушення якого передбачена цим же Законом.
Як вказано вище в провину позивачу ставиться невиконання обов’язку (бездіяльність) по оподаткуванню готівки у вигляді не вчинення дій щодо внесення даних про операції з готівковими коштами в касі за період з 6 по 12 червня 2008 року до книги обліку розрахункових операцій №1122000550/8 від 19.03.2008 року, чим на думку податкового органу порушено п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637.
Суд погоджується з позицією податкового органу щодо порушення позивачем п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, оскільки крім акту перевірки факт відсутності дій по внесенню даних про операції з готівковими коштами в касі за період з 6 по 12 червня 2008 року підтверджується іншими матеріалами справи, зокрема копіями фіскальних звітних чеків від 06.06.2009 року №1511 на суму 185,60 грн., від 07.06.2009 року №1512 на суму 153,50 грн., від 08.06.2009 року №1513 на суму 106,50 грн., від 09.06.2009 року №1514 на суму 219,10 грн., від 10.06.2009 року №1515 на суму 176 грн., від 11.06.2009 року №1516 на суму 194,50 грн., від 12.06.2009 року №1517 на суму 2695,50 грн. (а.с. 11) та письмовими поясненнями продавця ОСОБА_7 (а.с. 36).
Крім того, згідно ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватись перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Позивач у свій позовній заяві та його представник у судовому засіданні визнав факт відсутності внесення даних про операції з готівковими коштами в касі за період з 6 по 12 червня 2008 року до книги обліку розрахункових операцій №1122000550/8 від 19.03.2008 року у сумі їх фактичного надходження до каси в розмірі 1 272,50 грн.
У відповідності до абз. 3 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95 „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Згідно ст. 2 вказаного Указу штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.
Згідно ч. 2, п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” право приймати рішення про застосування штрафних санкцій надається головам державних податкових адміністрацій і начальникам державних податкових інспекцій та їх заступникам.
Суд не погоджується з доводами позивача та його представника, що податковий орган не вправі застосовувати фінансові санкції, передбачені Указом Президента України від від 12.06.1995 року №436/95 „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”, оскільки даний нормативний акт не є законом.
Правові засади порядку ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), серед інших і порядку оприбуткування грошових коштів регламентується Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637.
Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України в межах своїх повноважень на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
Указом Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.95 року №436/95 встановлено розміри штрафних санкцій за порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України.
На підставі зазначених положень 14 серпня 2008 року начальник Знам’янської ОДПІ прийняв рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000732330, яким, за порушення п. п. 2, 6 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, згідно абз. 3 ч. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” (із змінами та доповненнями), на позивача накладено штраф у сумі 63 62,50 грн. (1 272,50 грн. неоприбуткована сума готівки x 5 = 6 362,50 грн.) (а.с.10).
На підставі встановлених обставин та відповідних їм правовідносин, перевіривши у відповідності до принципів, визначених ч. 2 ст. 3 КАС України, суд вважає, що, у судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт порушення позивачем вимог п. п. 2, 6 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, що стало підставою для обґрунтованого застосування відповідачем штрафних санкцій. Рішення Знам’янської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000732330 від 14.08.2008 року є законним і не підлягаює скасуванню. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, а тому у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.
У зв’язку із відмовою у задоволенні адміністративного позову згідно ст. 94 КАС України, позивач не має права на відшкодування судових витрат. Витрат, які підлягають відшкодуванню на користь відповідача судом не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови - з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви.
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –02.11.09.
Суддя (підпис) А. В. Сагун