ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року Справа № 904/9686/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач),

Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги

Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

на ухвалуГосподарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2017

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2017

за скаргоюПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

на діїВідділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області

У справі№ 904/9686/15 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

ДоКомунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"

Простягнення заборгованості за договором № 1451/12 про закупівлю теплової енергії від 13.08.2013 у загальному розмірі 2 347 977,90 грн.,

в засіданні взяли участь представники:

від позивача:не з'явилися,

від відповідача:Дубовик О.М.,

від ВДВС:не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2015 у справі № 904/9686/15 позов частково задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - КПТМ "Криворіжтепломережа") на користь Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат") 1903638,25 грн. основного боргу, 334133,59 грн. пені, 83028,64 грн. інфляційних втрат, 21 337,89 грн. 3 % річних, 35132,08 грн. витрат з оплати судового збору. На виконання вказаного рішення Господарським судом Дніпропетровської області 25.12.2015 видано відповідний наказ. На виконанні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває зведене виконавче провадження № 14682118 відносно боржника - КПТМ "Криворіжтепломережа", до складу якого входять окремі виконавчі провадження, у тому числі ВП № 50036436 про виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/9686/15 від 25.12.2015 (постанова від 12.02.2016 про приєднання виконавчого провадження № ВП № 50036436 до зведеного виконавчого провадження № 14682118). Від позивача 31.10.2016 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якій скаржник просив суд: витребувати у відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області матеріали виконавчого провадження № 500036436 від 04.02.2016 та зведеного виконавчого провадження № 14682118 від 05.02.2009 для огляду у судовому засіданні; визнати бездіяльність старшого державного виконавця Куліковської Альони Олександрівни щодо примусового виконання рішення суду від 14.12.2015 неправомірною; зобов'язати старшого державного виконавця Куліковську Альону Олександрівну розглянути клопотання скаржника (вих. № 52-70/3862 від 11.05.2016) та вчинити виконавчі дії передбачені законом, з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі виконання рішення суду від 14.12.2015; зобов'язати старшого державного виконавця Куліковську Альону Олександрівну, з метою забезпечення своєчасного та повного виконання рішення суду від 14.12.2015, виявити нерухоме та рухоме майно боржника та його майнові права, усі поточні рахунки, що відкриті у банківських та фінансових установах на ім'я КПТМ "Криворіжтепломережа"; зобов'язати старшого державного виконавця Куліковську Альону Олександрівну, з метою забезпечення своєчасного та повного виконання рішення суду від 14.12.2015, направити до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" постанову від 04.10.2016 № 14682118 про накладення арешту на рахунки № 26003010026473, 26003010028341, 26003010021984, відкриті на ім'я КПТМ "Криворіжтепломережа"; зобов'язати старшого державного виконавця Куліковську Альону Олександрівну, з метою забезпечення своєчасного та повного виконання рішення суду від 14.12.2015, надіслати до органів Національної Поліції подання про притягнення директора КПТМ "Криворіжтепломережа" ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за відкриття нових розрахункових рахунків у банківських установах після накладення арешту на рахунки підприємства та ухилення від виконання рішення; зобов'язати старшого державного виконавця Куліковську Альону Олександрівну, з метою забезпечення своєчасного та повного виконання рішення суду від 14.12.2015, надіслати до органів Національної Поліції подання про притягнення директора КПТМ "Криворіжтепломережа" ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації; зобов'язати старшого державного виконавця Куліковську Альону Олександрівну, з метою забезпечення своєчасного та повного виконання рішення суду від 14.12.2015, накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно та внести відповідний запис до реєстру обтяжень і оголосити заборону на вчинення дій щодо відчуження; зобов'язати старшого державного виконавця Куліковську Альону Олександрівну, з метою забезпечення своєчасного та повного виконання рішення суду від 14.12.2015, здійснити вихід за адресою боржника для проведення опису належного боржнику майна; зобов'язати старшого державного виконавця Куліковську Альону Олександрівну, з метою забезпечення своєчасного та повного виконання рішення суду від 14.12.2015, винести постанову про накладення арешту та оголошення розшуку з подальшим затриманням та постановкою на штрафмайданчик технологічних транспортних засобів, зазначених у листі Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 25/31 від 26.11.2015 у кількості 63 одиниці техніки та направити дану постанову до органів Національної Поліції для проведення розшукових дій та затримання транспортних засобів; зобов'язати старшого державного виконавця Куліковську Альону Олександрівну, з метою забезпечення своєчасного та повного виконання рішення суду від 14.12.2015, звернутися до суду з поданням за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України ОСОБА_5 - до виконання зобов'язань за рішенням. Скарга обґрунтована тим, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Куліковською А. О. не вживалися всі передбачені законом заходи, спрямовані на вчасне і повне виконання рішення суду у цій справі, тобто державний виконавець не організовувала виконання судового рішення у порядку, встановленому законом. Скаржник зазначає, що на час звернення до суду зі скаргою та на час розгляду судом скарги, клопотання про вчинення виконавчих дій, вих. 52-70/3862 від 11.05.2016, не розглянуто, відповіді не отримано, що є порушенням вимог статті 18 Закону України "Про виконавче провадження". Вимога позивача зобов'язати державного виконавця виявити нерухоме та рухоме майно боржника та його майнові права, всі поточні рахунки, що відкриті у банківських та фінансових установах на ім'я КПТМ "Криворіжтепломережа" обґрунтована тим, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2017 у справі № 904/9686/15 (суддя Фещенко Ю.В.) скаргу ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" частково задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області № 904/9686/15 від 14.12.2015, яка полягає: у несвоєчасній перевірці майнового стану боржника; ненаправленні до правоохоронних органів матеріалів про притягнення керівника боржника до кримінальної відповідальності за відкриття нових рахунків. В задоволенні решті вимог скарги відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 у справі №904/9686/15 (у складі колегії суддів: Іванова О.Г.-головуючого, Березкіної О.В., Антоніка С.Г.) ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2017 у справі №904/9686/15 змінено, доповнено резолютивну частину ухвали абзацом наступного змісту: "Визнати неправомірною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області № 904/9686/15 від 14.12.2015, яка полягає у несвоєчасному накладенні арешту на грошові кошти, які обліковуються на рахунках боржника, відкритих в ПАТ "А-Банк"". В іншій частині ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2017 у справі № 904/9686/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними ухвалою та постановою, ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2017 у справі № 904/9686/15 в частині відмови в задоволенні скарги, і прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити скаргу ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на бездіяльність відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що судами не дотримані вимоги норм матеріального та процесуального права.

Статтею 124 Конституції України, з якою кореспондуються положення статті 115 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), передбачено імперативний припис, відповідно до якого судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини другої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною першою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною другою статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що в ході виконання рішення суду у даній справі, в межах зведеного виконавчого провадження № 14682118, виконавчою службою не вжито всіх необхідних, передбачених законом заходів примусового виконання рішення, що свідчить про наявність факту неправомірної бездіяльності державної виконавчої служби під час примусового виконання рішення та підтверджується це матеріалами справи.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника.

Відповідно до частини восьмої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що у наданих до справи копій документів зведеного виконавчого провадження, відсутні докази в підтвердження дотримання державним виконавцем вимог частини восьмої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", в частині здійснення перевірки майнового стану боржника з періодичністю у кожні два тижні щодо виявлення рахунків, та кожні три місяці щодо виявлення нерухомого та рухомого майна відповідно.

У разі, якщо після накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судове рішення і відкриває нові рахунки у банках чи інших фінансових установах, державний виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності (частина шоста статті 65 Закону України "Про виконавче провадження").

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за наявності підтвердженого матеріалами виконавчого провадження факту невиконання боржником вимог виконавчих документів, які об'єднані у зведеному виконавчому провадженні № 14682118, та підтвердження факту відкриття боржником нових рахунків у банківській установі ПАТ "А-Банк" після винесення постанови про накладення арешту від 04.10.2016, якою боржника повідомлено про заборону відкриття нових рахунків, державний виконавець належним чином не відреагував на відповідні порушення, та не звернувся з даного приводу до правоохоронних органів, що передбачено статтею 65 Закону України "Про виконавче провадження". Судами попередніх інстанцій враховано те, що в матеріалах справи містяться листи прокуратури Дніпропетровської області (№ 05/4-472вих-16 від 10.10.2016 та № 05/4-494вих-16 від 24.10.2016), з яких вбачається, що кримінальну справу за вказаним фактом порушено прокуратурою Дніпропетровської області (кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42016040000000655 від 29.07.2016). Проте доказів звернення державного виконавця після з'ясування факту відкриття нових рахунків (з моменту отримання листа-відповіді № 1018045964 від 09.06.2016) матеріали справи не містять.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів, що бездіяльність Відділу примусового виконання рішення господарського суду у зведеному виконавчому провадженні, яка полягає у ненаправленні до правоохоронних органів подань про притягнення керівника боржника до кримінальної відповідальності за відкриття нових рахунків є доведеною.

Враховуючи викладене, господарські суди дійшли до правильного висновку, що скарга ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" є частково обґрунтованою та такою що підлягає частковому задоволенню, шляхом визнання неправомірною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області № 904/9686/15 від 14.12.2015, яка полягає у несвоєчасній перевірці майнового стану боржника та у ненаправленні до правоохоронних органів матеріалів про притягнення керівника боржника до кримінальної відповідальності за відкриття нових рахунків.

На думку скаржника, неправомірна бездіяльність виконавчої служби полягає у несвоєчасному накладенні арешту на рахунки боржника відкриті в ПАТ "А-Банк".

Господарський суд першої інстанції відмовив в задоволенні скарги в частині визнання неправомірною бездіяльність відділу примусового виконання рішень, яка полягає у несвоєчасному накладенні арешту на грошові кошти, які обліковуються на рахунках боржника, відкритих в ПАТ "А-Банк", оскільки старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень винесена постанова про накладення арешту на кошти КПМТ "Криворіжтепломережа" у межах загальної стягуваної суми 100599615,88 грн., що містяться на рахунках боржника у ПАТ "Акцент-Банк", а Банк повідомив листом від 18.10.2016 № 20.1.0.0.0/7-2161018/126, що постанова про арешт коштів на рахунках боржника не може бути виконана, оскільки зазначені в постанові рахунки Банком не обслуговуються.

Господарський суд апеляційної інстанції вважає даний висновок місцевого суду передчасним, з чим погоджується і колегія Вищого господарського суду України, виходячи з наступного.

Відповідно до частини шостої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 606-ХІV) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Частиною четвертою статті 52 Закону № 606-ХІV передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до частини четвертої статті 65 Закону № 606-ХІV державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Відповідно до частин першої та другої статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 № 2121 (далі - Закон № 2121) арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в рамках накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Пунктом 10.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22* (далі - Інструкція № 22) передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку/ах. відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком/ами за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Банк приймає до виконання постанову державного виконавця та/або рішення суду, які доставлені до банку самостійно державним виконавцем, слідчим, представником суду, органу державної податкової служби або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є суд, державний виконавець, слідчий, орган державної податкової служби

Пунктами 10.2 та 10.4 Інструкції № 22 передбачено, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків. Банк, у якому відкрито рахунок/рахунки клієнта, вживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів після отримання документа про арешт коштів.

Арешт на кошти боржника накладається на підставі постанови державного виконавця, тоді як банківська установа зобов'язана прийняти документ про арешт коштів до виконання та здійснити зупинення видаткових операцій за рахунком боржника. При цьому жодний з вказаних нормативно-правових актів не надає права банківській установі відмовити у арешті коштів та повернути документ про арешт коштів без виконання.

Пунктами 4.1.9, 4.1.10 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/208024 передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших фінансових установах, накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчими документами, виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій та вказується номер рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. Арешт на кошти боржника може бути накладено в національній та/або в іноземній валюті, про що зазначається у постанові.

З вказаної норми вбачається, що існує певне розмежування, відповідно до якого перед державним виконавцем під час винесення постанови про арешт коштів постає обов'язок вибору, а саме: накладення арешту на кошти в межах суми, яка підлягає стягненню із зазначенням конкретних номерів рахунків, на яких обліковуються кошти, або з зазначенням, що арешт буде поширюватися на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що незважаючи на те, що 12.02.2016 виконавче провадження № 50036436 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 14682118, заборгованість за даним виконавчим провадженням не включена до загальної суми заборгованості, на яку накладено арешт постановою державного виконавця від 10.06.2016.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що висновок суду першої інстанції щодо поширення арешту, накладеною постановою державного виконавця від 14.07.2014, на всі кошти, в тому числі на ті, які розміщені на рахунках в ПАТ "А-Банк", а також те що вказаний арешт буде розповсюджуватися на нові відкриті рахунки є помилковим.

Обґрунтованими є висновки попередніх судових інстанцій щодо безпідставності доводів заявника (позивача) щодо неправомірної бездіяльності виконавчої служби, яка полягає у нескладанні акта та ненаправленні подання до правоохоронних органів про притягнення керівника боржника до кримінальної відповідальності за незбереження арештованого та описаного майна, з огляду на таке.

В обґрунтування своїх доводів щодо необхідності звернення до правоохоронних органів з приводу притягнення керівника боржника до кримінальної відповідальності за незбереження арештованого та описаного майна, скаржник посилається на те, що 28.03.2013 виконавчою службою накладено арешт на нерухоме майно боржника, в процесі виконання встановлено, що таке майно зруйновано та ліквідовано, що на думку скаржника свідчить про незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт.

Заявником (позивач, стягувач) у скарзі зазначено, що 28.03.2013 державним виконавцем складено акти опису та арешту майна боржника, відповідно до яких накладено арешт на належні боржнику об'єкти нерухомості. На описане та арештоване майно встановлено обмеження, шляхом заборони відчуження, передачі будь-яким третім особам на будь-яких майнових правах, та заборони руйнування й розукомплектування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою державного виконавця від 11.08.2015 чинність арешту нерухомого майна боржника - припинено (скасовано) у зв'язку із встановленням значного ступеню зносу, внаслідок чого витрати, пов'язані із зверненням на таке майно перевищать суму, за яку майно може бути реалізовано.

Листом № 1673/04 від 04.06.2015 боржник звернувся до виконавчої служби з клопотанням, яким повідомив, що в результаті обстеження у квітні 2015 року робочою комісією підприємства будівель та споруд, які ухвалені рішенням від 25.04.2012 № 1088 "Про узгодження переліку окремих активів комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", рішенням № 1176 від 27.0-6.2012, рішенням № 1370 від 26.09.2012 "Про внесення змін до рішення міської ради від 25.04.2012 № 1088", керуючись Правилами обстежень, оцінки технічного стану і паспортизації виробничих будівель і споруд, затверджених наказом Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України та Держнаглядохоронпраці України № 32/288 від 27.11.1997, виявлено, що загальний технічний стан окремих будівель та споруд аварійний. На теперішній час будівлі та споруди не відповідають чинним нормативним документам у галузі будівництва та охорони праці, частково зруйновані; будівлі та споруди не підлягають подальшій експлуатації. У вказаному клопотанні боржник просив вирішити питання щодо вказаної нерухомості.

Зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів у підтвердження того, що погіршення технічного стану майна сталося саме внаслідок неправомірних дій боржника, а не в результаті нормального зносу, який властивий речам даного виду, у суду відсутні підстави вважати, що в діях органу державної виконавчої служби наявні ознаки неправомірної бездіяльності, що полягає у ненаправленні матеріалів до правоохоронних органів про притягнення керівника боржника до кримінальної відповідальності за незбереження арештованого та описаного майна.

Крім цього, скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою невчинення виконавчою службою дій з оголошення в розшук з подальшим затриманням належних боржнику 63 одиниць технологічних транспортних засобів, та ненаправлення до суду подання для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон керівника боржника, тому неправильно застосували приписи статей 11 та 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій, що за змістом положень статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", вирішення питання щодо необхідності оголошення розшуку майна боржника, як і звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника юридичної особи за межі України, віднесено до повноважень державного виконавця, який самостійно вирішує черговість та необхідність вжиття відповідних заходів виконавчого провадження.

Апеляційним господарським судом зазначено, що на відміну від обов'язку здійснити оцінку правомірності вжиття (невжиття) державним виконавцем заходів примусового виконання (стаття 32 Закону), суд позбавлений права визначення необхідності вчинення тих чи інших заходів виконавчого провадження, які наведені в частині третій статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з чим, доводи скаржника є безпідставними.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 у справі № 904/9686/15 Господарського суду Дніпропетровської області прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи. Таким чином постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 у справі № 904/9686/15 Господарського суду Дніпропетровської області підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо- збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 у справі № 904/9686/15 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без задоволення.

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 у справі № 904/9686/15 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж.О.

Судді: Карабань В.Я.

Ковтонюк Л.В.