ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2017Справа №910/12148/16

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Український професійний банк " в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Пантіної Л.О.

до товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

1. Національний банк України

2. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

3. ОСОБА_3

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Представники сторін:

від позивача: Бондаренко М.Г. - представник за довіреністю № 04 від 17.01.2017 р.;

від відповідача: Онофріюк Д.В. - представник за довіреністю №б/н від 11.01.2017р;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2:Голік О.А. - представник за довіреністю № 27-48339/16 від 28.12.16 р.;

Шевченко П.В. - представник за довіреністю №27-4803 від 01.03.2017р.;

від третьої особи-3: ОСОБА_3 - паспорт серії НОМЕР_3, виданий Ніжинським МВ УМВС України в Чернігівській обл., 06.04.1999 р.;

від третьої особи-4: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" про: застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору відступлення прав вимоги № б/н від 26.05.2015 р.; зобов'язання ТОВ "ФК Аурум Фінанс" повернути на користь ПАТ "Український професійний банк" права майнової вимоги, отриманні за договором відступлення прав вимоги № б/н від 26.05.2015 р., укладеним між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "ФК Аурум Фінанс" у зв'язку з чим повернути оригінали документів згідно акту приймання-передачі від 27.05.2015 р., перелік яких знаходиться в позовній заяві; внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: внести зміни про суб`єктів в записі про іпотеку: 4454309, замінити Іпотекодержателя - товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" на Іпотекодержателя - публічне акціонерне товариство "Український професійний банк"; внести зміни про суб`єктів в записі про обтяження: 4453469, замінити обтяжувача - товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" на обтяжувача - публічне акціонерне товариство "Український професійний банк".

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.09.2016 р. у справі № 910/12148/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 р. у позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2017 р. касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ"задоволено частково. Рішення господарського суду м. Києва від 21.09.2016 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 р. у справі № 910/12148/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В результаті зазначеного автоматичного розподілу справу №910/12148/16 передано на новий розгляд судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.03.2017 р. прийнято справу до провадження, розгляд справи призначено на 27.03.2017 р.

24.03.2017 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про зміну предмету позову в якій просив суд задовольнити позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення прав вимоги від 26.05.205 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого за №6255, укладеного між ПАТ «УПБ» та ТОВ «ФК Аурум Фінанс» шляхом відновлення становища, яке існувало до укладення договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2016р., у тому числі відновлення статусу ПАТ «УПБ» як іпотекодержателя та/або обтяжувача, - визнавши наявність у ПАТ «УПБ» права майнової вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором №426 від 28.01.2014р. та договором забезпечення, та повернути оригінали документів згідно актів приймання-передачі від 27.05.2015р. Стягнути з ТОВ «ФК Аурум Фінанс» на користь позивача кошти, набуті останнім внаслідок укладення нікчемного правочину, що сплачувались позичальником - ОСОБА_3 в рахунок погашення кредитної заборгованості, відповідно до кредитного договору №426 від 28.01.2014 р. у розмірі 294 201,17 грн. Та, подав письмові пояснення по справі.

24.03.2017 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву.

У судове засідання 27.03.2017 р. представники третіх осіб 1, 4 не з'явилися, вимоги ухвали суду від 03.03.2017 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01030 39293009, 01030 39293041 відповідно.

Представник третьої особи 2 подали пояснення по справі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.03.2017 р. розгляд справи відкладено на 15.05.2017 р., у зв'язку із неявкою представників третіх осіб 1, 2 у судове засідання.

12.05.2017 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав додаткові пояснення до відзив на позовну заяву.

У судове засідання 15.05.2017 р. представники третіх осіб 1, 4 не з'явилися, вимоги ухвали суду від 03.03.2017 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01030 39294650, 01030 39294684 відповідно.

Представник позивача подав клопотання про витребування доказів по справі.

Представник відповідача заперечував проти даного клопотання.

Суд зобов'язав представника відповідача надати докази сплати позичальником платежів в рахунок погашення кредитної заборгованості.

Представник третьої особи 3 подав оригінал платіжного доручення та інших документів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.05.2017 р. розгляд справи відкладено на 29.05.2017 р.

25.05.2017 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав документи по справі.

У судове засідання 29.05.2017 р. представники третіх осіб 1, 3, 4 не з'явилися, вимоги ухвали суду від 03.03.2017 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01030 41689211, 01030 41689246 та протоколом судового засідання від 15.05.2017 р. відповідно.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.05.2017 р. розгляд справи відкладено на 12.06.2017 р., у зв'язку із неявкою представників третіх осіб 1, 3, 4 у судове засідання.

У судове засідання 12.06.2017 р. представники відповідача, третіх осіб 1, 2, 3, 4 не з'явилися, вимоги ухвали суду від 03.03.2017 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог відповідно до якої просив суд задовольнити позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення прав вимоги від 26.05.205 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого за №6255, укладеного між ПАТ «УПБ» та ТОВ «ФК Аурум Фінанс» шляхом відновлення становища, яке існувало до укладення договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2016р., у тому числі відновлення статусу ПАТ «УПБ» як іпотекодержателя та/або обтяжувача, - визнавши наявність у ПАТ «УПБ» права майнової вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором №426 від 28.01.2014р. та договором забезпечення, та повернути оригінали документів згідно актів приймання-передачі від 27.05.2015р., згідно переліку. Стягнути з ТОВ «ФК Аурум Фінанс» на користь позивача кошти, набуті останнім внаслідок укладення нікчемного правочину, що сплачувались позичальником - ОСОБА_3 в рахунок погашення кредитної заборгованості, відповідно до кредитного договору №426 від 28.01.2014 р. у розмірі 250 856,30 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.06.2017 р. розгляд справи відкладено на 27.06.2017 р., у зв'язку із неявкою представників відповідача, третіх осіб 1, 2, 3, 4 у судове засідання.

У судове засідання 27.06.2017 р. представники відповідача, третіх осіб 1, 4 не з'явилися, вимоги ухвали суду від 03.03.2017 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Представник третьої особи 3 не виконав вимоги ухвали суду від 12.06.2017 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.06.2017 р. розгляд справи відкладено на 31.07.2017 р.

06.07.2017 року до канцелярії суду третя особа 3 подала додаткові документи по справі.

28.07.2017 року третя особа 3 подала додаткові письмові пояснення.

В судове засідання 31.07.2017 р. представники третіх осіб 1, 4 не з'явилися, вимоги ухвали суду від 03.03.2017 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 31.07.2017 року представник позивача підтримав позовні вимоги з урахування заяви про зменшення позовних вимог та просив суд позов задовольнити.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як визначено в п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 18.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти позову.

Представник третьої особи 2 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник третьої особи 3 подав пояснення по справі.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи 2 та 3, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

28.01.2014р. між ПАТ "Український професійний банк" (банк, позивач) та ОСОБА_3 (третя особа - 3, позичальник) укладено кредитний договір № 426 (надалі - кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді відкличної кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі на строк та умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язався отримати і повернути грошові кошти, одержані в рахунок кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3, 1.4 встановлено наступні умови кредитного договору: строк кредиту з 28.01.2014р. до 10.01.2024р., процентна ставка - 23,0 % річних, кредит з лімітом заборгованості 200000,00 грн. з поетапним щомісячним зменшенням ліміту заборгованості, починаючи з березня 2014 року.

За умовами п. 2.1 кредитного договору повернення кредиту забезпечується іпотекою позичальника (Іпотечний договір від 28.01.2014р.).

26.05.2015р. між ПАТ "Український професійний банк" (первісний кредитор) та ТОВ "ФК Аурум Фінанс" (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги № б/н (надалі - договір про відступлення), за умовами якого первісний кредитор відступив (передав) відповідачу належні позивачу майнові права до ОСОБА_3, за кредитним договором №426 від 28.01.2014р., в тому числі, але не обмежуючись, права вимоги сплати заборгованості за кредитом, несплачених процентів, комісій та штрафних санкцій за кредитним договором в розмірі, який буде існувати на момент переходу прав вимоги, вказаний в п.3 цього договору, а також всі права іпотекодержателя за іпотечним договором.

Згідно з п. 3 договору про відступлення станом на 25.05.2015р. заборгованість за кредитним договором №426 від 28 січня 2014р. становить 177 440,76 грн.

Пунктом 4 договору про відступлення передбачено, що підстави виникнення, зазначених в п.1 цього договору прав вимоги до боржника, на момент підписання цього договору підтверджуються:

1) Кредитним договором № 426 від 28.01.2014р.;

2) Іпотечним договором від 28.01.2014р., що посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Мурга С.Г. за реєстровим № 89.

Відповідно до п. 5 договору про відступлення, за відступлення прав вимоги за кредитним договором відповідач сплачує позивачу кошти в розмірі 177 440,7 грн. без ПДВ, які сплачуються новим кредитором первісному кредитору протягом 2-х банківських днів з дня укладення цього договору. Ціна продажу сплачується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора за реквізитами зазначеними у договорі.

Права вимоги за кредитним договором є такими, що передані новому кредитору з моменту підписання акту приймання-передачі права вимоги. Акт приймання-передачі права вимоги підписується виключно після отримання первісним кредитором ціни продажу в повному обсязі (п. 6 договору про відступлення).

Первісний кредитор зобов'язаний при підписанні акту приймання-передачі права вимоги, передати новому кредиторові за цим актом оригінали документів, зазначених у п.4 даного договору, а також розрахунок заборгованості за кредитним договором (п. 8 договору про відступлення).

Як вбачається із витягу акту приймання-передачі від 27.05.2015р., позивач передав, а відповідач прийняв права вимоги за зобов'язаннями наступних боржників та документи, зокрема, за боржником ОСОБА_3 (Кредитний договір № 426 від 28.01.2014р., Іпотечний договір від 28.01.2014р., що посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Мурга С.Г. за реєстровим № 89). В Акті зазначено, що сторони підтверджують, що розрахунки за вищевказаним договором проведені в повному обсязі і сторони не мають претензій одна до одної.

27.05.2015р. відповідач направив на адресу позичальника повідомлення за № 05/15-12 про відступлення права грошової вимоги та всіх інших пов'язаних з нею прав за кредитним договором №426 від 28.01.2014р.

Дане повідомлення отримано третьою особою-3 06.06.2015р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне в матеріалах справи.

Також до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про реєстрацію відповідача іпотекодержателем за іпотечним договором (номер запису про іпотеку 9810031).

Постановою Правління Національного банку України № 348 від 28.05.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних", банк було віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі постанови Правління Національного банку України № 348 від 28.05.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення № 107 від 28.05.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "УПБ", згідно з яким з 29.05.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "УПБ".

Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "УПБ" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіну Любов Олександрівну.

Тимчасову адміністрацію в ПАТ "УПБ" запроваджено строком на 3 місяці з 29.05.2015 по 28.08.2015 включно.

Постановою Правління Національного банку України № 562 від 28.08.2015 відкликано банківську ліцензію ПАТ "Український професійний банк" та прийнято рішення про ліквідацію банку .

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте відповідне рішенням № 158 від 28.08.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Український професійний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку". Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Частиною 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Як передбачено п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Як вже було зазначено судом вище, постановою Правління Національного банку України № 562 від 28.08.2015 відкликано банківську ліцензію ПАТ "Український професійний банк" та прийнято рішення про ліквідацію банку .

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 6 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частинами 1, 2, 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Відповідно до ч. 5 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

29.05.2015 наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Пантіної Л.О. "Про перевірку договорів в ПАТ "УПБ" № 26/ТА було створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ "УПБ" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в банку, на предмет виявлення правочинів (в тому числі договорів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим чистиною 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За результатами роботи комісії складено протокол № 8 від 24.07.2015 року, в якому зазначено, що:

- договір про відступлення права вимоги укладено з порушенням вимог постанови Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015, яка забороняє банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи;

- прийнявши виконання (платежі) за договором відступлення від кредитора з його поточного рахунку в банку, банком було порушено вимоги постанови Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015, відповідно до якої всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок банку, відкритий у Національному банку України;

- умови договору відступлення, укладеного між банком та ТОВ "ФК Аурум Фінанс", прямо передбачають передачу контрагенту, що є одночасно кредитором банку, майнових прав за кредитними договорами та договорами забезпечення, отже надають кредитору - ТОВ "ФК Аурум Фінанс" переваги перед іншими кредиторами, не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, що зазначено у п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину.

Відтак, було прийнято рішення про виявлення нікчемного правочину, зокрема, договору відступлення прав вимоги, та необхідність здійснити дії щодо направлення повідомлення про нікчемність правочинів згідно ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Позивач зазначає суду про те, що постанова Національного банку України № 293/БТ є нормативним актом, який є обов'язковим для виконання всіма банками, а також юридичними і фізичними особами під час здійснення банківських операцій. Усі правочини, які на момент вчинення суперечили вказаній постанові є нікчемними. Нікчемність правочину, через порушення постанови НБУ про віднесення банків до категорії проблемних підтверджується також правовою позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 у справі № 826/20764/14. Однак, на думку позивача, сторони договору умисно не проводили розрахунки через кореспондентський рахунок ПАТ "УПБ", відкритий в Національному банку України, оскільки на момент укладення нікчемного правочину у банку був відсутній достатній залишок коштів на кореспондентському рахунку, що унеможливило б проведення такої операції. Саме тому, та з метою приховування фіктивності операції з переказу коштів, розрахунки були штучно проведені через внутрішні рахунки банку. При цьому, обмеження Національного банку України в частині зобов'язання ПАТ "УПБ" здійснювати усі розрахунки саме через кореспондентський рахунок в НБУ були направлені на унеможливлення проведення операцій з незаконного виведення активів банку шляхом проведення штучних внутрішніх транзакцій.

Крім того, позивач зазначає суду про те, що банк, уклавши договір відступлення, безоплатно здійснив відчуження майна (активів банку), прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог, оскільки фактично грошові кошти до банку не надходили, натомість були проведені штучні банківські транзакції. ПАТ "УПБ", уклавши договір відступлення, прийняло на себе зобов'язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, що прямо зазначено у п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", як ознака нікчемності правочину. При цьому, умови договору відступлення, укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК Аурум Фінас", прямо передбачають передачу контрагенту, що є одночасно кредитором банку, майнових прав за кредитним договором та договором відступлення, отже надають кредитору - ТОВ "ФК Аурум Фінас" переваги перед іншими кредиторами, не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами ПАТ "УПБ", що прямо зазначено у п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину.

Таким чином, на думку позивача договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ "УПБ" відступило (передало) ТОВ "ФК Аурум Фінанс" належні банку майнові права за кредитним договором № 426 від 28.01.2014 та за іпотечним договором від 28.01.2014, є нікчемним згідно з пунктами 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому просить суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого за №6255, укладеного між ПАТ «УПБ» та ТОВ «ФК Аурум Фінанс» шляхом відновлення становища, яке існувало до укладення договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2016р., у тому числі відновлення статусу ПАТ «УПБ» як іпотекодержателя та/або обтяжувача, - визнавши наявність у ПАТ «УПБ» права майнової вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором №426 від 28.01.2014р. та договором забезпечення, та повернути оригінали документів згідно актів приймання-передачі від 27.05.2015р., а саме:

Документи щодо позичальника банку - ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1): кредитний договір №426 від 28.01.2014р., іпотечний договір від 28.01.2014р., посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Мургою С.Г. за реєстровим №89, договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості від 30.05.2011р. посвідчений приватним нотаріусом Бориспільсткого районного нотаріального округу Київської обл.. Мургою С.Г. за реєстровим №1484, витяг з державного реєстру правочинів №9948744 від 30.05.2011р., витяг про державну реєстрацію прав №30185134 від 03.06.2011р., витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №16919770 від 28.01.2014р., технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1. Стягнути з ТОВ «ФК Аурум Фінанс» на користь позивача кошти, набуті останнім внаслідок укладення нікчемного правочину, що сплачувались позичальником - ОСОБА_3 в рахунок погашення кредитної заборгованості, відповідно до кредитного договору №426 від 28.01.2014 р. у розмірі 250 856,30 грн.

Відповідач заперечує проти задоволення позову з тих підстав, що позивачем не було належним чином доведено нікчемність правочину, а тому вимоги про застосування наслідків нікчемного правочину є безпідставними та необґрунтованими, відтак позов задоволенню не підлягає.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 520 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Судом встановлено, що на виконання умов договору відступлення, а саме, п. 5, відповідачем було перераховано позивачу 177 440,76 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 52 від 27.05.2015 (призначення платежу: "Оплата за відступлення права вимоги за кредитними зобов'язаннями згідно договору відступлення права вимоги від 26.05.2015 без ПДВ").

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частинами 1 - 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.4, 2.5 та 2.7 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Проте, відповідно до доводів позивача, розрахунки за договором про відступлення прав вимоги мали проводитися шляхом перерахування коштів з поточного рахунку ТОВ "ФК Аурум Фінанс" № 2650262536, відкритого в ПАТ "УПБ", на рахунок № НОМЕР_4 ("Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами"), відкритого також у ПАТ "УПБ".

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України, затвердженою Постановою Правління Національного банку України № 280 від 17.06.2004, за дебетом балансового рахунку 1200 "Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України" проводяться суми коштів, які надходять на користь банку та його клієнтів, за кредитом рахунку проводяться суми коштів, які списуються Національним банком України за дорученням банку - власника рахунку за власними операціями, операціями його клієнтів.

На кореспондентському рахунку відображаються фактичні надходження і видатки грошових коштів з/на рахунок банку. Це означає, що всі кошти, які надходять на користь банку та його клієнтів, зараховуються на кореспондентський рахунок банку в Національному банку України, а для обліку коштів, які надходять на користь клієнтів, банк відкриває на своєму балансі аналітичні рахунки балансових рахунків (поточні рахунки) тощо.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

З аналізу вказаної норми вбачається, що у банківській системі кошти клієнтів обліковуються як запис, однак, за відсутності коштів у банку платника, такі кошти не можуть перераховуватись на будь-який інший рахунок.

Так, в силу приписів Інструкції, затвердженої постановою НБУ "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" № 22 від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція № 22), безготівкові розрахунки це - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Преамбулою цієї ж Інструкції визначено, що розрахунковий документ - це документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

У свою чергу платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Разом з тим п. 1.12 вказаної Інструкції № 22 визначений алгоритм дій банку у разі неможливості виконання платіжного доручення клієнта через відсутність коштів на кореспондентському рахунку банку.

Тобто, законодавець визначив, що за відсутності коштів на кореспондентському рахунку банку платіжне доручення клієнтів не виконується. Як вже було встановлено судом вище, з метою перерахування коштів зі свого поточного рахунку на рахунок ПАТ "УПБ" в рахунок оплати за договором про відступлення відповідачем було оформлено платіжне доручення № 52 від 27.05.2015 на суму 177 440,76 грн.

З довідки про рух коштів по рахунку відповідача вбачається, що станом на 27.05.2015 залишок коштів на кореспондентському рахунку ПАТ "УПБ" № 32009172801, відкритому у Головному управлінні Національного банку України по місту Києву і Київській області становив 43 805,61 грн., що фактично означає, що в результаті вказаної операції відбулось коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань, а не реальне надходження коштів на рахунок банку.

При цьому, сама лише наявність умови у договорах щодо подальшої оплати не дає підстави вважати правочин оплатним, в даному випадку навіть за наявності відмітки банку про проведення банківської операції без належного урахування наведеного вище.

Крім того, частиною 6 ст. 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на дату винесення постанови правління НБУ № 293/БТ від 30.04.2015) передбачено, що Національний банк України має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду, що використовується, як правило, одночасно із заходами впливу, встановленими статтею 73 цього Закону. Під час здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку Національний банк України має право заборонити банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на дату винесення постанови Правління НБУ № 293/БТ від 30.04.2015) Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

Згідно з положеннями Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 320 від 16.08.2006, консолідований кореспондентський рахунок - кореспондентський рахунок, що відкритий у Національному банку України і на якому об'єднані кошти банку та його філій для роботи банку у СЕП за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку.

Відповідно до положень статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" фінансове оздоровлення банку - відновлення платоспроможності банку та приведення фінансових показників його діяльності у відповідність із вимогами Національного банку України.

Під поняттям платоспроможності розуміється спроможність банку виконати законні вимоги кредиторів. При цьому платоспроможність банку характеризується рівнем забезпеченості фінансових зобов'язань банку власним капіталом (ліквідними активами). Неплатоспроможність банку визначається як його неспроможність протягом одного місяця в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів або зменшення розміру капіталу банку до суми, що становить менше третини суми, встановленої Національним банком як мінімально необхідної.

Пунктом 1.1 Глави 1 Розділу V Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 368 від 28.08.2001 визначено, що ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв'язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

Як вбачається зі змісту постанови Правління Національного банку України № 348 від 28.05.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних", однією з підстав віднесення позивача до категорії неплатоспроможних стало те, що на момент прийняття такої постанови обсяг високоліквідних коштів (готівка та кошти на кореспондентському рахунку в Національному банку України) значно зменшився, що унеможливлювало виконання зобов'язань Банку перед його кредиторами.

Відповідно до положень статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у відповідній редакції) підставою віднесення проблемного банку до категорії неплатоспроможних є: неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України; невиконання банком протягом десяти робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами; одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку. Тобто, з урахуванням обмежень, встановлених постановою Правління НБУ від 30.04.2015, саме з такого рахунку мали б списуватись кошти під час проведення банківських операцій з перерахування коштів з рахунків клієнтів банку, і саме на такому рахунку кошти мали б відображатись у разі їх реального надходження до банку.

Як вже зазначалось судом, Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Повідомлення Фонду № 01-10/3273 від 03.08.2015 про нікчемність договору про відступлення було відправлено ТОВ "ФК Аурум Фінанс" та отримано останнім 13.08.2015, що підтверджується наявним у справі повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідачем було направлено позивачу лист № 1108/15-05 від 11.09.2015, у якому відповідач повідомив про те, що не погоджується з визнанням договору нікчемними та вважає його належно укладеним та виконаним відповідно до вимог діючого законодавства України, оскільки законні підстави на визнання договору нікчемним відсутні.

У повідомленні № 01-10/32737 від 03.08.2015 про нікчемність договору про відступлення прав вимоги, банк послався на п. 7 ч. 3 ст. 38 України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та зазначив, що правочин є нікчемним з тієї підстави, що банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо нікчемності договору відступлення з моменту отримання позивачем відповіді відповідача, а саме, 18.09.2015, про що свідчить відбиток штампу поштового відділення на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, копія якого додана відповідачем до матеріалів справи.

Судом встановлено, що за результатами безвиїзного банківського нагляду Національним банком України встановлено факти, які засвідчили про здійснення ПАТ "УПБ" ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників та інших кредиторів банку, зокрема: погіршення якості активів, залежність від міжбанківських ресурсів, дефіцит ліквідних коштів, що стало чинником віднесення банку до категорії проблемних та призначення куратора - службовця Національного банку.

Така ситуація вимагала від ПАТ "УПБ" негайного вжиття заходів щодо поліпшення стану ліквідності як за рахунок участі акціонерів, так і шляхом проведення роботи з активами та спрямування вивільнених коштів для своєчасного виконання банком своїх зобов'язань. Разом з цим у Плані фінансового оздоровлення, який відповідно до законодавства надається банками, віднесеними до категорії проблемних, не було заплановано відповідних заходів з поліпшення стану ліквідності. Акціонерами ПАТ "УПБ" не були враховані зауваження Національного банку України щодо негайного фінансового оздоровлення банку.

Відтак фінансовий стан ПАТ "УПБ" погіршився: він не виконував своїх зобов'язань за міжбанківськими кредитами, порушував банківське законодавство, у тому числі нормативно-правові акти Національного банку України. Крім того, до Національного банку України почали надходити численні скарги стосовно невиконання/несвоєчасного виконання зобов'язань перед клієнтами.

Враховуючи викладене, з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів, керуючись статтями 7, 15, 55 Закону України "Про Національний банк України" та статтями 67, 73, 75, 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Правління Національного банку України було вимушено прийняти рішення про віднесення ПАТ "УПБ" до категорії неплатоспроможних.

Таким чином, Національним банком України було проаналізовано результати діяльності ПАТ "УПБ" у період, що передував його неплатоспроможності.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України, суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Такий висновок викладений Вищим господарським судом України і у п. 18 Інформаційного листа № 01-8/211 від 07.04.2008 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за змістом вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.05.2015 у справі № 910/20569/14.

Крім того, відповідно до п. 2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України, стаття 13 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України"), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).

За змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови (навіть якщо суд не визнавав його недійсним). Поряд з тим законом не виключається можливість вирішення судом спорів, пов'язаних з визнанням нікчемних правочинів дійсними, у випадках, встановлених законом (частина друга статті 218, частина друга статті 220 ЦК України).

Так, частиною 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначені підстави нікчемності правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Зазначений у ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" перелік підстав нікчемності правочинів (у тому числі договорів) є вичерпним.

В свою чергу вказана позивачем у позові підстава, а саме те, що банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог, підтверджується матеріалами справи, так як суд дійшов висновку про те, що кошти в розмірі 177 440,76 грн. реально на рахунок банку не надходили, так як відбулось коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 (далі - Постанова № 18) згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Враховуючи викладене, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року N 7 у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого за №6255, укладеного між публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, будинок 15; ідентифікаційний код: 19019775) та товариством з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" (02121, м. Київ, вул. Колекторна, будинок 3; ідентифікаційний код: 39243396) шляхом відновлення становища, яке існувало до укладення договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2016р., у тому числі відновлення статусу публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" як іпотекодержателя та/або обтяжувача, - визнавши наявність у публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" права майнової вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором №426 від 28.01.2014р. та договором забезпечення, та повернути оригінали документів згідно актів приймання-передачі від 27.05.2015р., а саме:

Документи щодо позичальника банку - ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1):

- кредитний договір №426 від 28.01.2014р.,

- іпотечний договір від 28.01.2014р., посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Мургою С.Г. за реєстровим №89,

- договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості від 30.05.2011р. посвідчений приватним нотаріусом Бориспільсткого районного нотаріального округу Київської обл.. Мургою С.Г. за реєстровим №1484,

- витяг з державного реєстру правочинів №9948744 від 30.05.2011р.,

- витяг про державну реєстрацію прав №30185134 від 03.06.2011р.,

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №16919770 від 28.01.2014р.,

технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" (02121, м. Київ, вул. Колекторна, будинок 3; ідентифікаційний код: 39243396) на користь публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, будинок 15; ідентифікаційний код: 19019775) кошти, набуті останнім внаслідок укладення нікчемного правочину, що сплачувались позичальником - ОСОБА_3 в рахунок погашення кредитної заборгованості, відповідно до кредитного договору №426 від 28.01.2014 р. у розмірі 250 856 (двісті п'ятдесят тисяч вісімсот п'ятдесят шість) грн. 30 коп.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" (02121, м. Київ, вул. Колекторна, будинок 3; ідентифікаційний код: 39243396) на користь публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, будинок 15; ідентифікаційний код: 19019775) судовий збір в розмірі 6 962 (шість тисяч дев'ятсот шістдесят дві) грн. 85 коп., 6 063 (шість тисяч шістдесят три) грн. 20 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 6 614 (шість тисяч шістсот чотирнадцять) грн. 40 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 11.08.2017 року.

Суддя С.М.Мудрий