Справа № 761/22048/16-ц

Провадження № 2/761/970/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2017 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Ющенко Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОФІ» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бєлломі Олени Віталіївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК», про визнання незаконними дій нотаріуса та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ТОФІ» звернулось до суду з позовом до приватного нотаріуса КМНО Бєлломі О.В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ПАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК», про визнання незаконними дій нотаріуса та зобов'язання вчинити дії.

В позовній заяві позивач просить суд визнати незаконними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бєлломі О.В., а саме вчинених ним дій щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є спірне нерухоме майно - нежитлове приміщення ¹ 164 - торгове (літера А), загальною площею 729,9 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 118608480000) та нежитлове приміщення ¹164а - торгове, загальною площею 35,30 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 118791580000), що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Червоноармійська, буд.72, право власності на яке зареєстроване за ПАТ «Європейський газовий банк», а також просить суд зобов'язати відповідача внести запис до державного реєстру речових прав про скасування запису про право власності № 14497340 щодо державної реєстрації права власності за ПАТ «Європейський газовий банк» на вказане спірне майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на вчинення приватним нотаріусом КМНО Бєлломі О.В. дій щодо звернення стягнення на предмет іпотеки з порушенням Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про нотаріат» та ст. 3 Закону України «Про оцінку майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представники третьої особи у судовому засіданні проти позовних вимог заперечили, просили суд відмовити у їх задоволенні.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, свого представника на розгляд справи не направила, про час та місце розгляду справи повідомлялася в передбаченому законом порядку, причини неявки суду не повідомила, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду справи, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що між ПАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК» та ТОВ «ЗЕМКОМПРОЕКТ» був укладений кредитний договір № 724-290713 від 29.07.2013 року (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк відкрив позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію, в межах якої надав кредитні кошти в сумі 7000000,00 дол. США (далі - кредит) з процентною ставкою 20% річних.

Кредит надавався на строк з 29.07.2013 року по 30.03.2015 року (п.1.2 Кредитного договору).

Пунктом 4.2.7 Кредитного договору передбачено право банку достроково вимагати погашення заборгованості позичальником за кредитом, у випадку невиконання умов Договору.

Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Судом встановлено, що укладений між сторонами (третьою особою та ТОВ «ЗЕМКОМПРОЕКТ») правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм § 1 і 2 глави 71 Цивільного кодексу України та глави 35 Господарського кодексу України.

Згідно з вимогами ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом за матеріалами справи, оскільки позичальником ТОВ «ЗЕМКОМПРОЕКТ» не виконувались умови Кредитного договору, з метою поновлення порушених прав банку як кредитора ТОВ «ЗЕМКОМПРОЕКТ», ПАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК» звернувся до суду.

Господарським судом м.Києва в справі № 910/10374/15 рішенням від 25.05.2015 року задоволено позов банку та стягнуто з ТОВ «ЗЕМКОМПРОЕКТ» на користь ПAT «ЄВРОГАЗБАНК» 6984154,00 дол. США заборгованості за кредитом, 1059263,36 дол. США заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 147834,80 дол. США пені.

Таким чином загальна сума заборгованості позичальника за Кредитним договором, на час розгляду справи № 910/10374/15, складала 8191252,16 дол. США, що з врахуванням офіційного курсу валют станом на 25.05.2015 року становить 170623782,49 грн.

В подальшому у зв'язку із набранням вказаним судовим рішенням законної сили, Господарським судом м.Києва було видано наказ від 16.06.2015 року про примусове виконання рішення суду у вказаній справі.

При цьому, факт отримання та розмір наданих третьою особою кредитних коштів сторонами не заперечувався.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного надання третьою особою банківських послуг відсутні.

Доказів пред'явлення позичальником претензій щодо якості, обсягів, а також термінів надання банківських послуг до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ПАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК» положень Кредитного договору з боку позичальника відсутні.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

За таких обставин суд вважає встановленим рішенням Господарського суду м.Києва від 25.05.2015 року в справі № 910/10374/15 факт несплати позичальником кредиту і процентів за користування кредитними коштами, що є порушенням вимог законодавства, зокрема ст.ст. 503, 509, 526 ЦК України, а також умов Кредитного договору. При цьому вказані факти відповідно до норм ЦПК є преюдиційними і доказування не потребують.

Судом взято до уваги правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 04.09.2013 року у справі № 6-73цс13, згідно якої наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно.

За приписами ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст. 546 та ст. 547 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання у повному обсязі зобов'язань позичальника перед банком за Кредитним договором, 29.07.2013 року між ПАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК» (далі - іпотекодержатель, банк) та ТОВ «ТОФІ» (далі - іпотекодавець) було укладено Договір іпотеки №1090-290713/і з усіма змінами і доповненнями, посвідчено 29.07.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Л.І. та зареєстровано в реєстрі за № 1820(далі - Договір іпотеки), згідно умов якого іпотекодавцем було передано в іпотеку банку в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед Банком по Кредитному договору наступне майно:

- нежиле приміщення № 164а - торгове (в літ. А), площею 35,30 (Тридцять п'ять цілих та тридцять сотих) кв.м., що знаходиться за адресою м.Київ, вул.Червоноармійська, 72 (сімдесят два) та належить ТОВ «ТОФІ» на підставі Свідоцтва на право власності, виданого Головним управлінням комунальної власності м.Києва Виконавчого органу Київського міської Ради (Київської міської державної адміністрації) 31 липня 2006 року серія ЯЯЯ № 802205, згідно з наказом Головного управління комунальної власності м.Києва № 1338-В від 31 липня 2006 року та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права на об'єкти нерухомого майна 04 жовтня 2006 року і записано у реєстрову книгу № д. 21п-7 за реєстровим № 5606п. Право власності о зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майна 29 липня 2013 року державним реєстратором. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко ІЛ.;

- нежиле приміщення ¹ 164 - торгове (в літ. А), площею 729,90 (Сімсот двадцять дев'ять цілих та дев'яносто сотих) кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Червоноармійська, 72 (сімдесят два) та належить ТОВ «ТОФІ» на підставі Свідоцтва на право власності, виданого Головним управлінням комунальної; власності м. Києва Виконавчого органу Київського міської Ради (Київської міської державної адміністрації) 27 березня 2006 року серія ЯЯЯ № 967479, згідно з наказом Головного управління комунальної власності м. Києва № 393-В від 27 березня 2006 року та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права на об'єкти нерухомого майна 03 травня 2006 року і записано у реєстрову книгу № д. 21п-2 за реєстровим № 5606п. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майна 29 липня 2013 року державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л.

Згідно з п.1.2. Договору іпотеки боржник (ТОВ «ЗЕМКОМПРОЕКТ») зобов'язаний в строки, визначені Кредитним договором, повернути банку кредит, сплатити відсотки за користування ним, а також неустойку.

Відповідно до п.1.4 Договору іпотеки ринкова вартість предмету іпотеки становила 37151464,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п.1.5 Договору іпотеки за домовленістю сторін станом на дату укладання цього договору загальна заставна вартість предмету іпотеки складає 37151464,00 грн., в т. ч.:

- нежиле приміщення ¹ 164 - торгове (в літ. А), площею 729,90 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Червоноармійська, 72 (сімдесят два) та належить ТОВ «ТОФІ»;

- нежиле приміщення № 164а - торгове (в літ. А), площею 35,30 (тридцять п'ять цілих та тридцять сотих) кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Червоноармійська, 72 (сімдесят два) та належить ТОВ «ТОФІ».

Вказані предмети іпотеки зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 18889637 та № 1888704.

Розділами 3-6 Договору іпотеки сторони погодили гарантії, права та обов'язки сторін, підстави, порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя, строк дії договору тощо.

Згідно п. 6.1 Договору іпотеки він набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Вказаний Договір іпотеки підписаний іпотекодавцем, іпотекодержателем та засвідчений печатками сторін.

Як встановлено судом, укладений між позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором іпотеки, який підпадає під правове регулювання § 6 Глави 49 ЦК України та Закону України "Про іпотеку".

Згідно зі ст. 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором (ст. 548 ЦК України).

Згідно ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Якщо предметом застави є нерухоме майно, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 577 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

У відповідності до статті 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

За приписами ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналогічні умови містить п.3.1.2 Договору іпотеки, згідно якого у випадку невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за цим договором (або боржником за кредитним договором) (в тому числі і по сплаті будь - яких платежів, які повинні бути здійснені відповідно до Кредитного договору, звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до розділу 5 цього договору, та вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи оплату процентів, неустойки, відшкодування витрат на утримання заставленого майна; витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за Кредитним договором і звернення стягнення на предмет іпотеки, реалізацією предмета іпотеки, відшкодування збитків, завданих порушенням Кредитного договору та/або умов даного договору.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Отже, виходячи зі змісту п.3.1.2 Договору іпотеки, у випадку невиконання або часткового невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим договором або боржником за Кредитним договором, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх кредиторських вимог переважно перед іншими кредиторами.

Зокрема, розділом 5 Договору іпотеки сторони узгодили порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з п.5.1 Договору іпотеки у разі порушення (часткового порушення) умов Кредитного договору іпотекодержатель надсилає боржнику письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.5.5.1 Договору іпотеки у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобов'язань за цим або Боржником за Кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк, така іпотекодержателя задовольняється за рахунок предмета іпотеки, за вибором іпотекодержателя, в порядку, що передбачений ст. 37 Закону України «Про іпотеку» - шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, або ст. 38 Закону України «Про іпотеку» - шляхом продажу предмета іпотеки іпотеко держателем будь - якій особі - покупцеві.

В такому випадку зазначене застереження відповідно до ст.ст. 36, 37, 38 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі Договору іпотеки, який в такому випадку є правовстановлюючим документом.

Аналогічні положення містяться і в Законі України «Про іпотеку».

Так, згідно із ч.1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Як визначено ч.3 ст. 37 вказаного Закону України, іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Окрім того, іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Згідно із висновком про вартість предмета іпотеки за Договором іпотеки, складеним суб'єктом оціночної діяльності - Закритим акціонерним товариством «Консалтингюрсервіс», що діє на підставі Статуту та Сертифіката суб'єкта оціночної діяльності № 376/15 від 07.05.2015 року, копія якого надана третьою особою, станом на 13.05.2016 року становила 19212642,00 грн. без ПДВ.

Виходячи із викладеного, керуючись п.п.5.5.1 п.5.5 Договору іпотеки, у відповідності до статті 37 Закону України «Про іпотеку» та вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК» звернулось до приватного нотаріуса Бєлломі О.В., як державного реєстратора, щодо набуття ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК» як іпотекодержателем, права власності на предмет іпотеки, відповідно до умов Договору іпотеки.

До відповідного листа-заяви ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК» № 998 від 10.05.2016 року було додано документи, необхідні для вчинення дій щодо внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які були передбачені п.57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127.

Судом встановлено за матеріалами справи, що 13.05.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бєлломі О.В. звернуто стягнення на предмет іпотеки - об'єкт нерухомого майна нежитлове приміщення ¹ 164 - торгове (літера А), загальною площею 729,9 кв.м., (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 118608480000), та нежитлове приміщення № 164а - торгове, загальною площею 35,30 кв.м., (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 118791580000), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Червоноармійська (Печер., Голос., Шевч. р-ни), будинок 72, яке є предметом іпотеки згідно договору іпотеки №1090-290713/І, посвідченого 29.07.2013 року Шевченко І.Л. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу серія та номер № 1820.

Тобто, внаслідок звернення стягнення, право власності на предмет іпотеки перейшло до іпотекодержателя - ПАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК» (Код ЄДРПОУ 34693790), що підтверджується наявними в матеріалах справи інформаційним довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 59934046 та № 59512201.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менший ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

При цьому банком як іпотекодержателем на підставі п.5.1 Договору іпотеки на адресу ТОВ «ТОФІ» та ТОВ «ЗЕМКОМПРОЕКТ» були направлені 10.03.2015 року вимоги № 313-3.1-20 та № 314-3.1-20 про повернення грошових коштів за Кредитним договором, копії яких наявні в матеріалах справи.

На підтвердження факту надсилання вказаних вимог на адреси боржника та іпотекодавця позивачем третьою особою надані копії реєстру рекомендованих листів ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК» за 10.03.2015 року та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0208104196403, згідно якого поштове відправлення отримано ТОВ «ТОФІ» 12.03.2015 року.

Інших доказів на підтвердження факту надсилання зазначених вимог, зокрема, іпотекодавцю, матеріал справи не містять.

Таким чином позивач, вважаючи дії приватного нотаріуса КМНО Бєлломі О.В, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки такими, що вчинені з порушенням Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про нотаріат», ст. 3 Закону України «Про оцінку майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звернувся до суду з позовними вимогами щодо визнання незаконними дії нотаріуса щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та скасування запису про право власності.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ст. 1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 6 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 57-58 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст. 213 ЦПК України).

Доказів визнання недійсним чи розірвання Кредитного договору № 724-290713 від 29.07.2013 року та Договору іпотеки № 1090-290713/і від 29.07.2013 року та/або їх окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов вказаних договорів на час їх підписання та під час виконання з боку сторін відсутні.

Одним із способів захисту порушеного права, відповідно до вимог п.3 ч.2 ст. 16 ЦК України, є оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчинені.

Згідно із п.8 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, нотаріальні дії чи відмова в їх проведенні оскаржується в порядку позовного провадження.

Відповідно до вимог ст.50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржується до суду.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову є оскарження дії відповідача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а також зобов'язання останнього внести запис до державного реєстру речових прав про скасування запису про право власності № 14497340 щодо державної реєстрації права власності за ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК» на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення ¹ 164 - торгове (літера А), загальною площею 729,9 кв.м, та запису про право власності № 14497340 щодо державної реєстрації права власності за АТ «ЄВРОГАЗБАНК» на об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення № 164а - торгове, загальною площею 35,30 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Червоноармійська, 72.

У відповідності до ст.7 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси або посадові особи, які вчинюють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; в інших випадках, передбачених цим Законом.

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону. Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Згідно із п.1 ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стаття 3 вказаного Закону України передбачає, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч.5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Згідно із п.1 ч.1 ст. 27 цього ж Закону України державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 26.11.2015 року № 834-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктом 2 розділу 2 «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом нотаріуси наділяються повноваженнями державних реєстраторів прав на нерухоме майно та можуть здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна.

Стаття 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно й їх обтяжень» передбачає, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять:

1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;

2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти;

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Статтею 10 вказаного Закону України передбачено, що державним реєстратором є нотаріус.

Зокрема, відповідач у справі Бєлломі О.В. згідно із даними з Єдиного реєстру нотаріусів є приватним нотаріусом КМНО, номер свідоцтва 3815.

Як зазначалось судом вище, застереження, яке міститься в п.5.1.1 Договору іпотеки, є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, отже при настанні вказаних обставин щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки між банком та іпотекодавцем (позивачем у справі) вчинено правочин щодо задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із статтею 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту державної реєстрації.

Отже, ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК» у відповідності до п.п.5.5.1 п.5.5 Договору іпотеки, статті 37 Закону України «Про іпотеку» та вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» звернувся до приватного нотаріуса Бєлломі О.В., як реєстратора щодо набуття ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК» як іпотекодержателем права власності на предмет за Договором іпотеки, а саме:

- нежиле приміщення ¹ 164 а - торгове (в літ. А), площею 35,30 (кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, та належить ТОВ «ТОФІ» на праві власності;

- нежиле приміщення ¹ 164 - торгове (в літ. А), площею 729,90 (кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Червоноармійська, 72 та належить ТОВ «ТОФІ» на праві власності, з листом-заявою від 10.05.2016 року № 998.

Стаття 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Як передбачено ч.4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових на нерухоме майно та їх обтяжень» порядок ведених Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок), згідно із п.57 якого (в редакції, яка діяла на час вчинення нотаріальної дії) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у довідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Стаття 35 Закону України «Про іпотеку» встановлює певну процедуру, дотримання якої є обов'язковим перед зверненням стягнення на предмет іпотеки. Так вказана стаття передбачає, що в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вказаної вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Тому, обов'язок з надіслання вимоги може вважатися виконаним іпотекодержателем лише у разі, якщо така вимога отримана іпотекодавцем і строк її виконання обчислюється з моменту отримання цієї вимоги.

Аналіз наведеної вище норми дає підстави для висновку про те, що обов'язок з надіслання вимоги може вважатися виконаним тільки в разі, коли така вимога отримана іпотекодавцем і строк її виконання обчислюється з моменту отримання такої вимоги. Таким чином іпотекодержатель має довести не тільки факт надіслання, а й отримання вимоги, а реєстратор речових прав вимагати такі документи.

Таким чином, відповідно до наведеної норми іпотекодержатель ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК» мав надіслати на ім'я іпотекодавця ТОВ «ТОФІ» вимогу про усунення порушення і тільки після цього у нього виникало право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Про це ж йдеться і у розділі 5 Договору іпотеки. Так сторони встановили, що іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за Кредитним договором, забезпеченим цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена - звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення (неналежного виконання) іпотекодавцем та/або боржником будь - якого обов'язку, встановленого цим Договором або Кредитним договором (п.5.3 Договору іпотеки).

Таким чином, лише у випадку дотримання іпотекодержателем вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у нього виникає право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності і тільки після цього ним вчиняються дії, передбачені ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Суд зазначає, що між ТОВ «ТОФІ» та ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК» окрім спірного Договору іпотеки було укладено інші договори іпотеки, а саме: в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 724-290713 від 29.07.2013 року - 29.07.2013 року року було укладено та нотаріально посвідчено договір іпотеки №1090-290713/і з усіма змінами і доповненнями; в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 437-29062011 - 21.12.2011 року договір іпотеки № 876-211211/1 із усіма змінами і доповненнями; в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 581-070612 від 07.06.2012 року - 27.12.2013 року договір іпотеки № 1241-271213/і з усіма змінами і доповненнями; в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним Кредитним договором № 581-070612 від 07.06.2012 року - 27.12.2013 року договір іпотеки № 1242-271213/і з усіма змінами і доповненнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому майно, передане іпотекодавцем в іпотеку банку за вказаними Договорами іпотеки, є відмінним від майна, переданого в іпотеку банку в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед банком по Кредитному договору.

Отже, зважаючи на наявність правовідносин між банком та іпотекодавцем, які виникли на підставі декількох договорів іпотеки, за відсутності опису вкладення в цінні листи, зі змісту яких вбачався б зміст відповідних поштових відправлень, суд позбавлений можливості дійти беззаперечного висновку про надсилання на адресу ТОВ «ТОФІ» та ТОВ «ЗЕМКОМПРОЕКТ» вимог про повернення коштів за Кредитним договором, в зв'язку з чим посилання третьої особи на належне повідомлення іпотекодавця про звернення стягнення на спірний предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства судом оцінюються критично та до уваги не приймаються.

Наразі, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи, позивач - ТОВ «ТОФІ» не отримував від ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК» як іпотекодержателя жодної вимоги-попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в розумінні ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем при вчиненні нотаріальної дії не було не додержано вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» щодо надсилання іпотекодавцю (позивачу) письмової вимоги про усунення порушення, які подаються державному реєстратору відповідно до приписів Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, усі вищенаведені обставини свідчать про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 14497340, за яким право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення №164 - торгове (літера А), загальною площею 729,9 кв.м., (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 118608480000) зареєстровано за Публічним акціонерним товариством «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК», та запису про право власності № 14497529, за яким право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення ¹164а - торгове, загальною площею 35,30 кв.м., (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 118791580000), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Червоноармійська (Печер., Голос., Шевч. р-ни), будинок 72, зареєстровано за ПАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК».

Так, відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач, вчиняючи оскаржувану нотаріальну дію дію діяв не у відповідності до приписів, визначених Законами України «Про нотаріат», «Про іпотеку» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і тому, вважає за необхідне визнати дії приватного нотаріуса КМНО Бєлломі О.В. щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - об'єкт нерухомого майна нежитлове приміщення ¹ 164 - торгове (літера А), загальною площею 729,9 кв.м., (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 118608480000), та нежитлове приміщення № 164а - торгове, загальною площею 35,30 кв.м., (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 118791580000), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Червоноармійська (Печер., Голос., Шевч. р-ни), будинок 72, згідно договору іпотеки № 1099-290713/І, серія та номер № 1820, виданий 29.07.2013 року, та, відповідно, внесення до державного реєстру речових прав запису про право власності № 14497340 щодо державної реєстрації права власності за ПАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК» на вказані об'єкти нерухомого майна, незаконними.

Також, у зв'язку з визнанням дій відповідача незаконними, суд вважає необхідним зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бєлломі О.В. внести запис до державного реєстру речових прав про скасування запису про право власності № 14497340 щодо державної реєстрації права власності за ПАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК» на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення ¹ 164 - торгове (літера А), загальною площею 729,9 кв.м., (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 118608480000), та запису про право власності № 14497340 щодо державної реєстрації права власності за ПАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИИ БАНК» на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення № 164а - торгове, загальною площею 35,30 кв.м., (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 118791580000), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Червоноармійська (Печер., Голос., Шевч. р-ни), будинок 72.

Крім того, відповідно до ст.ст. 79, 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2067,40 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 8, 10, 11, 57-60, 79, 88, 169, 208, 209, 212-215, 218, 294, 296 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОФІ» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бєлломі Олени Віталіївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК», про визнання незаконними дій нотаріуса та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати незаконними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бєлломі Олени Віталіївни щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - об'єкт нерухомого майна нежитлове приміщення ¹ 164 - торгове (літера А), загальною площею 729,9 кв.м., (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 118608480000), та нежитлове приміщення ¹164а - торгове, загальною площею 35,30 кв.м., (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 118791580000), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Червоноармійська (Печер., Голос., Шевч. р-ни), будинок 72, згідно договору іпотеки №1099-290713/1, серія та номер № 1820, виданий 29.07.2013 року.

Зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бєлломі Олени Віталіївни внести запис до державного реєстру речових прав про скасування запису про право власності № 14497340 щодо державної реєстрації права власності за Публічним акціонерним товариством «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК» на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення ¹ 164 - торгове (літера А), загальною площею 729,9 кв.м., (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 118608480000), та запису про право власності № 14497340 щодо державної реєстрації права власності за Публічним акціонерним товариством «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИИ БАНК» на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення № 164а - торгове, загальною площею 35,30 кв.м., (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 118791580000), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Червоноармійська (Печер., Голос., Шевч. р-ни), будинок 72.

Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бєлломі Олени Віталіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОФІ» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2067 (дві тисячі шістдесят сім) 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: