ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2017 р.                                        Справа № 926/914-б/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.

з участі арбітражного керуючого ОСОБА_1

у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 05 жовтня 2016 року (про розгляд кредиторських вимог ТзДВ «Інтер-А») у справі №926/914-б/14 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка Імпекс ЛТД»

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Чернівецької області ухвалою від 16 грудня 2014 року порушив провадження у справі №926/914-б/14 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка Імпекс ЛТД» з урахуванням особливостей, визначених статтею 95 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

Постановою від 30 червня 2015 року суд визнав банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю «Боянівка Імпекс ЛТД», увів ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначив голову ліквідаційної комісії ОСОБА_2, вказав оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Львівський апеляційний господарський суд постановою від 19 жовтня 2015 року скасував постанову Господарського суду Чернівецької області від 30 червня 2015 року. Вищий господарський суд України постановою від 12 січня 2016 року змінив постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2015 року. А саме, скасованою залишилась постанова Господарського суду Чернівецької області від 30 червня 2015 року в частині призначення ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю “Боянівка Імплекс ЛТД” голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2, а справу №926/914-б/14 в цій частині було направлено на новий розгляд Господарському суду Чернівецької області.

Господарський суд Чернівецької області ухвалою від 14 березня 2016 року у справі № 926/914-б/14 ліквідатором банкрута товариства з обмеженою відповідальністю “Боянівка Імплекс ЛТД” призначив арбітражного керуючого ОСОБА_1

27 липня 2015 року ТзДВ «Інтер-А» звернулось до Господарського суду Чернівецької області із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 654051,17 грн.

Господарський суд Чернівецької області (суддя Дутка В.В.) ухвалою від 05 жовтня 2016 року визнав кредиторські вимоги ТзДВ «Інтер-А» до ТзОВ “Боянівка Імплекс ЛТД” у сумі 654051,17 грн. – вимоги четвертої черги, судовий збір у сумі 1218,00 грн. поклав на боржника та вказав погашати у першу чергу; зобов'язав ліквідатора ОСОБА_1 внести відомості про визнання вимог кредиторів до реєстру вимог кредиторів банкрута та подати суду реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" просить Львівський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 05 жовтня 2016 року у справі №926/914-б/14, відхилити кредиторські вимоги ТзДВ «Інтер-А» у повному обсязі.

Вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, зокрема ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 203, 207 Господарського кодексу України.

Арбітражний керуючий ОСОБА_1 надала оригінали векселів серії АА №2639064 від 14 червня 2013 року, серії АА №2639065 від 17 червня 2013 року, серії АА №2639067 від 21 червня 2013 року, серії АА №2639068 від 25 червня 2013 року, пояснення щодо суми заборгованості ТзОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» перед ТзДВ «Інтер-А», підстав її виникнення.

За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи та вважає, що ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 05 жовтня 2016 року (про розгляд кредиторських вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Боянівка») у справі №926/914-б/14 слід залишити без змін.

Згідно з ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За змістом частини 3 статті 95 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Заявлені грошові вимоги ТзДВ “Інтер-А” до ТзОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» в сумі 654 051,17 грн. ґрунтуються на чотирьох простих векселях, емітованих ТзОВ “Боянівка Імпекс ЛТД”, а саме: вексель серії АА № 2639064 від 14 червня 2013 р. номінальною вартістю 165 191,61 грн. зі строком платежу за пред’явленням; вексель серії АА № 2639065 від 17 червня 2013 р. номінальною вартістю-148 459,95 грн. зі строком платежу за пред’явленням; вексель серії АА № 2639067 від 21 червня 2013 р. номінальною вартістю 131 664,56 грн. зі строком платежу за пред’явленням; вексель серії АА № 2639068 від 25 червня 2013 р. номінальною вартістю 208 735,05 грн. зі строком платежу за пред’явленням.

12 серпня 2014 року векселедержателем ТзОВ “Торговий дім “Боянівка” на згаданих вище векселях вчинено індосамент на користь ТзДВ “Інтер-А” – “Платити наказу ТДВ “Інтер-А”. Без обороту на мене.”.

Вказані вище прості векселя, емітовані банкрутом з індосаментом на користь кредитора видані в рахунок виконання грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу №АІ 05/08/2014 від 05 серпня 2014 року.

Постановляючи оскаржену ухвалу Господарський суд Чернівецької області констатував , що заборгованість ТзОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” у сумі 654051,17 грн. перед ТзОВ “Торговий дім “Боянівка” виникла у зв'язку із невиконанням зобов'язань по оплаті вартості отриманого товару за договором купівлі-продажу №ТДБ05 від 30 квітня 2013 року. Згідно з п.5. договору сторони погодили можливість проведення розрахунку за товар в іншій формі і в порядку, що не суперечить діючому законодавству (векселями, наданням послуг, проведенням зустрічної поставки тощо).

У якості розрахунку ТзОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” видало ТзОВ “Торговий дім “Боянівка” прості векселі зі строком платежу за пред’явленням: №2639064 від 14 червня 2013 року на суму 165 191,61 грн., №2639065 від 17 червня 2013 року на суму148 459,95 грн., № 2639067 від 21 червня 2013 року на суму 131 664,56 грн., № 2639068 від 25 червня 2013 року на суму 208 735,05 грн. Названі векселі передані за актами приймання-передачі векселів від 14 червня 2013 року, 17 червня 2013 року, 21 червня 2013 року, 25 червня 2013 року.

У свою чергу ТзОВ “Торговий дім “Боянівка” передав означені прості векселі ТзДВ “Інтер-А” шляхом вчинення на згаданих вище простих векселях на загальну суму 654051,17 грн. індосаменту на користь ТзДВ “Інтер-А” проставлення напису “Платити наказу ТДВ “Інтер-А”. Без обороту на мене.” за підписом директора та головного бухгалтера ТОВ “Торговий дім “Боянівка”.

Векселі передані, як розрахунок за товар, отриманий ТзОВ “Торговий дім “Боянівка” у ТзДВ “Інтер-А” на виконання умов укладеного сторонами 05 серпня 2014 року договору купівлі-продажу №АІ05/08/2014.

Відносини, пов'язані із обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (надалі - Уніфікований закон), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів та простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930 року), а також Законом України "Про обіг векселів в Україні", Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок", Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року", Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів".

Відповідно до статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Статтями 30, 31 Уніфікованого закону встановлено, що платіж за векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми. Аваль вчиняється або на самому переказному векселі, або на алонжі. Він виражається словами "вважати за аваль" або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням та підписується тим, хто надає аваль.

До простих векселів у відповідності із статтею 77 Уніфікованого закону застосовуються ті ж самі положення, які відносяться до переказних векселів, в тому числі щодо положення відносно забезпечення авалем.

Згідно зі ст.77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме, положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Вимоги до складання простого векселя та обставини з якими вексель є таким, що не має сили простого векселя, встановлено ст. ст. 75, 76 Уніфікованого закону. Передбачено спеціальні норми щодо визнання недійсними зобов'язань осіб, які поставили свої підписи на переказному векселі та особливу процедуру доказування припинення таких зобов'язань і загальні норми цивільного законодавства про визнання недійсними зобов'язань щодо осіб, які вчинили написи на векселях (акцепт, аваль, індосамент), не можуть застосовуватись, незалежно від юридичної можливості визнання недійсними зобов'язань, які передували видачі векселя, за нормами цивільного законодавства.

Окрім вищевикладених приписів Закону суд першої інстанції урахував і роз»яснення п.п. 3, 4, 5, 7, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 08 червня 2007 року "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" про те, що при вирішенні питання про наявність вексельних зобов'язань судам слід звертати увагу на додержання норм вексельного законодавства щодо підписів зобов'язаних за векселем осіб. За відсутності зазначених реквізитів підпису юридичної чи фізичної особи останній слід вважати відсутнім, а сам вексель - таким, що виданий з дефектом форми і не має вексельної сили (стаття 2 Уніфікованого закону). Законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними. Доведення протилежного - обов'язок особи, якій пред'явлено вимогу за векселем. Правочини, на підставі яких було видано (передано) вексель, можуть бути визнані судом недійсними у випадках, передбачених статтями 215-236 ЦК України із застосуванням між сторонами загальних правових наслідків недійсності правочинів. Визнання судом зазначених правочинів недійсними не спричиняє недійсність векселя, як цінного паперу та не перериває індосаментний ряд.

Особи, до яких пред'явлено вимогу за переказним векселем, не можуть протиставляти вимогам держателя заперечення, що ґрунтуються на їхніх особистих відносинах з трасантом або з попередніми держателями. На такі відносини боржник вправі посилатися лише у тому разі, коли векселедержатель при придбанні векселя діяв свідомо на шкоду боржникові, тобто якщо він знав про відсутність законних підстав для видачі (передачі) векселя до або під час його придбання. Наявність обставин, що свідчать про недобросовісність власника векселя, доводиться особою, до якої пред'явлено позов. Зобов'язана за векселем особа звільняється від платежу, якщо доведе, що кредитор, який пред'явив вимоги, знав або повинен був знати в момент придбання векселя про недійсність чи відсутність зобов'язання, що було підставою для видачі (передачі) векселя, або його отримання внаслідок обману, крадіжки чи його участі у них.

Господарський суд Чернівецької області оглянув оригінали векселів серії АА №2639064 від 14 червня 2013 року, серії АА №2639065 від 17 червня 2013 року, серії АА №2639067 від 21 червня 2013 року, серії АА №2639068 від 25 червня 2013 року і дійшов висновку, що такі містять обов'язкові реквізити, передбачені статтею 75 Уніфікованого закону, а в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про дефект форми векселів чи є підставою для визнання недійсними зобов'язань з видачі векселя. Суд визнав грошові вимоги ТзДВ “Інтер-А” до ТзОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” на суму 654051,17 грн.

Висновки суду першої інстанції грунтуються на приписах закону, підтверджені належними і допустимими доказами. Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують. Тому ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 05 жовтня 2016 року у справі №926/914-б/14 слід залишити без змін.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 103 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити без змін судове рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 05 жовтня 2016 року у справі №926/914-б/14 залишити без змін, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                            В.М. Гриців

                     суддя                                                            Л.Л. Давид

           суддя                                                            Г.Т. Кордюк