Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 185/4195/15-ц

Провадження № 2/185/437/17

03 серпня 2017 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючий - суддя Бабій С.О., при секретарі судового засідання Шмик К.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 акціонерне товариство комерційний банк 'Приватбанк' до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

10.04.2015 р. позивач ОСОБА_1 акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи позовну заяву позивач посилався на те, що 16.02.2007 відповідач та ОСОБА_1 акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" уклали договір № SAMDN40000011611477 «Об открытии картсчета и обслуживании платежной карты «АВТОРАССРОЧКА», додаткову угоду № 2 від 16.02.2007 до договору SAMDN40000011611477 «Об открытии картсчета и обслуживании платежной карты «АВТОРАССРОЧКА» від 16.02.2007 , відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 55640,18 гривень із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 09 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, а також 0,5% щомісячно від суми виданного кредитного ліміту комісії, з кінцевим терміном повернення до 15.02.2014.

У порушення ст. 526, 527, 530 ЦК України відповідач свої зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав, тому станом на 02.04.2015 відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 340742,18 грн. (триста сорок тисяч сімсот сорок дві гривні 18 копійок) в т.ч.: 62146,45 грн - заборгованість за кредитом, 9589,90 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 10576,78 грн - заборгованість з комісії за користування кредитом 258429,05 грн - пеня., яку просить стягнути із відповідача.

20 травня 2015 року у вказаній цивільній справі ухвалено заочне рішення, позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

12 жовтня 2016 року ухвалою суду заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Представник позивача про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, подав заяву про розгляд справи за відсутності представника, наполягав на задоволенні позову.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, у судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, у задоволенні позову просив відмовити, застосувавши наслідки спливу строку позовної давності.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши докази на належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінивши докази кожний окремо та у сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з кредитного договору, оскільки 16.02.2007 р. ОСОБА_2 (як позичальник) та ОСОБА_1 акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (як позикодавцем) було укладено договір № SAMDN40000011611477 про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної карти «АВТОРОЗСТРОЧКА» (а.с. 5-6), додаткову угоду № 2 від 16.02.2007 до договору SAMDN40000011611477 про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної карти «АВТОРОЗСТРОЧКА» від 16.02.2007 (а.с. 7-9) згідно якого Банк надає Позичальнику строковий кредит у сумі 55640,18 гривень з умовами повернення відсотків за його користування у розмірі 0, 75 % на місяць (тобто 9 % на рік) на суму залишку заборгованості по кредиту, а також 0,5% щомісячно від суми виданного кредитного ліміту комісії, з кінцевим терміном повернення 15.02.2014р., в обмін на зобов’язання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів та комісії щомісячно у період з 01 по 20 число кожного місяця у сумі 1196,26 грн. На підставі п. 10 договору видано відповідачу картку №4627085039010562. (а.с. 6). Договором було узгоджено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки (п.16.1. договору).

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, належить вчиняти в письмовій формі.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положенням ст. 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій    формі,    якщо    його сума    не    менш    як    у    десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який    посвідчує    передання    йому    позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач, отримавши кредит, в порушення умов договору не виконав взяті на себе грошові зобов’язання та не виплатив в повному обсязі та у встановлені кредитним договором строки суму кредиту, відсотки та комісію.

При цьому відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності й відповідно просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Перевіривши доводи представника відповідача щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд не може погодитися із ними у повному обсязі, ставиться до них критично з огляду на наступне.

Згідно із розрахунку заборгованості за договором № 4627085039010562 від 21.02.2007 р, останній платіж проведений відповідачем відбувся 11 вересня 2009 року на суму 8991,90 грн. (а.с. 78).

Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст.. 257, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України  загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України  позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За договором про надання банківських послуг (кредитний договір), яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України). Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 18.06.2014 (справа N 6-61цс14), від 17.09.2014 (справа № 6-95цс14), від 01.10.2014 (справа №6-133цс14), від 22.10.2014 (справа №6-127цс14).

Враховуючи, що погашення заборгованості за кредитним договором повинно відбуватися періодичними платежами, а повернення всього кредиту встановлено до 15.02.2014 року, позивач звернувся до суду після настання строку повернення всієї суми кредиту, суд доходить висновку, що в даному випадку перебіг позовної давності повинен відраховуватися щодо кожного періодичного платежу, а щодо повернення всієї суми кредиту - з 15.02.2014, тому доводи відповідача щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності до всієї суми кредиту не може бути прийнято судом.

Наведене, цілком співпадає з правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-116 цс 13: «Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу – до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов’язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами – ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.»

Позивач звернувся до суду 10 квітня 2015 року, строк надання кредиту було визначено сторонами до 15 лютого 2014 року, тому суд доходить висновку, що позивач не пропустив позовної давності щодо тілу кредиту, тому він підлягає стягненню з відповідача.

Щодо інших складових кредитної заборгованості суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною 5 ст. 12 ЦК України передбачено, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Ч. 3 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

З огляду на викладене, позивач міг своєчасно скористатися своїм правом на стягнення заборгованості, оскільки згідно із розрахунку заборгованості за договором № 4627085039010562 від 16.02.2007 р. вбачається, що останній платіж на його користь був здійснений відповідачем ще 11 вересня 2009 року на суму 8991,90 грн., а з позовом позивач звернувся лише 10 квітня 2015 року, тобто впродовж майже шести років позивач, знаючи про порушення свого права у вигляді неповернення грошей відповідачем, не звертався до суду з вимогами про повернення суми боргу, що в свою чергу потягло збільшення суми заборгованості: відсотків, комісії, пені. Тому суд, виходячи із засад розумності, добросовісності та справедливості доходить висновку, що заяву відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності в частині процентів, комісії та пені підлягає задоволенню.

Згідно із ст.. 257, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України  загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, строк, який враховується судом для стягнення пені становить, із урахуванням наданого позивачем розрахунку станом на 02.04.2015 р. (а.с.77-81) з 10.04.2014 по 02.04.2015 р., зважаючи на те, що саме 10.04.2015 р. позивач звернувся до суду, розмір пені становитиме 77029,75 грн, в іншій частині вимоги слід відмовити за спливом спеціального строку позовної давності.

Строк (в межах загальної позовної давності), який враховується для розрахунку розміру комісії та відсотків за користування кредитом, становить з 01.03.2012 по 10.04.2015 р. При цьому суд виходить із того, що сторони у справі визначили щомісячний період для сплати комісії та процентів з 01 по 20 число кожного місяця, як це вказано у п. 1.2 додаткової угоди № 2 до кредитного договору (а.с.7). Тобто, право позивача на отримання комісії та відсотків за користування позикою за березень 2012 р. було порушено лише після несплати відповідачем належних позивачу коштів 20 квітня 2012 р., та з наступного дня розпочався сплив позовної давності, а 10.04.2015 р., як вже вказував суд, позивач звернувся із позовом до суду. Із урахуванням наданого позивачем розрахунку станом на 02.04.2015 р. (а.с.77-81) за період з 10.04.2012 по 02.04.2015 р. розмір комісії становить 4828,53 грн., відсотків за користування кредитом 105089,01 грн. Позивачем заявлено вимогу про стягнення із відповідача 9589,90 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, що є виключним процесуальним правом позивача. Відтак, суд повністю задовольняє вимогу позивача про стягнення відсотків у сумі 9589,90 грн. Вимогу щодо стягнення із відповідача комісії у розмірі 10576,78 грн. суд задовольняє частково у сумі 4828,53 грн., в іншій частині вимоги слід відмовити за спливом загального строку позовної давності.

Отже, судом встановлено, що відповідач порушив зобов'язання щодо повернення суми кредиту, тому позовні вимоги є частково обґрунтованими, а тому у позивача є підстави вимагати повернення всієї суми кредиту, процентів та комісії, пені за кредитним договором в межах строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 3,12,509, 256,257, 264, 267, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд - 

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № SAMDN40000011611477 про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної карти «АВТОРОЗСТРОЧКА» від 16.02.2007 р. у сумі 153594,63 грн. в т.ч.: 62146,45 грн - заборгованість за кредитом, 9589,90 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4828,53 грн - заборгованість з комісії за користування кредитом, 77029,75 грн - пеня.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" судові витрати по справі у сумі 1535,95 грн (одна тисяча п'ятсот тридцять п'ять гривень 95 копійок).

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяті днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Суддя С. О. Бабій