Справа № 368/750/16-ц

Рішення

Іменем України

"01" серпня 2017 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі головуючого судді: Кириченко В.І. при секретарі Марчук Н.М..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 – законного представника ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог – виконавчий комітет Кагарлицької міської ради про визнання особи втратившою право користування житловим приміщенням

та зустрічним позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про вселення в житлове приміщення, усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, зобов’язання надати можливість зробити дублікат ключів, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 обґрунтувала позов тим, що є наймачем квартири АДРЕСА_1 в якій зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 яка є дочкою його сина ОСОБА_4 і не проживала в квартирі з моменту реєстрації місця проживання, а проживала фактично з матір’ю ОСОБА_2 Рішеннями судів ОСОБА_4 визнано таким, що втратив право користування вказаною квартирою і визначено місце проживання дитини з матір’ю. Але мати дитини не реєструє місце проживання дитини за своїм місцем проживання. Просила суд визнати вказану дитину втратившою право користування квартирою, так як дитина не проживає в квартирі без поважних причин більше року і всі обов’язки по утриманню квартири, оплаті комунальних послуг та газопостачання, електроенергію, а також по ремонту та обслуговуванню житлового будинку несе позивач чим порушуються її права.

В зустрічному позові відповідач вказала, що дочка разом з нею та її батьком ОСОБА_4 проживали в квартирі до смерті свого діда – квартиронаймача ОСОБА_5 який помер 24.07.2008 року. З часу переведення рішенням Кагарлицької міської ради від 6.07.2010 року особового рахунку на квартиру на позивача позивач перешкоджала дитині користуватись квартирою за якою зберігається право на користування квартирою до досягнення нею повноліття. Тому дитина проживала з матірю в іншій квартирі де ще проживає 7 чоловік і є непридатною для проживання дитини. Просила суд вселити дитину в квартиру АДРЕСА_1, зобов’язати позивача надати дитині можливість зробити дублікат ключів від вхідних дверей квартири, зобов’язати позивача не чинити перешкод дитині у користуванні квартирою.

В судовому засіданні представник позивачів позов підтримав і уточнив , що позивач просить суд визнати вказану дитину втратившою право користування квартирою, так як дитина не проживає в квартирі без поважних причин більше шести місяців, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

В судовому засіданні представники відповідача пояснили, що позов не визнається з підстав, наведених на обґрунтування зустрічного позову , що вказані вище, та просили задоволити зустрічний позов.

Судом встановлено слідуюче.

Згідно ордеру, виданого 9.06.1999 року Кагарлицькою міською радою Київської області квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 було визначено ОСОБА_5 та вказано членів його сім’ї, а саме: позивача як дружину і дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_6

Квартиронаймач ОСОБА_5 помер 24.07.2008 року. Особовий рахунок на квартиру переведено рішенням Кагарлицької міської ради від 6.07.2010 року на позивача який стала у зв’язку з цим квартиронаймачем квартири.

ОСОБА_4 з 13.10.2007 року перебував у шлюбі з відповідачем від якого народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1. Внаслідок реєстрації шлюбу ОСОБА_4 перестав бути членом сім’ї квартиронаймача квартири ОСОБА_5 і проживав у вказаній квартирі і тому відповідно до положень ст.64 ч.3 ЖК України мав такі ж права на користування квартирою , як і наймач і члени його сім’ї до смерті квартиронаймача ОСОБА_5, а також після того як квартиронаймачем стала позивач , та на підставі ст.65 ч.1 ЖК України скористався правом на вселення до батьків дочки ОСОБА_7 без згоди квартиронаймача – позивача по справі і місце проживання дитини в квартирі було зареєстроване з 26.08.2008 року в якій дитина яка не досягла 10 років тимчасово проживала у вказаній квартирі з батьками , а переважно в квартирі співвласницею якої є її мати і тим самим мала кілька місць проживання, що відповідає положенням ст.29 ч.ч.1, 4, 6 ЦК України і підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_8 про місце проживання дитини.

З часу переведення особового рахунку на квартиру на позивача позивач перешкоджала дитині користуватись квартирою і не допускала в квартиру, що стверджується висновком майора поліції по результатах розгляду заяви від 22.02.2017 року та дитина проживала з матір’ю в двохкімнатній квартирі АДРЕСА_2 загальною площею 41,7 кв.м. співвласниками якої є в рівних частках три особи, в тому числі і відповідач і фактично в якій проживає 9 осіб, що підтверджується актом обстеження від 27.06.2017 року.

Позивач станом з 4.03.2016 року проживає в двохкімнатній квартирі жилою площею 26,3 кв.м. фактично одна, згідно довідки виконкому Кагарлицької міської ради.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 15.04.2013 року ОСОБА_4 визнано втратившим право користування вказаною квартирою, так як він без поважних причин не користується квартирою і перебуває у розшуку та його місце знаходження не встановлене.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 14.09.2015 року розірвано шлюб між батьками дитини та визначено місце проживання дитини з матір’ю у зв’язку з спором про шлюбні відносини, а не про місце проживання дитини. Але відповідач не змінює реєстрацію місця проживання дитини, так як вважає, що дитина має право проживати за місцем реєстрації.

Відповідно до висновку Кагарлицької міської ради як органу опіки і піклування позов не підлягає задоволення і дитина має право після досягнення 14 років вибрати для проживання одну з кімнат.

Стаття 71 ЖК України, на яку посилається позивач, регулює визнання наймача або членів його сім’ї такими, що втратили право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності понад встановлені строки .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до положень ст.64 ч.2 СК України не була і не є членом сім’ї наймача – позивача по справі, так як не є дружиною, дитиною, батьком наймача, або іншою особою яка постійно проживала з наймачем і вела з ним спільне господарство.

Згідно ст.9 ч.4 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст.60 ЦПК України позивач не довела, що всі обов’язки по утриманню квартири, оплаті комунальних послуг та газопостачання, електроенергію, а також по ремонту та обслуговуванню житлового будинку несе позивач, так як не надала доказів на підтвердження вказаних обставин.

Тому в позові відмовити.

Відповідно до положень ст.29 ч.2 ЦК України фізична особа яка досягла 14 років , вільно обирає собі місце проживання. Дитина не досягла 10 років і батьки не проживають в квартирі відповідно до положень ст.29 ч.4 ЦК України, а тому відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Керуючись ст.29 ЦК України, ст.ст. 9, 64, 65, 71 ЖК України, ст. 10, 60, 212 ЦПК України, суд,-

вирішив:

В задоволенні позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя: В.І. Кириченко