АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Кулянди М. І.

суддів: Одинака О.О., Яремка В.В.

секретар Чебуришкіна Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 15 червня 2017 року,

встановила:

У листопаді 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позивач зазначав, що відповідно до укладеного між банком та відповідачкою кредитного договору від 27 квітня 2007 року банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 38 665 гривень на термін до 26 липня 2011 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

27 квітня 2007 року для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки.

Відповідач належним чином не виконує умови договору, внаслідок чого в нього станом на 14 листопада 2016 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 369 499 гривень 98 коп., яка складається із:

- заборгованості за кредитом в розмірі 26 613 гривень 06 коп.;

- заборгованості по процентах за користування кредитом в розмірі 114 154 гривні 02 коп.;

- заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 1 628 гривень;

Справа 22ц-794/926/17 Головуючий у І інстанції Кириляк А.Ю.

Категорія 27 Доповідач Кулянда М.І.

- пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором в розмірі 227 104 90 коп..

Рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 15 червня 2017 року в позові ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позов заявлено після спливу позовної давності.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним.

У справі встановлено, що 27 квітня 2007 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір. (а.с.10-12).

Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 38 665 гривень на термін до 26 липня 2011 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 27 квітня 2007 року було укладено договір поруки.

Однак, відповідач належним чином не виконує умови договору і станом на 14 листопада 2016 року в нього утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 369 499 гривень 98 коп., яка складається із:

- заборгованості за кредитом в розмірі 26 613 гривень 06 коп.;

- заборгованості по процентах за користування кредитом в розмірі 114 154 гривні 02 коп.;

- заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 1 628 гривень;

- пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором в розмірі 227 104 гривень 90 коп.

Судом першої інстанції правильно відмовлено у задоволенні позову з огляду на сплив позовної давності.

Рішення суду відповідає нормам матеріального права.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Зі змісту наявних у справі доказів встановлено, що банк надав відповідачу кредит на термін до 26 квітня 2011 року.

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж відповідачкою здійснено 13 липня 2009 року (а.с.4-5).

З позовом до суду ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося 01 лютого 2017 року.

Встановивши, що строк погашення кредиту в повному обсязі сторонами визначено 26 квітня 2011 року, а позов пред'явлено 01 лютого 2017 року, тобто за межами трирічного строку позовної давності, який слід відраховувати з дати здійснення останнього платежу, суд першої інстанції, зважаючи на наявність відповідної заяви відповідача, підставно відмовив у позові про стягнення кредиту, процентів, пені, комісії саме у зв'язку зі спливом позовної давності.

Відповідно доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального права є необґрунтованими.

Апелянт посилається на неврахування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15 щодо право банку на проценти в межах позовної давності.

Проте апелянтом неправильно витлумачено зміст цієї правової позиції.

Дійсно, Верховний Суд України в указаній справі навів зміст частини першої статті 1048, статті 599 ЦК України та зазначив, що у випадках, якщо кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Проте указане стосується випадку коли проценти та пеня нараховуються на тіло кредиту, можливість стягнення якого не втрачена.

У справі, що розглядається банком пропущено позовну давність щодо вимоги про стягнення самого кредиту.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

У справі № 6-249цс15 Верховний Суд України, скасовуючи судові рішення, якими було стягнуто проценти у межах позовної давності, зазначив, що висновок апеляційного суду, з яким погодився суд касаційної інстанції, про те, що строк позовної давності щодо частини щомісячних платежів за кредитом, право на стягнення яких виникло з квітня 2011 року не сплив, а тому в цій частині заявлених вимог позов підлягає задоволенню, є неправильним.

Тобто, у вказаній справі теперішня позиція ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо правил застосування позовної давності до вимог про стягнення процентів не підтримана.

Рішення суду першої інстанції відповідає нормі ст. 266 ЦК України та не суперечить правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-249цс15.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено на підставі повно з'ясованих обставин справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 15 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий (підпис)

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно: