Справа № 156/1044/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Нєвєров І.М.

Провадження № 22-ц/773/1102/17 Категорія: 47 Доповідач: Стрільчук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Бовчалюк З.А.,

секретар судового засідання - Концевич Я.О.,

з участю представника позивача Гриценка О.М., відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Фермерського господарства (далі - ФГ) «Агроінвест-Топилище» до ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі поновленим за апеляційною скаргою позивача ФГ «Агроінвест-Топилище» на рішення Іваничівського районного суду від 20 червня 2017 року,

встановила:

У грудні 2016 року ФГ «Агроінвест-Топилище» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 06 серпня 2009 року між цим господарством, яке здійснювало свою діяльність у сфері сільськогосподарського товаровиробництва, та ОСОБА_2 як власником земельної ділянки площею 3,70 га, розташованої на території Топилищенської сільської ради Іваничівського району Волинської області, було укладено договір оренди землі на сім років - до 06 серпня 2016 року.

ФГ «Агроінвест-Топилище» належним чином, повно та своєчасно виконувало взяті на себе зобов'язання за договором.

Протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди землі від відповідача не надійшло повідомлення про заперечення щодо поновлення договору, ФГ «Агроінвест-Топилище» продовжує користуватися земельною ділянкою, сплачувати орендну плату та здійснювати необхідні відрахування до державного бюджету.

31 жовтня 2016 року господарство направило відповідачу на узгодження та підписання проект договору оренди землі, а саме - вищевказаної земельної ділянки.

Вважає, що в силу приписів законодавства договір є поновленим.

Враховуючи викладене, просило визнати поновленим договір оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк, які передбачені договором.

Рішенням Іваничівського районного суду від 20 червня 2017 року в задоволення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ФГ «Агроінвест-Топилище» просить скасувати це рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову, покликаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

В запереченні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Частиною 4 ст. 124 Земельного кодексу (далі - ЗК) України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом встановлено, що згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 13 серпня 2004 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3,84 га для ведення особистого селянського господарства на території Топилищенської сільської ради Іваничівського району, з яких 3,70 га - рілля (а. с. 16).

06 серпня 2009 року в Іваничівському райвідділі Волинської регіональної філії центру ДЗК було зареєстровано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 як орендодавцем та ФГ «Агроінвест-Топилище» як орендарем, за яким відповідач передав позивачу належну йому земельну ділянку в оренду на сім років (а. с. 12-13).

Отже строк дії договору закінчився 06 серпня 2016 року.

Пунктом 8 укладеного між сторонами договору оренди землі передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його дії на новий строк. У цьому разі він повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

З матеріалів справи вбачається, що орендарем ФГ «Агроінвест-Топилище» вказана умова договору оренди землі не дотримана. Лише 31 жовтня 2016 року голова цього господарства надіслала орендодавцю ОСОБА_2 лист з повідомленням про поновлення строку дії договору на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (а. с. 19).

Згідно з п. 37 договору оренди землі від 06 серпня 2009 року його дія припиняється, зокрема у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об'єднує два випадки пролонгації такого договору.

Відповідно до частин 1-5 ст. 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, відповідно до положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі» реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування частини 1 ст. 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Крім того, частиною 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстави, передбаченої частиною 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Наведені правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2027цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень.

В даній справі судом встановлено, що сторони договору не дотримались вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі», стосовно поновлення договору, оскільки орендар у встановлений законом строк не надіслав орендодавцю повідомлення про свій намір скористатися переважним правом щодо укладення договору на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди. Продовження користування орендованою земельною ділянкою орендарем та його повідомлення про намір реалізувати право на поновлення договору оренди поза межами строку дії цього договору за наявності заперечень орендодавця не є підставою для визнання договору оренди землі поновленим, оскільки не дотримано процедури такого поновлення.

Виходячи з викладеного, давши вірну правову оцінку обставинам справи, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 303 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суть доводів апеляційної скарги ФГ «Агроінвест-Топилище» зводиться до його тлумачення ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» як основної правової підстави пред'явленого ним позову, яке не узгоджується з вищенаведеними правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2027цс15.

При цьому позивач посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року у справі № 6-219цс14, від 25 лютого 2015 року у справі № 6-10цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-146цс16.

Однак в останній із зазначених постанов, а саме - в постанові від 23 березня 2016 року у справі № 6-146цс16 правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» повністю співпадає з його висновком, викладеним у постанові від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2027цс15.

У двох інших згаданих постановах - від 25 лютого 2015 року у справі № 6-219цс14 та від 25 лютого 2015 року у справі № 6-10цс15 - викладений Верховним Судом України правовий висновок дійсно є дещо відмінним від наведеного вище і полягає в тому, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

В цьому висновку не зазначено про необхідність для поновлення договору оренди землі наявності одного з юридичних фактів, а саме: до закінчення строку дії договору орендар має повідомити орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк.

Однак зазначений правовий висновок не може бути застосований до спірних правовідносин, виходячи з наступного.

По-перше, в обох судових рішеннях, в яких було викладено вказаний висновок, судами встановлено факт дотримання орендарем строків та процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк. У даній же справі орендар не надіслав орендодавцю повідомлення про свій намір скористатися переважним правом щодо укладення договору на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди в межах строку дії укладеного сторонами договору оренди землі, тобто не дотримав процедури поновлення договору, встановленої статтею 33 Закону України «Про оренду землі». Отже обставини справ, у яких був зроблений правовий висновок, відрізняються від обставин даної справи.

По-друге, правовий висновок, викладений у постанові від 23 березня 2016 року у справі № 6-146цс16 та у постанові від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2027цс15 зроблений і оприлюднений пізніше, ніж правовий висновок, викладений у двох попередніх постановах.

Згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України однією з основних засад цивільного законодавства є розумність.

Дана засада має в повній мірі враховуватися при здійсненні цивільного судочинства з огляду на те, що його завданнями є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Оскільки, виходячи із засади розумності, не можуть бути одночасно застосовані до спірних правовідносин в одній справі правові висновки Верховного Суду України щодо застосування однієї і тієї ж правової норми, які суттєво відрізняються один від одного, на думку колегії суддів, при вирішенні даної справи слід враховувати висновок, сформульований і оприлюднений пізніше, маючи на увазі при цьому, що останній висновок на час розгляду даної справи Верховним Судом України не змінений і не відкликаний.

По-третє, правовий висновок, викладений у постанові від 23 березня 2016 року у справі № 6-146цс16 та у постанові від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2027цс15, щодо застосування статті 33 Закону України «Про оренду землі», зокрема частини шостої цієї статті, найбільш повно відповідає самому змісту сформульованих у ній правових норм.

Системний аналіз закріплених у ст. 33 Закону України «Про оренду землі», в тому числі в частині шостій цієї статті, положень законодавства у їх взаємозв'язку з нормами вищенаведених ст. ст. 626, 627, 792 ЦК України дає підстави зробити висновок про те, що оскільки укладення договору можливе лише в результаті вільного волевиявлення сторін, то таке волевиявлення є необхідною умовою і для поновлення або продовження його дії після закінчення встановленого у договорі строку з обов'язковим дотриманням передбаченої законом процедури.

У даній справі судом встановлено, що в орендодавця ОСОБА_2 відсутнє волевиявлення на продовження договірних відносин з орендарем ФГ «Агроінвест-Топилище» після припинення дії договору оренди землі у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений.

За змістом ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» не надіслання орендодавцем протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору є підтвердженням його волевиявлення на продовження договірних відносин сторін. В такому випадку сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. Однак це може бути зроблено лише в добровільному (позасудовому) порядку за наявності волевиявлення обох сторін договору.

Разом з тим, відсутність волевиявлення орендодавця на поновлення договору оренди, що встановлено судом у даній справі, навіть при не надісланні ним у встановлений строк вказаного листа-повідомлення не може бути підставою для примушування його до продовження договірних відносин після припинення дії договору. За таких обставин визнання договору оренди землі поновленим в судовому порядку суперечитиме вимогам ст. ст. 626, 627, 792 ЦК України та ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу позивача ФГ «Агроінвест-Топилище» відхилити, а рішення Іваничівського районного суду від 20 червня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді