Справа № 161/13781/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В.Ф.

Провадження № 22-ц/773/1080/17 Категорія: 27 Доповідач: Стрільчук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Бовчалюк З.А.,

секретар судового засідання - Концевич Я.О.,

з участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк (далі - ПАТ КБ) «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 04 лютого 2016 року,

встановила:

У серпні 2015 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Стрюкова І.О. звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 03 листопада 2005 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк (далі - ВАТ КБ) «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 45-Б, за яким банк надав позичальнику кредит у сумі 6 000 доларів США в порядку та на умовах, встановлених договором.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 своїх зобов'язань за договором станом на 10 липня 2015 року в неї виникла заборгованість перед банком у розмірі 4 625,60 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 101 060,91 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом - 3 800,02 доларів США, що еквівалентно 83 023,49 грн., заборгованість по процентах - 214,84 доларів США, що еквівалентно 4 693,86 грн., заборгованість по сплаті комісії - 115,03 доларів США, що еквівалентно 2 513,20 грн., пеня за прострочення сплати кредиту - 495,71 доларів США, що еквівалентно 10 830,36 грн.

Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 03 листопада 2005 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 45-Б/П, за яким поручитель зобов'язався перед банком відповідати за виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що випливають з кредитного договору.

На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 113 від 05 червня 2015 року в ПАТ КБ «Надра» розпочалася процедура ліквідації та призначено уповноважену особу вказаного Фонду на ліквідацію банку.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у повному обсязі.

Заочним рішення Луцького міськрайонного суду від 04 лютого 2016 року позов задоволено.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Надра» 4 625,60 доларів США, що еквівалентно 101 060,91 грн., заборгованості за кредитним договором № 45-Б від 03 листопада 2005 року, в тому числі: 3 800,02 доларів США, що еквівалентно 83 023,49 грн., - заборгованість за кредитом; 214,84 доларів США, що еквівалентно 4 693,86 грн., - заборгованість по процентах; 115,03 доларів США, що еквівалентно 2513,20 грн., - заборгованість по сплаті комісії; 495,71 доларів США, що еквівалентно 10 830,36 грн., - пеня за прострочення сплати кредиту.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

28 квітня 2017 року відповідач ОСОБА_4 подав заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 14 червня 2017 року в задоволенні цієї заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить скасувати заочне рішення від 04 лютого 2016 року, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Судом встановлено, що 03 листопада 2005 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 45-Б, за яким банк надав позичальнику кредит в сумі 6 000 доларів США зі сплатою 10 % річних строком на 180 місяців (а. с. 8-9).

Згідно з п. 1.3.2 кредитного договору плата за управління кредитом сплачується позичальником щомісячно протягом всього терміну користування кредитними коштами із розрахунку 0,5 % від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом (без урахування розміру процентів, які позичальник повинен сплатити банку). Плата сплачується в повному обсязі за кожний календарний місяць, протягом якого позичальник користувався кредитом, незалежно від фактичної кількості днів, протягом яких позичальник користувався кредитом.

Щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 88,79 центів (п. 3.3.2 кредитного договору).

Позичальник вносить черговий мінімальний платіж щомісячно до 10 числа кожного місяця (п. 3.3.3 кредитного договору).

Пунктом 4.2.4 кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, інших платежів, передбачених цим договором, та можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий мінімальний платіж у термін, визначений п.3.3.3 цього договору.

Згідно з п. 5.2 кредитного договору у разі прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного у п. 3.3.3 цього договору, а також у випадку прострочення строку дострокового виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплаті всіх нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій позичальник сплачує банку пеню в розмірі 1 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 553, ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 03 листопада 2005 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 45-Б/П, за яким поручитель зобов'язався перед банком відповідати за виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що випливають з кредитного договору (а. с. 11).

Позичальник ОСОБА_3 належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим в неї утворилась заборгованість перед банком, яка на 10 липня 2015 року становила 4 625,60 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України еквівалентно 101 060,91 грн., з яких: 3 800,02 доларів США, що еквівалентно 83 023,49 грн., - заборгованість за кредитом; 214,84 доларів США, що еквівалентно 4 693,86 грн., - заборгованість по процентах; 115,03 доларів США, що еквівалентно 2 513,20 грн., - заборгованість по сплаті комісії; 495,71 доларів США, що еквівалентно 10 830,36 грн., - пеня за прострочення сплати кредиту.

Вказана заборгованість підтверджується наданим позивачем розрахунком (а. с. 12-16).

Заперечень щодо правильності проведених банком розрахунків при визначенні розміру заборгованості відповідачі суду не надали.

15 липня 2015 року за вих. № 02-01/600/1, № 02-01/601/1 ПАТ КБ «Надра» надіслало відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 претензії про усунення порушень та погашення заборгованості за кредитним договором № 45-Б від 03 листопада 2005 року з вимогою протягом трьох днів з дня надіслання претензій погасити перед ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у повному обсязі (а. с. 20).

Тим самим банк у відповідності з вимогами законодавства та умовами кредитного договору змінив строк виконання позичальником основного зобов'язання за договором.

Однак відповідачі своїх договірних зобов'язань в добровільному порядку не виконали.

Виходячи з викладеного, давши правильну правову оцінку обставинам справи, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, стягнувши з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором, яка мала місце станом на 10 липня 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що, на думку відповідача ОСОБА_4, порука припиналася, оскільки банк звернувся до суду після спливу шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Однак такі доводи не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно з роз'ясненнями, даними у п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосуваннями судами законодавства при вирішенні справ, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватись з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

Пунктами 5.2, 5.3 укладеного між сторонами договору поруки від 03 листопада 2005 року передбачено, що цей договір вступає у силу з моменту його підписання сторонами, дія цього договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору чи виконанням поручителем своїх зобов'язань згідно з умовами цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як зазначалося вище, пред'явлення вимоги до поручителя є як направлення йому вимоги про погашення боргу, так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України і пункту 4.2.4 кредитного договору використав право на дострокове стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором, надіславши 15 липня 2015 року обом відповідачам претензії (вимоги) про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів протягом трьох днів з дня надіслання претензій, тобто 18 липня 2015 року.

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом, комісії та пені, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання і повинен був пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.

З даним позовом банк звернувся до суду 31 серпня 2015 року (а. с. 1-4), тобто в межах шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України. Тому порука не припинилася.

Посилання відповідача ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на те, що він не отримував вимогу банку про дострокове повернення кредиту, не вливає на правильність вирішення спору, оскільки в даному випадку правове значення має рішення банку про зміну строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором, а не факт отримання поручителем відповідної вимоги.

Відсутність документального підтвердження факту вручення відповідачу вимоги позивача ніяким чином не вплинула на його права та обов'язки як поручителя.

Крім того, за змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення йому кредитором вимоги про погашення боргу, так і пред'явлення до нього позову.

В даному випадку, крім направлення письмової вимоги поручителю, банк також пред'явив позов до нього в судовому порядку. При цьому надіслану судом копію позовної заяви з вимогою про погашення всієї суми заборгованості за кредитним договором ОСОБА_4 отримав 26 вересня 2015 року (а. с. 34).

Інших заперечень проти висновків суду в апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги повністю спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Подане ПАТ КБ «Надра» апеляційному суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з повним погашенням відповідачами кредитної заборгованості відхилене, оскільки відповідно до повноважень, визначених главою 1 розділу V ЦПК України, апеляційний суд не вправі залишати позовну заяву без розгляду на підставі заяви про це позивача після вирішення справи по суті судом першої інстанції.

Що стосується повного погашення відповідачами кредитної заборгованості після ухвалення оскаржуваного рішення, то дана обставина не є підставою для його скасування чи зміни, оскільки за змістом ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції на час його ухвалення. Разом з тим, погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі після ухвалення рішення суду, а також сплата виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є підставою для закінчення виконавчого провадження з його примусового виконання, що й було зроблено державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцька щодо боржника ОСОБА_3 шляхом винесення відповідної постанови від 22 березня 2017 року (а. с. 63).

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 відхилити, а заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 04 лютого 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді