Справа № 2а-386-2009

ПОСТАНОВА  

Іменем України  

              30 жовтня   2009 року Сватівський районний суд Луганської області у складі головуючого судді Гашинської О.А., при секретарі Лебідь О.В. , у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сватове, розглянувши матеріали адміністративної  справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до  управління праці та соціального захисту  населення в Кам”янобрідському  районі м.Луганська про зобов”язання здійснити перерахунок та стягнення недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досгнення  нею трирічного віку,  

ВСТАНОВИВ:  

                 Позивач  ОСОБА_1 звернулася до  суду   з позовом до відповідача УПСЗН в Кам”янобрідському районі  м.Луганська , свої вимоги вона обгрунтувала тим, що вона має дитину –   сина ОСОБА_1 Данііла  , ІНФОРМАЦІЯ_1, за яким здійснює догляд. Відповідно  до положень ч.1 ст.15  Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»    вона має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму встановленого для дітей віком до 6 років.  Однак відповідачем   з 01.01. 2008 р. по 31.12.2008 р.   було здійснено   їй нарахування та виплату допомогу  на підставі  нормативних документів, положення яких  визнано Рішеннями ОСОБА_2 Суду України  09.07.2007 р.  №6-рп2007  ( справа про соціальні гарантії громадян )  та від 22.05.2008 р.  №10-рп2008,-  неконституційними.  Просить суд зобов”язати відповідача здійснити нарахування та виплату  суми коштів недоотриманої допомоги по догляду за дитиною  до досягнення нею трирічного віку в розмірі 4227, 45 грв. з врахуванням індексації.  

В судове засідання позивач не з”явилась , згідно поданої заяви   просить суд справу розглянути без її участі , на позові наполягає.( а.с.16) .  

            Представник відповідача ,управління  праці та соціального  захисту населення  Кам”янобрідської районної у м. Луганську ради ,в судове засідання не з”явився, до суду надійшли заперечення , в яких зазначено , що  управління  праці та соціального захисту  населення  Кам”янобрідської районної у м.Луганську ради  з позовом  не згодне. Відповідач в запереченні послався на те, що  відповідно до ч.1 ст.19 КАС України порушена територіальна  підсудність адміністративних справ, а саме ,  адміністративні  справи вирішуються  адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.  Позивачем порушено  встановлений  ч.2 ст.99  КАС України річний строк  для звернення до адміністративного суду  за захистом  прав ,  свобод та інтересів, вимоги  до 15.09.2008 р.  не можуть бути  задоволені  в будь-якому разі.    Позивач перебуває на обліку в управлінні  праці та соціального захисту населення Кам”янобрідської  районної у м.Луганську ради як отримувач  допомоги по догляду  за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 23.03. 2008 р.  по теперішній час.  За цей період призначення допомоги   здійснювалось за нормами  ч.1  ст.15  Закону  України  „Про державну допомогу сім”ям з дітьми  з урахуванням  змін, внесених Законом України „Про  Державний бюджет України на 2008 рік  та про  внесення змін до деяких законодавчих актів України „,  положення  якого  в цій частині Рішенням ОСОБА_2 Суду України  неконституційним не приймалось, і були чинними  протягом  2008 року. Згідно ст.75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним  органом законодавчої влади в Україні.  Конституція  України  не встановлює  пріоритету застосування того чи  іншого закону , в тому числі залежно від предмета правового регулювання . Немає  також  закону України , який би регулював питання подолання колізії норм законів , що  мають  однакову юридичну силу.  ОСОБА_2  Суд України  у п.3 мотивувальної  частини  Рішення від  3 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності  Конституцією України  зазначив „Конкретна  сфера суспільних відносин не може  бути   водночас  врегульована однопредметними  нормативними правовими актами  однакової  сили, які за змістом  суперечать  один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного  або  часткового скасування поперенього. Загальновизнаним є й те, що з   прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом,  автоматично скасовується однопредметний акт,  який  діяв  у часі раніше”.  За змістом ч.3 ст.150 Конституції  України рішення ОСОБА_2   Суду України  є обов”язковими до  виконання на території України.  Виходячи  з наведених положень Конституції України  та рішення ОСОБА_2 Суду України , а також враховуючи, що Законом  України  „Про   Державний  бюджет України на 2008 рік та про внесення  змін  до деяких  законодавчих актів України „ фактично було змінено положення ч.1 ст.15  Закону України „Про державну допомогу сім”ям  з дітьми” , який діяв у часі раніше, пріоритетними  в цьому  випадку є  положення статей Закону України  „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін  до деяких  законодавчих актів України „.   Тому, не можна застосовувати  до спірних  правовідносин норму, яка не діє.  Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України , виключно  Законом про Державний бюджет України  визначаються будь-які  видатки  держави на загальносуспільні потреби , розмір і цільове спрямування  цих видатків.  Єдиним законом України , який Конституція України  відокремлює  серед інших,  це  закон про Державний бюджет України. Зокрема, суттєві  його відмінності полягають у тому, що згідно  з Конституцією України цей закон приймається щорічно та має визначений термін дії, суб”єктом права законодавчої ініціативи щодо цього закону є тільки Кабінет Міністрів України, конституційною нормою чітко  окреслено коло питань , які можуть бути врегульовані  тільки цим  Законом.    На підставі цього відповідач просить суд  передати справу  згідно територіальної підсудності – до Кам”янобрідського районного суду м.Луганська , а в разі  розгляду  справи по суті –відхилити позовні вимоги позивача , розглянути справу без участі представника управління ( а.с.22-23).  

          Суд, розглянувши  справу   відповідно до ст. 122 КАС України в порядку письмового провадження,  дослідивши в судовому засіданні надані сторонами  докази, оцінивши їх у сукупності,   вважає  , що позовні вимоги   позивача   підлягають частковому задоволенню , -в частині зобов’язання відповідача  здійснити перерахунок та виплату недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  за період з 22.05. 2008 р.  по 31.12.2008 р.  з врахуванням проведених виплат,в іншій частині позовних вимог позивачу слід  відмовити за їх  безпідставністю виходячи з наступного:.

                  -судом встановлено, що позивач ОСОБА_1  в даний час   проживає  в  ІНФОРМАЦІЯ_2 , має дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та відповідно до Закону  України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми” має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яку їй виплачує відповідач з 24.03.2008 р.  

            В  2008 р.  призначення допомоги позивачу здійснювалось відповідачем  за нормами  ч.1 ст.15  Закону України „Про  державну допомогу  сім”ям  з дітьми „ з урахуванням  змін , внесених Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів  України” .  

           Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про народження дитини (а.с.6), листом   відповідача  на звернення до нього позивача  щодо перерахунку допомоги по догляду за дитиною  до досягнення нею трирічного віку ( а.с.5), .довідкой відповідача про розмір допомоги (а.с.7), запереченнями відповідача ( а.с.22,23).

           Статтею  46 Конституції  України передбачено , що громадяни мають   право на соціальний захист, що включає  право на забезпечення їх  у разі повної, часткової  або тимчасової втрати працездатності , втрати годувальника, безробіття  з незалежних від них  обставин , а  також у старості  та в інших випадках, передбачених законом.  

           Згідно статті 5 Сімейного  кодексу України держава охороняє сім”ю, дитинство, материнство,  батьківство , створює умови  для зміцнення  сім”ї.  Держава створює   людині  умови для материнства  та батьківства , забезпечує охорону   прав матері та батька , матеріально  і морально  заохочує і підтримує  материнство і дитинство. До вимог , що випливають  із сімейних відносин, позовна давність   не застосовується відповідно до статті 20 Сімейного  кодексу України.  

           Згідно ч.2 ст.19 КАС України  адміністративні справи  з приводу оскарження правових  актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб”єктів владних повноважень , які  стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання ( перебування, знаходження ) позивача.  

           Відповідно до ст. 14 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми” допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.  

          У ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми” в редакції від 22 березня 2001 року, міститься загальна норма про те, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

         Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законів України» № 107 від 28 грудня 2007 р. встановлено, що згідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в 2008 р. надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 130 грн.

Рішенням Конституційного суду України № 10 – рп / 2008 від 22.05.2008 р. визнано неконституційним деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. щодо  скасування  та обмеження   передбачених іншими законами України   пільг, компенсацій і гарантій .  В даному  рішенні  ОСОБА_2 Суд  України послався на своє  Рішення   від 9  липня  2007 року №6-рп2007 ( справа  про соціальні  гарантії громадян) , зазначивши в  п.5.3 „У Рішенні від 14 грудня  2000 року №15-рп/2000  ( справа про  порядок виконання рішень ОСОБА_2 Суду  України ) ОСОБА_2  Суд України зазначив, що „рішення ОСОБА_2  Суду України мають  пряму дію і для набрання чинності  не  підтверджують з боку будь-яких органів державної влади.  Обов”язок виконання рішення ОСОБА_2 Суду України є вимогою Конституції України. Ухвалюючи Рішення від 9 липня  2007 року №6-рп/2007  ( справа про соціальні гарантії громадян) , ОСОБА_2  Суд України звернув увагу Верховної  Ради України ,  Президента  України, Кабінету Міністрів України на   необхідність  додержання положень статей 1, 3. 6, 8. 19, 22, 95, 96 Конституції України  , статей 4, 27 , частини  другої  статті  38  Кодексу (2542-14) пр підготовці , прийнятті та введенні в дію  закону про Держбюджет. Ця рекомендація грунтувалася на правових  позиціях Суду , висловлених у зазначеному  Рішенні, відповідно до яких :  стаття 38 Кодексу (2542-14) конкретизує вимоги  частини другої статті 95 Конституції України  щодо змісту  закону про Держбюджет; у сукупності  вказані статті Кодексу і Конституції України  визначають  вичерпний перелік правовідносин, які повинні  регулюватися  законом  про Держбюджет- встановлення тільки доходів та видатків  держави на загальносуспільні потреби , а тому  закон про Держбюджет не може  скасовувати  чи змінювати обсяг прав і обов”язків , пільг, компенсацій і гарантій , передбачених іншими законами України .  У зв”язку з цим ОСОБА_2 Суд  України дійшов  висновку, що „зупинення законом  про Державний бюджет  України дії інших законів щодо надання пільг, компенсацій  і гарантій ,  внесення  змін до інших  законів України , встановлення  іншого (додаткового ) правового  регулювання  відносин, ніж  передбачено законами України , не відповідає статтям 1, 3, частині другій  статті 6, частині другій статті 8 , частині другій  статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92 ,  частинам першій, другій, третій 95 Конституції України ?   При прийнятті оспорюваного Закону (107-17)  всупереч  зазначеним правовим позиціям законодавець  вийшов за межі правового регулювання бюджетних  відносин: зупинив дію окремих положень  законів  і вніс  до ряду  законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них нечинними ( розділ 11) ( 107-17).  

В 5.4  вказаного рішення ОСОБА_2 Суду  України  зазначено,  що Конституція України  не надає закону про  Держбюджет вищої юридичної сили  стосвно інших   законів.  Таким чином , ОСОБА_2  Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх , оскільки з об”єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок- скасування та обмеження прав  і  свобод людини і громадянина.  У разі  необхідності  зупинення  дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають  використовуватися  окремі закони.  

В п.7 .1 Рішення зазначено , що  визнання  Законом (107-17) правових актів такими , що втратили чинність ,  зупинення їх дії ,    внесення до  них змін і доповнень  стосовно  закріплених в них прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_2 Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.  

Згідно ст. 22 Конституції України  встановлено, що ОСОБА_2  права  і свободи  гарантуються і не можуть бути  скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу  існуючих прав і свобод.  

             Суд відмовляє  позивачу  в задоволені позовних вимог щодо стягнення з відповідача  грошової суми  недоотриманої соціальної допомоги з врахуванням індексації, оскільки відповідач не є органом який фінансує видатки соціальної допомоги відповідно до Бюджетного Кодексу України а є розпорядником наданих субвенцій із Державного бюджету України.                

Згідно ч. 1 ст.94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем,  присуджуються йому  відповідно до задоволених вимог.  

             Керуючись ст.ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:  

            Позовні вимоги ОСОБА_1    задовольнити  частково.  

            Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Кам”янобрідської районної  у м.Луганську ради  здійснити донарахування та виплату ОСОБА_1     суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, за період з   22 травня 2008 року по 31 грудня  2008 року з урахуванням  проведених виплат.  

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1    судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 грн. 70 коп.  

У задоволенні решти позовних вимог  ОСОБА_1     відмовити за необrрунтованістю.  

 Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня їі проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

  Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

         Повний  текст постанови складено  03 листопада   2009 року.

СУДДЯ                                                                                 О.А. ГАШИНСЬКА