ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2017 року К/800/42235/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБорисенко І.В.

суддів Веденяпіна О.А.

Нечитайла О.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуНікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014

у справі № 804/3709/14

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мегапромекологія»

доНікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

провизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегапромекологія» звернулось до суду із адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003342203 від 09.12.2013.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі розпорядження керівника апарату від 26.06.2017 № 656 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2017 справа № 804/3709/14 була перерозподілена на суддю Борисенко І.В.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача за серпень 2013 року, за результатами якої складено акт №1095/2203/36759863;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем п.102.5 ст.102 , абз. «б» п.200.4, п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України, п.4.6.6 «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 25.11.2011 №1492, в результаті чого позивачем завищено значення ряд.24 декларації за липень 2013 року на суму 2 249 387 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003342203 від 09.12.2013, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 249 387 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Податковим кодексом України не передбачено строків давності на перенесення залишку від'ємного значення ПДВ попередніх податкових періодів до складу сум, що включаються до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

За змістом п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди ( тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а при відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України у разі, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що платник податку, який не скористався своїм правом на отримання бюджетного відшкодування, має право відобразити залишок від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, до повного його погашення.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що положення податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, не містять будь-яких обмежень щодо строків перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач не заявляв спірні суми до бюджетного відшкодування та не відображав від'ємне значення у ряд.23 декларації.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції також вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що сума неузгодженого грошового зобов'язання правомірно не врахована платником податку до моменту її узгодження при визначенні розміру від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності законних підстав для задоволення позову та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги вищенаведеного не спростовують та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За встановлених обставин даної справи та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

СуддіО.А. Веденяпін О.М. Нечитайло