ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2017 року Справа № 904/1853/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Палій В.В. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2016 та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2017

зі справи № 904/1853/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ (далі - Позивач),

до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро (далі - Відповідач),

про стягнення 13 929 631,34 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Позивача - Дороніної О.М.,

Відповідача - Волощука П.Ю.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення коштів у сумі 13 929 631,34 грн., з яких: 9 119 549,41 грн. основного боргу; 3 167 147,72 грн. пені; 599 355,89 грн. "інфляційних втрат"; 210 684,53 грн. - 3 % річних; 832 893,79 грн. штрафу.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2016 (колегія суддів у складі: Суховаров А.В. - головуючий, Мартинюк С.В. і Ніколаєнко М.О.): позов задоволено частково; з Відповідача стягнуто на користь Позивача: 16 263,72 грн. "інфляційних втрат"; 48 337,75 грн. - 3 % річних; 969, 02 грн. судового збору; в частині стягнення 8 106 974,25 грн. основного боргу провадження у справі припинено; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2016: апеляційну скаргу Позивача залишено без задоволення; рішення місцевого господарського суду "в частині відмови в задоволенні стягнення 3 % річних в сумі 210 684,53 грн., інфляційних втрат в сумі 599 355,89 грн., припинення провадження у справі щодо стягнення основного боргу на суму 8 106 974,25 грн." залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 (колегія суддів у складі: Євстігнеєв О.С. - головуючий, Кощеєв І.М. і Чус О.В.): апеляційну скаргу Позивача задоволено частково; рішення місцевого господарського суду частково скасовано; прийнято нове рішення; змінено резолютивну частину рішення з викладенням її у такій редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, 2; код ЄДРПОУ 03340920) на користь публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) суму 16 263,72 грн. (шістнадцять тисяч двісті шістдесят три грн. 72 коп.) інфляційних, 48 337,75 грн. (сорок вісім тисяч триста тридцять сім грн. 75 коп.) 3% річних, 969,02 грн. (дев'ятсот шістдесят дев'ять грн. 02 коп.) судового збору.

В частині позовних вимог щодо стягнення суми 8 107 786, 35 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

В частині 1011763,06 грн. - відмовити".

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Позивач просить: скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 зі справи в частині відмови у задоволенні стягнення: 3% річних у сумі 194 420,81 грн.; "інфляційних збитків" у сумі 551 018,14 грн.; пені у сумі 3 167 147,72 грн.; прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення: 3% річних у сумі 210 684, 53 грн.; "інфляційних збитків" у сумі 599 355, 89 грн.; пені у сумі 3 167 147, 72 грн.; в іншій частині рішення залишити без змін; витрати зі сплати судового збору покласти на Відповідача. Скаргу мотивовано прийняттям судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права, а саме: статей 526, 536, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон); статей 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про відсутність підстав для її задоволення, та просить оскаржувану постанову залишити без змін.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

27.09.2011 дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (газотранспортне підприємство), правонаступником якої є Позивач, та Відповідачем (замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011038/Н06 (далі - Договір).

17.01.2013, 30.12.2013, 17.03.2014, 17.07.2014, 05.11.2014, 26.12.2014, 31.03.2015, 30.06.2015 сторонами було укладено додаткові угоди №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 до Договору.

Відповідно до умов Договору:

- газотранспортне підприємство зобов'язалося надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення-газорозподільних станцій, а замовник зобов'язався сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та в порядку, що передбачені умовами Договору (пункт 1.1);

- послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством (пункти 3.1, 3.4 у редакції додаткової угоди від 17.01.2013 № 1);

- вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (пункт 5.4 у редакції додаткової угоди від 17.01.2013 № 1);

- оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 % попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (пункт 5.5 у редакції додаткової угоди від 17.01.2013 № 1);

- у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 7.3 у редакції додаткової угоди від 17.01.2013 № 1);

- цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 жовтня 2011 року і діє в частині транспортування газу до 30 червня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання Замовником своїх зобов'язань за договором (пункт 11.1 у редакції додаткової угоди від 30.06.2015 № 8).

На виконання умов Договору Позивач протягом січня - червня 2015 року надав Відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 52 490 568,14 грн., що підтверджується відповідними актами наданих послуг.

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу виконав неналежним чином, неоплаченими залишилися послуги на суму 9 119 549, 41 грн.

Оскільки Відповідач порушив свої зобов'язання щодо повного та своєчасного розрахунку, Позивач звернувся з позовом до суду та просив стягнути з Відповідача: 9 119 549, 41 грн. основного боргу; 3 167 147, 72 грн. пені; 210 684, 53 грн. 3% річних; 599 355, 89 грн. "інфляційних втрат" та 832 893,79 грн. - 7% штрафу.

Судом першої інстанції встановлено, що під час розгляду справи Відповідач оплатив обумовлені Договором послуги в сумі 8 106 974, 25 грн., а саме: 31.03.2016 здійснено оплату наданих послуг на суму 655 820, 53 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку Відповідача; 01.04.2016 здійснено оплату наданих послуг на суму 7 811, 14 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку Відповідача; спільним протокольним рішенням від 09.06.2016 № 1647/у погашено заборгованість Відповідача перед Позивачем за період з квітня по червень 2015 року в сумі 7 443 342,58 грн.

Оскільки частина основного боргу в сумі 1 012 545, 16 грн. була оплачена Відповідачем до порушення провадження у справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні позову в даній частині слід відмовити.

У частині стягнення 8 106 974, 25 грн. основного боргу, які були оплачені після звернення Позивача з позовом, суд першої інстанцій припинив провадження зі справи на підставі пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України.

Апеляційний господарський суд встановив, що з наданого Позивачем уточненого розрахунку суми основного боргу вбачається, що до порушення провадження у справі, 29.02.2016, Відповідачем здійснені такі платежі: 146112,04 грн., 380 181,99 грн., 322,04 грн. та 485 146,99 грн., загальна сума яких складає 1 011 763,06 грн. Дана сума підтверджується і Відповідачем, що вбачається з його картки рахунку за лютий 2015 року - травень 2016 року, в якому зазначено, що 29.02.2016 було сплачено 1 011 441,02 грн. та 09.03.2016 - 322,04 грн., що складає 1 011 763,06 грн.

Тому апеляційний господарський суд дійшов висновку, що до відмови у стягненні в частині основної суми заборгованості підлягає 1 011 763,06 грн.

Стосовно припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу суд апеляційної інстанції зазначив таке.

Уточнений розрахунок Позивача містить такі платежі, що здійснені в період розгляду справи до прийняття рішення: 30.03.2016 на суму 7 811,14 грн.; 31.03.2016 на суму 416 880, 02 грн. та 239 752, 61 грн.; 15.06.2016 на суму 7 443 342, 58 грн. Загальна сума платежів - 8 107 786, 35 грн.

За розрахунком Позивача сплачена сума є навіть вищою, ніж вказує Відповідач у своєму бухгалтерському документі, і Позивач наполягає на припиненні провадження у цій сумі, що не може заперечуватись Відповідачем, який не надав належних доказів на підтвердження своїх даних з оплати заборгованості.

Тому апеляційний господарський суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає припиненню в частині позовних вимог щодо стягнення 8 107 786, 35 грн. основного боргу.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог про стягнення з Відповідача пені та 7% штрафу, суди попередніх інстанцій зазначили таке.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2005 у справі №Б24/235/05 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Дніпропетровськгаз", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Посилаючись на норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 12.03.2013 у справі №3-71гс12 та від 01.10.2013 №3-27гс13, суди попередніх інстанцій зазначили, що протягом здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, штрафу і пені.

Разом з тим, відмовляючи в позові у частині стягнення 7% штрафу, який заявлено на підставі абзацу третього частини другої статті 231 ГК України, суди попередніх інстанцій виходили з того, що положення абзацу третього частини другої статті 231 ГК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки ця норма застосовується до негрошових зобов'язань.

Частково задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з Відповідача на користь Позивача 16 263,72 грн. "інфляційних втрат" та 48 337,75 грн. - 3 % річних, суди попередніх інстанцій виходили з такого.

Позивачем, Відповідачем, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Департаментом фінансів Дніпропетровської облдержадміністрації, Департаментом соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" були підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, за умовами яких передбачалося надання державою коштів на погашення заборгованості за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню послуг, а також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору.

На виконання вказаних спільних протокольних рішень було здійснено погашення заборгованості за протранспортований у 2015 році природний газ відповідно до Договору, а саме: на суму 1 500 000 грн. - 20.01.2015 (спільне протокольне рішення № 110/у); на суму 2 029 881,90 грн. - 19.02.2015 (спільне протокольне рішення №384/у); на суму 2 232 682,90 грн. - 19.03.2015 (спільне протокольне рішення №646/у); на суму 1 201 291,10 грн. - 20.04.2015 (спільне протокольне рішення №921/у); на суму 1 289 245,17 грн. - 20.05.2015 (спільне протокольне рішення №1193/у); на суму 400 725,11 грн. - 17.06.2015 (спільне протокольне рішення №1367/у); на суму 351 345,56 грн.- 20.07.2015 (спільне протокольне рішення №1651/у); на суму 371 775,50 грн. - 19.11.2015 (спільне протокольне рішення №2492/у).

Перевіривши здійснені позивачем нарахування 3% річних та "інфляційних витрат" з урахуванням згаданих протокольних рішень, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача "інфляційних витрат" за період з квітня 2015 року по червень 2015 року у розмірі 16 263, 72 грн. та 3% річних за період з 21.02.2015 по 09.02.2016 у розмірі 48 337, 75 грн. У решті стягнення сум "інфляційних витрат" та 3% річних місцевим господарським судом відмовлено.

Апеляційний господарський суд додатково зазначив таке.

09.06.2016 Головним управлінням Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Департаментом фінансів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Департаментом соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації, ТОВ "Дніпропетровскгаззбут", Позивачем, Відповідачем та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" було підписано спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету №1647/у на суму 7 443 342,58 грн.

На виконання згаданих спільних протокольних рішень було здійснено погашення заборгованості за передачу природного газу відповідно до укладеного Договору, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторони Договору, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, у такий спосіб погодились здійснити розрахунки відповідно до Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, який затверджено наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688 (далі - Порядок), і тим самим погодились із зміною порядку та строків проведення розрахунків за поставлений природний газ, які визначені Договором.

Таким чином, після підписання цих спільних протокольних рішень проведення розрахунків за природний газ здійснюється відповідно до пункту 2.10 Порядку, згідно з яким органи Казначейства здійснюють переказ платежів між учасниками розрахунків на підставі платіжних доручень організацій та спільних протокольних рішень учасників розрахунків відповідно до реєстру щодо відкриття асигнувань за міжбюджетними трансфертами, отриманого від Казначейства України, у разі: централізованого перерахування субвенцій - протягом одного операційного дня; децентралізованого перерахування субвенцій - протягом трьох операційних днів.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що у зв'язку із зміною сторонами порядку розрахунків за послуги транспортування природного газу шляхом підписання спільних протокольних рішень та оплати відповідачем поза межами Порядку і строків, встановлених цими спільними протокольними рішеннями, застосовуються наслідки порушення грошового зобов'язання, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат Позивача і Відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені суми обчислені відповідно до вимог чинного законодавства.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням останнім умов Договору та нарахованих на суму основного боргу пені, штрафу, 3% річних, "інфляційних втрат".

Положеннями ЦК України встановлено:

- зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509);

- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526);

- одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525);

- порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610);

- боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625).

Як зазначено в пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сума основного боргу за Договором, яка була зазначена Позивачем у позовній заяві, складала 9 119 549, 41 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що до порушення провадження у справі та під час розгляду справи Відповідачем здійснені відповідні платежі в рахунок погашення основного боргу.

Проте судами попередніх інстанцій належним чином не встановлено, які з цих платежів були здійснені за рахунок власних коштів Відповідача, а які з них були здійснені у відповідності до укладених спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, та, відповідно, чи були вони здійснені з порушенням строків оплати, встановлених Договором чи спільними протокольними рішеннями.

Частково задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з Відповідача суму "інфляційних витрат" за період з квітня 2015 року по червень 2015 року у розмірі 16 263, 72 грн. та 3% річних за період з 21.02.2015 по 09.02.2016 у розмірі 48 337, 75 грн., суд першої інстанції не встановив, на яку саме суму заборгованості нараховані 3% річних та "інфляційні витрати" у згаданих розмірах.

Суд апеляційної інстанції, зазначаючи, що "у зв'язку із зміною сторонами порядку розрахунків за послуги транспортування природного газу, шляхом підписання спільних протокольних рішень та оплати відповідачем поза межами Порядку і строків, встановлених цими спільними протокольними рішеннями, застосовуються наслідки порушення грошового зобов'язання, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України", не вказав, яка саме оплата та в якому розмірі була здійснена відповідачем поза межами Порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями, та за який період прострочення застосовуються наслідки порушення грошового зобов'язання, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

З тексту постанови апеляційного господарського суду не вбачається, з яких саме підстав суд вважає правомірним нарахування "інфляційних витрат" у сумі 16 263,72 грн. та 3% річних у сумі 48 337, 75 грн. та за який період і на яку суму прострочення нараховані зазначені суми.

Не встановивши, таким чином, усього кола обставин, що входили до предмета доказування в даній справі, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

У зв'язку з цим у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку про правильність застосування попередніми судовими інстанціями у розгляді даної справи й норм матеріального і процесуального права.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, згідно з пунктом 3 статті 1119 та частиною першою статті 11110 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, вчинити, за наявності підстав, процесуальні дії та встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам учасників судового процесу і поданим ними, а за потреби й додатково поданим доказам належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути розглянуто й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 зі справи № 904/1853/16 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя В. Студенець