Справа  №2-348/09  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И  

20.10.2009 року.                                                                                        м. Запоріжжя  

 Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дзярук М.П., при секретарі Родніковій Ю.О.,  за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника відповідача ЗМР ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ЗМР про встановлення порядку користування земельною ділянкою по фактичному користуванні, -  

В С Т А Н О В И В:  

 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про встановлення порядку користування земельною ділянкою по фактичному користуванні, посилаючись на те, що  24.03.1965р. його батько ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу придбав у ОСОБА_7 7/10 частин домоволодіння за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Урицького, 20-а. На час купівлі будинку земельна ділянка була розділена між співвласниками дерев»яним парканом і у кожного з співвласників знаходилась у користуванні ізольована частина земельної ділянки з окремим в»їздом у двір. Будь –яких спорів з приводу користування земельною ділянкою між співвласниками не було. Надалі у зв»язку з добудовами співвласниками ідеальні долі змінилися та у 1982р. його батько отримав свідоцтво про право власності на 47/100 частин домоволодіння, а у іншого співвласника ОСОБА_8 доля у домоволодінні склала 53/100 частини. Однак між співвласниками була домовленість, що зміна долей не призведе до зміни порядку користування земельною ділянкою. Після смерті ОСОБА_8 його спадкоємці у 2003р. подарували частину у домоволодінні відповідачам. На протязі декількох років претензій з приводу порядку користування земельною ділянкою з боку відповідачів не було. 06.03.2006р. батько помер. Позивач став власником 47/100 частин домоволодіння в порядку спадкування. На цей час він з сім»єю користується земельною ділянкою площею 312 кв.м., з яких 37 кв.м. у тимчасовому користуванні, а відповідачі користуються земельною ділянкою площею 148 кв.м. Площа земельної ділянки, яка була виділена під домоволодіння складає 423 кв.м.  На теперішній час позивач має намір приватизувати належну йому земельну ділянку, але відповідачи не дають згоди на закріплення межі між земельними ділянками, вважаючи, що їм повинно належати земельна ділянка відповідно до їх частини у домоволодінні. Позивач, просить суд визначити порядок користування по фактичному користуванні, оскільки зазначений порядок був встановлений до зміни часток співвласників у домоволодінні, а до зміни часток у 1982р. виділена земельна ділянка площею 275 кв.м. цілком відповідала долі у 7/10 частин. Подальша зміна часток не змінює порядок користування земельною ділянкою, так само як і зміна співвласників, для яких попередня угода про порядок користування є обов»язковою. Просить суд позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в заяві.

Відповідачі в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, суду пояснили, що їм на праві власності належить по 53/200 частин кожному спірне домоволодіння. Фактичний порядок користування земельною ділянкою не відповідає їх долі у домоволодінні, порушує санітарні та будівельні норми. Просять в позові відмовити.  

Представник відповідача ЗМР в судовому засіданні пояснила, що земельна ділянка площею 37 кв.м., яку займає позивач жодним чином сторонам не виділялась, а є самовільно захопленою. Порядок надання її у користуванні визначений земельним кодексом та іншими нормативними актами України та не може бути переданий за рішенням суду. Сторони не зверталися у встановленому законом порядку для надання зазначеної площі земельної ділянки у користування. Таким чином, просить суд в частині надання у користування земельної ділянки, самовільно захопленої, площею 37 кв.м. позивачеві відмовити.  

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, що є в справі, суд приходить до слідуючого.  

 Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником 47/100 частин домоволодіння №20-а по вул.. Урицького в м. Запоріжжі, а відповідачі власниками 53/100 частин. Зазначене підтверджується копіями правовстановлюючих документів (а.с. 7, 15, 16, 30). Норма земельної ділянки, яка закріплена за домоволодінням складає 423 кв.м. (а.с. 33). Для вирішення спору, відповідно до ст.. 143 ЦПК України ухвалою суду була призначена судово-технічна експертиза. Згідно висновку експертизи від 26.06.2009р. визначити будь-які варіанти порядку користування земельною ділянкою відповідно до часток співвласників у домоволодінні не виявляється можливим, у зв»язку з невідповідністю ділянки нормам ДБН (відсутність централізованої каналізації).  

 Разом з тим, у висновку експертизи та в матеріалах справи містяться достатньо відомостей про існування фактичного порядку користування земельною ділянкою, починаючи з 1980р., тобто до зміни часток співвласників, які на той час складали: ОСОБА_6 – 7/10 частин, інші співвласники – 3/10 частин. При фактичному порядку користування земельною ділянкою, ділянка площею 312 кв.м., з яких 37 кв.м. самовільно захопленої землі, знаходиться у користуванні ОСОБА_1, ділянка площею 148 кв.м. – у користуванні відповідачів ОСОБА_9 та ОСОБА_4, що не відповідає на теперішній час долям співвласників у домоволодінні, після їх зміни у 1982 р.  

 Відповідно до ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права  власності  та права  користування  земельними  ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням  органів  виконавчої  влади  або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо   земельних   ділянок,   на  яких  розташовані  об'єкти,  які підлягають  приватизації,  в  межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.  Згідно п.21 Постанови Верховного суду №7 від 16.04.2004р. „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” порядок користування земельною ділянкою встановлюється угодою між співвласниками домоволодіння, а при відсутності такої угоди права співвласників домоволодіння на земельну ділянку визначаються виходячи з розміру їх частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд   на час виникнення спільної часткової власності (початкових часток в домоволодінні).    Суд може  не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось   зі   співвласників,  позбавляє  його  можливості  належно користуватися своєю частиною будинку,  фактично  виключає  його  з числа   користувачів   спільної   земельної   ділянки,  суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.

 За спірним домоволодінням закріплена земельна ділянка площею 423 кв.м. в установленому законом порядку, існує фактичний порядок користування земельною ділянкою, однак він суперечить архітектурно-будівельним і санітарним нормам, оскільки, як зазначено у висновку експертизи вул.. Урицького не має централізованої каналізації, а ділянки менше 300 кв.м. повинні забезпечуватися нею. При встановленні фактичного порядку користування, земельні ділянки будуть складати 275 кв.м. та 148 кв.м., що є менше 300 кв.м. Таким чином, з урахуванням викладеного, з метою уникнення подальшого порушення прав співвласників у разі встановлення фактичного порядку користування земельною ділянкою, суд вважає, що на теперішній час відсутні підстави для визначення такого порядку користування земельною ділянкою.  

 Щодо вимоги про надання позивачу у користування земельної ділянки площею 37 кв.м., судом встановлено, що вона у встановленому законом порядку виділена не була, а тому не може бути врахована при визначенні порядку користування земельною ділянкою, позивач не звертався до органів місцевого самоврядування з приводу її виділення, клопотань щодо витребування від землевпорядних органів про можливість виділення зазначеної ділянки у користування та місце її розташування суду не заявляв.  

 Відповідно до ст.. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивач не надав до суду доказів, які б обґрунтовували його вимоги щодо надання йому у користування земельної ділянки площею 37 кв.м.

На  підставі   викладеного  і керуючись  ст. 116 ЗК України, ст. ст. 4, 10, 60, 88, 208, 209, 212 – 215, 223 ЦПК України, суд, -  

  В И Р І Ш И В:  

 В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.  

 На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та подання апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

  Суддя                       М.П.Дзярук  

Справа  №2-348/09  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И  

(резолютивна частина)  

20.10.2009 року.                                                                                        м. Запоріжжя  

 Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дзярук М.П., при секретарі Родніковій Ю.О.,  за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника відповідача ЗМР ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ЗМР про встановлення порядку користування земельною ділянкою по фактичному користуванні, -  

В И Р І Ш И В:  

 В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.  

 На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та подання апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

  Суддя                       М.П.Дзярук