Справа № 653/3878/16-ц

Провадження № 2/653/127/17

РІШЕННЯ

іменем України

04.08.2017

Генічеський районний суд Херсонської області у складі:

головуючої судді – Шарко Н.А.,

секретаря – Тимашової Т.А.,

представника позивача – ОСОБА_1,

відповідачів – ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3  про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

встановив:

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому з урахуванням зменшених позовних вимог просив визнати за ним право власності на ? частки житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами, який розташований за адресою: Херсонська область Генічеський район, с. Щасливцеве вул. Комарова,55, та ? частки земельної ділянки площею 0,2000га, яка розташована за вищевказаною адресою, у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач по справі є рідним сином ОСОБА_6, яка померла 24 липня 2012р. Після смерті останньої відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку, які розташовані за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Щасливцеве, вул. Комарова,55. З метою прийняття спадку, він звертався до нотаріуса, однак у видачі свідоцтва йому було відмовлено у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на зазначене майно. Зазначає, що оскільки відсутність оригіналів документів позбавляє його можливості реалізувати своє право на спадок, тому змушений був звернутись до суду з вказаним позовом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Зазначив, що відсутність правовстановлюючих документів створює перешкоди для його довірителя в оформленні спадкових прав. Крім того, зазначив, що оскільки сестра позивача не скористалась своїм правом на прийняття спадщини після смерті матері, тому вважає, що його довіритель має право на ? частки від всієї спадкової маси, у зв’язку з чим просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні проти позову заперечила, зазначила, що вона постійно проживала з батьками, а тому фактично прийняла спадщину. Просила у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 у судовому засіданні проти позову заперечив, зазначив, що довірителька прописана за адресою своїх батьків, а тому вважається такою, що прийняла спадок. У той же час, позивач не довів який об’єм спадкової маси, та чому саме має право на ? частки, у зв’язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечив, просив у його задоволенні відмовити.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши надані сторонами докази, приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що з 29 березня 1966р. ОСОБА_6 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії I-УЗ за №027041.

Від спільного проживання у шлюбі, у ОСОБА_6 та ОСОБА_2 народилось двоє дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження, та не спростовується сторонами.

Крім того, факт родинних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підтверджується рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 03 вересня 2013р.

За час перебування у шлюбі ОСОБА_6 та ОСОБА_2 придбали житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований у Херсонській області, Генічеський район, с. Щасливцеве, вул. Комарова,55 а також земельну ділянку за вищевказаною адресою площею 0,2000га, що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на будинок, виданого Щасливцевською сільською радою народних депутатів від 18 жовтня 1988р., та державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №741532.

27 липня 2012р. померла ОСОБА_6, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Генічеського районного управління юстиції у Херсонській області видано свідоцтво про смерть серії I-КГ за №149241.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на ? належної їй частки майна.

З метою реалізації своїх спадкових прав після смерті матері, ОСОБА_5 звернувся 05 вересня 2012р. до приватного нотаріуса ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини.

За наслідком розгляду вищевказаної заяви, приватним нотаріусом ОСОБА_7 було надано роз’яснення ОСОБА_5, що у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів, видати свідоцтво про право на спадщину за законом не можливо, а тому рекомендовано звернутись до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.ст.1216,1218 Цивільного кодексу України, спадкуванням визнається перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Таким чином, цивільні права та обов'язки спадкодавця, у тому числі право власності на річ, можуть переходити у спадщину.

Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З огляду на дану норму закону, підставою набуття подружжям права спільної сумісної власності є лише одна обставина: набуття (придбання, виготовлення, спорудження) майна за час шлюбу. Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім’я одного із подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя. Якщо у відповідному документі (договорі купівлі-продажу) власником чи набувачем вказано, лише чоловіка, це ще не значить, що він є одноосібним власником майна.

Відповідно до ст.368 ч.3 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Таким чином, суд вважає, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований у Херсонській області, Генічеський район, с. Щасливцеве, вул. Комарова,55, а також земельна ділянка за вищевказаною адресою площею 0,2000га, право власності на які підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на будинок, виданого Щасливцевською сільською радою народних депутатів від 18 жовтня 1988р., та державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №741532 – є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, у зв’язку з чим, суд вважає, що розмір спадкового майна після смерті ОСОБА_6 становить ? частку усього майна.

Посилання представника відповідача ОСОБА_4 на те, що позивачем не визначено правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності на земельну ділянку, оскільки існують державні акти від 2008 р. та від 2011р., що на думку представника є підставою для відмови у задоволенні позову, то суд їх не приймає до уваги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 червня 2008р. на підставі рішення сесії Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області за №461 від 16 листопада 2007р., ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №741532, площею 0,2000 га, яка розташована по вул. Комарова,55 у с. Щасливцеве Генічеського району Херсонської області, кадастровий номер №6522186500:21:029:0042.

У подальшому на підставі рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 05 вересня 2008р. ОСОБА_2 було видано державний акт серії ЯЖ за 3594722 від 28 вересня 2011р. на земельну ділянку площею 0,1500 га, яка розташована за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Щасливцеве, вул. Комарова,55.

17 лютого 2016р. рішенням Апеляційного суду Херсонської області рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 05 вересня 2008р. скасоване, у задоволенні позовних ОСОБА_8 який діяв в інтересах ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку відмовлено.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Враховуючи те, що рішення суду, що стало підставою видачі державного акту від 28 вересня 2011р. серії ЯЖ за 3594722 на земельну ділянку площею 0,1500 га скасовано, тому вказаний державний акт на право власності на земельну ділянку фактично втратив свою силу, у зв’язку з чим за ОСОБА_2 поновилось право на земельну ділянку площею 0,2000 га, згідно державного акту від 12 червня 2008р., а тому саме ця земельна ділянка підлягає поділу у порядку спадкування.

Не приведення ОСОБА_9 у належний стан правовстановлюючих документів на земельну ділянку (державний акт від 28 вересня 2011р.), не може бути перепоною в реалізації спадкових прав, оскільки земельна ділянка площею 0,2000 га увійшла до складу спадщини.

Згідно до ч. 1 ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1269, 1270 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У судовому засіданні встановлено, що спадкоємець першої черги ОСОБА_5 у встановлений законодавством строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Відповідач ОСОБА_2 також прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_10, у відповідності до вимог ст. 1268 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача щодо належності йому права на ? частки у майні, після смерті матері ОСОБА_6

Що стосується доводів відповідача ОСОБА_3 про те, що вона прийняла спадщину після смерті матері у відповідності до ст. 1268 Цивільного кодексу України, то суд вважає їх голослівними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, виходячи з наступного.

Статтею 1268 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Однак відповідач ОСОБА_3 не надала належних і допустимих письмових доказів про те, що вона постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або що вона вчасно звернулась із заявою до нотаріуса про її прийняття. Той факт, що реєстрація постійного місця проживання ОСОБА_3 була за адресою будинку, що належить спадкодавцю, та що нею здійснювалось поховання, не є належним доказом на підтвердження факту свого постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та доказом вступу в управління та володіння спадковим майном.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», вбачається, що «реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження».

Згідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз'яснено, що ст. 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому».

Виходячи з вищевикладеної позиції Верховного Суду України, можна дійти висновку, що лише сам по собі факт прописки відповідача ОСОБА_3 за місцем проживання спадкодавця не є достатнім доказом вступу в управління та володіння спадковим майном, у відповідності до ч.3 ст. 1268 Цивільного кодексу України.

Крім того, як вбачається з довідок заступника сільського голови Щасливцевської сільської ради ОСОБА_11 від 22 травня 2013р. за №554, до моменту смерті та на момент смерті разом з ОСОБА_6 мешкав та вів спільне господарство лише її чоловік - ОСОБА_2

Також, з довідки заступника сільського голови Щасливцевської сільської ради ОСОБА_11 від 21 жовтня 2014р. за №09-178/02.17 вбачається, що за адресою: вул. Комарова,55 у с. Щасливцеве прописана ОСОБА_3 разом з донькою та онуком, проте фактично за вказаною адресою проживає лише чоловік покійної – ОСОБА_2, що також підтверджується письмовими поясненнями селищних депутатів ОСОБА_12 ОСОБА_13

Стаття 1272 Цивільного кодексу України передбачає наступні наслідки пропущення строку для прийняття спадщини: якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 Цивільного кодексу України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Приймаючи до уваги те, що відповідач ОСОБА_3 та її представник у супереч вищенаведених норм не надали належних та допустимих доказів на підтвердження факту прийняття спадщини в силу ч.3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, а також доказів звернення у шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини (заява подана лише 10 січня 2017р.), тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 вважається такою, що не прийняла спадщину.

Враховуючи, що позивач є спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_6 та спадщину після її смерті прийняв своєчасно, наявність ще одного спадкоємця за законом – ОСОБА_2, відсутність можливості реалізувати свої спадкові права у іншому порядку, крім ухвалення судового рішення про визнання права власності у порядку спадкування, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому за позивачем слід визнати право власності у порядку спадкування за законом на 1/4 частку будинку з господарськими будівлями та спорудами, та земельної ділянки, що розташовані за адресою: вул. Комарова,55 у с. Щасливцеве Генічеського району Херсонської області.

Керуючись ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

позов ОСОБА_14 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_6, яка померла 24 липня 2012р. - на ? частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами №55 по вул. Комарова, у с. Щасливцеве Генічеського району Херсонської області та на ? частки земельної ділянки площею 0,2000 га, кадастровий номер №6522186500:21:029:0042, яка розташована за адресою: вул. Комарова,55 у с. Щасливцеве Генічеського району Херсонської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Херсонської області через Генічеський районний суд протягом десяти днів після проголошення рішення.

Суддя ОСОБА_15