ПОСТАНОВА

 

4 липня 2006 р.

м. Київ

   

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого:  Кривенка В.В.,

суддів:               Гусака М.Б., Житкова В.В., Маринченка В.Л.,

                           Мушинського М.М., Самсіна М.М.,

 

розглянувши у письмовому провадженні справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного інспектора Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві ОСОБА_2 за скаргою ОСОБА_1 про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2005 року,

 

встановила:

 

У травні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії державного інспектора Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві ОСОБА_2, у зв'язку з видачею їй як директору Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Київ-Авто” припису від 1 квітня 2005 року № НОМЕР_1 щодо приведення використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 у відповідність із вимогами земельного законодавства.

 

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2005 року скаргу задоволено - визнано неправомірними дії державного інспектора Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві ОСОБА_2 щодо видачі директору ТОВ фірма “Київ-Авто” ОСОБА_1 припису від 1 квітня 2005 року № НОМЕР_1 щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 та скасовано обов'язок, покладений на                  ОСОБА_1 приписом державного інспектора ОСОБА_2 про приведення використання зазначеної земельної ділянки у відповідність із вимогами земельного законодавства.  

 

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2005 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково - рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2005 року скасовано, а провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії  державного інспектора Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві ОСОБА_2 закрито, оскільки вказаний спір віднесено до компетенції господарського суду.

 

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

 

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2005 року ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження відмовлено та повернено касаційну скаргу.  При цьому суд в ухвалі зазначив, що державний інспектор Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві ОСОБА_2 при видачі директору ТОВ фірма “Київ-Авто” припису від 1 квітня 2005 року № НОМЕР_1 щодо усунення виявлених при перевірці порушень не здійснював владних управлінських функцій, а тому цей спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

 

29 березня 2006 року Верховним Судом України допущено до розгляду              в порядку провадження за винятковими обставинами скаргу ОСОБА_1,                 в якій ставиться питання про скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2005 року та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції, з посиланням на порушення судом норм процесуального права.

 

Розглянувши скаргу ОСОБА_1 про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2005 року, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що висновок суду касаційної інстанції про непідсудність йому цієї справи не відповідає вимогам процесуального закону і є помилковим.

 

Відмовляючи у відкритті касаційного провадження та повертаючи касаційну скаргу ОСОБА_1, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що спір між Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві та ТОВ фірма “Київ-Авто” (керівником якого є ОСОБА_1) виник з приводу цільового використання ТОВ фірма “Київ-Авто” земельної ділянки, тобто із земельних відносин, а відтак державний інспектор ОСОБА_2 при проведенні перевірки використання земельної ділянки та складанні припису про усунення виявлених порушень виконував свої службові обов'язки і ніяких владних управлінських функцій не здійснював.

 

Однак, з таким висновком суду касаційної інстанції не можна погодитись із наступних підстав.

 

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

 

Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

 

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

 

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року № 1958 Державна  інспекція з контролю за використанням і охороною земель є урядовим органом державного управління, який діє у складі Державного комітету по земельним ресурсах і йому підпорядковується.

 

Державна  інспекція з контролю за використанням і охороною земель організує і здійснює державний контроль за використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення (абзац 4 підпункту 1 пункту 4 Положення).

 

Пунктом 5 зазначеного Положення передбачено, що Держана інспекція з контролю за використанням і охороною земель та державні інспектори в межах своїх повноважень мають право давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог земельного законодавства.

 

Відповідно до абзацу 2 статті 10 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19 червня 2003 року                № 963-ІV державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень.

 

Пунктом 2.1 Положення про порядок оформлення, видачі і реєстрації приписів у разі виявлення порушень земельного законодавства, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 9 березня 2004 року № 67 передбачено, що припис - це обов'язкова для виконання письмова вимога державного інспектора, яка видається юридичним і фізичним особам з метою припинення виявленого порушення земельного законодавства та усунення його наслідків.

 

Отже, аналіз вищезазначених норм свідчить, що державний інспектор Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель є службовою (посадовою) особою органу державного управління та суб'єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, а відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи  юридичних  осіб  із  суб'єктом  владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

 

Наведене дає підстави для віднесення цього спору до адміністративної юрисдикції.

 

Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2005 року у зв'язку з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню, а справа - направленню до Вищого адміністративного суду України для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

 

З огляду на викладене та керуючись статтею 235, статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

 

постановила:

 

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити. 

 

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2005 року скасувати, а справу направити до суду касаційної інстанції для вирішення питання про прийняття касаційної скарги ОСОБА_1

 

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.   

 

 

 

Головуючий                                                               В.В. Кривенко

 

Судді:                                                                          М.Б. Гусак

 

                                                                                 В.В. Житков

 

                                                                                 В.Л. Маринченко

 

                                                                                             М.М. Мушинський

 

                                                                                                   І.Л. Самсін