У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 жовтня 2009 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого- судді Мельника Ю.М.
суддів: Гордійчук С.О., Ковалевича С.П.
при секретарі – Івановій І.С.
з участю позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 28 липня 2009 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики ,-
в с т а н о в и л а :
Позивачка звернулася в суд із вказаним позовом , покликаючись на те, що 2 вересня 2007 року вона позичила ОСОБА_2 для придбання автомобіля 35 000 грн. , які ОСОБА_2 зобов»язувався повернути до 2 березня 2008 року.
Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за вказані кошти придбали автомобіль і не повертають позичені у неї кошти , то позивачка просила стягнути із відповідачів солідарно 35000 грн. основного боргу та 16100 грн. процентів за користування грошовими коштами.
Рішенням Рівненського міського суду від 28 липня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково – стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 51100 грн. боргу та 541 грн. – судових витрат.
У задоволенні позову до ОСОБА_4 про стягнення боргу суд відмовив.
Не погодившись з рішенням суду в частині стягнення всієї суми боргу лише із ОСОБА_2, останній подав апеляційну скаргу в якій зазначає , що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Вказує, що суд безпідставно відхилив докази , які свідчили про те, що спірний автомобіль було придбано за кошти , які він позичив у ОСОБА_1 Оскільки договір позики було укладено в інтересах сім»ї – для придбання автомобіля , то він вважає, що ОСОБА_4 разом із апелянтом повинна сплатити ОСОБА_1 борг у рівних частках.
У зв»язку із цим просив оскаржуване рішення скасувати, та ухвалити нове, яким покласти обов»язок по сплаті боргу на обох відповідачів.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та його представник , давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги , просять скаргу задовольнити у повному обсязі .
ОСОБА_1 також вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
ОСОБА_5 в судове засідання не з»явилася без поважних на це причин.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги , колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити із таких підстав.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_4 , суд першої інстанції вірно виходив із того , що позивачкою не було доведено , що кошти , які ОСОБА_2. позичив у позивачки були витрачені в інтересах сім»ї ОСОБА_2 та ОСОБА_4
Справа № 22-1596/09 Головуючий в 1-ій інст.: Харечко С.П.
Категорія № 18.27 Суддя-доповідач : Мельник Ю.М.
Колегія суддів вважає, що таке рішення суду ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах та відповідає вимогам закону.
Із матеріалів справи вбачається , що 2 вересня 2007 року ОСОБА_1 уклала із ОСОБА_2 договір позики, за яким позивачка позичила ОСОБА_2 35000 грн. на придбання легкового автомобіля для себе та дружини в спільну сумісну власність. За умовами договору ОСОБА_2 зобов»язувався повернути ОСОБА_1 кошти до 2 березня 2008 року та сплатити 2 відсотки за користування позикою. ( а.с.3-4).
Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивачка стверджує, що ОСОБА_2 за позичені у неї кошти придбав автомобіль Форд-Скорпіо р.н. НОМЕР_1 і вказаний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідач ОСОБА_2 також вказує на те, що автомобіль ним був придбаний за позичені у ОСОБА_1 гроші.
Колегія суддів вважає, що пояснення сторін не являються доказами у справі.
У той же час , позивачкою та відповідачем ОСОБА_2 не надано суду будь-яких доказів , які б стверджували , що вказаний автомобіль було придбано ОСОБА_2 та ОСОБА_4 саме за кошти , які були позичені у ОСОБА_1 , або що ці кошти були витрачені в інтересах їх сім»ї.
Згідно ч.4 ст. 65 СК України договір укладений одним із подружжя в інтересах сім»ї, створює обов»язки для другого з подружжя , якщо майно, одержане за договором , використане в інтересах сім»ї.
Оскільки позивачкою не було доведено , що ОСОБА_2 використав позичені у ОСОБА_1 кошти в інтересах сім»ї , то колегія суддів вважає, що рішення суду 1 інстанції про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_4 ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права , а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
На підставі наведеного, керуючись п.1 ч.1 ст.307 , ч.2 ст. 308 , ст. 315, 317 ЦПК України, колегія суддів , -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 28 липня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду та рішення суду 1 інстанції набирають законної сили з моменту проголошення ухвали суду.
Сторони мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду шляхом подачі до Верховного Суду України касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання ними законної сили.
Головуючий: Мельник Ю.М.
Судді: Гордійчук С.О.
Ковалевич С.П.