Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 жовтня 2009 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого-судді - Оніпко О.В..,
суддів - Шеремет А.М., Шимківа С.С.,
з участю секретаря судового засідання - Пашкевич І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сарненського районного суду від 11 лютого 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування земельної ділянки і державного акта про право власності на неї недійсними, поділ будівельних матеріалів та визнання за нею права власності на половину спірної земельної ділянки і будівельних матеріалів, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Сарненського районного суду від 11 лютого 2008 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування земельної ділянки і державного акта про право власності на неї недійсними та поділ будівельних матеріалів.
Визнано недійсними договір дарування земельної ділянки площею 0,152 га на вул. Поштовій, 2а у м. Сарни Рівненської області, укладений 11 березня 2004 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, та державний акт на право власності на цю земельну ділянку, який виданий 22 листопада 2005 року ОСОБА_3. За позивачкою ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину спірної земельної ділянки та на 1/2 будівельних матеріалів, які були використані у процесі будівництва споруд на зазначеній земельній ділянці, вартістю 86783, 88 грн..
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на його незаконність, оскільки воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Свої доводи мотивує тим, що місцевий суд прийшов до неправильного висновку про те, що позивачкою не пропущений строк позовної давності.
Не погоджується апелянт і з визнанням за позивачкою права власності на ...............................................................................................................................................
Справа 22-1418 Головуюча у суді І інстанції - Рудика Л.Д.
Категорія № 21 Доповідач – Шимків С.С.
половину будівельних матеріалів, використаних у процесі будівництва будівель і споруд, розташованих у АДРЕСА_1.
Зазначає, що місцевий суд безпідставно взяв до уваги висновок експертизи № 118 від 28 травня 2007 року, яка призначалася по іншій справі. Експертом визначено не вартість будівельних матеріалів, поділ яких був вирішений оскаржуваним рішенням, а вартість будівель та споруд, які є незавершеним будівництвом.
Крім того, позивачкою не надано доказів того, що будівельні матеріали купувались, а будівельні споруди будувались за рахунок її коштів.
Просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачко не пропущено строк позовної давності, її вимоги є підставними.
Проте погодитися з таким висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного суду не може.
Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про захист своїх прав 02 жовтня 2007 року. Про їх порушення вона дізналася у березні 2004 року про що вона особисто підтвердила у судовому засіданні Сарненського районного суду 14 листопада 2007 року (а.с. 65 зворот – 66).
Відповідно до правил ст. 257 ЦК загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Таким чином, позивачка пропустила встановлений Законом трирічний строк позовної давності. Поважних причин його пропуску суду не надала. Не встановлено такого і судом.
Із клопотанням про поновлення строку позовної давності вона не зверталася.
Згідно ст. 267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є самостійною підставою для відмови у позові.
Відповідачка ОСОБА_3, подаючи заперечення на позовну заяву, просила Сарненський районний суд про застосування позовної давності та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову з цих підстав (а.с. 30).
Дану заяву підтримав у попередньому судовому засіданні відповідач ОСОБА_2, що підтверджується протоколом судового засідання (а.с. 34).
Виходячи з наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне задовольнити заяви відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про застосування позовної давності та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання договору дарування спірної земельної ділянки недійсним за спливом строку позовної давності.
Ухвалою Сарненського районного суду від 19 вересня 2007 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору дарування спірної земельної ділянки, розподіл майна подружжя залишено без розгляду (а.с. 137-140).
Частиною першою ст. 265 ЦК передбачено, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.
За таких обставин та вимог закону у суду першої інстанції не було правових підстав вважати, що позивачка не пропустила без поважних причин строк позовної давності та задовольняти позовні вимоги про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, який був укладений 11 березня 2004 року між відповідачами у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 115).
У зв”язку з цим, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акта, виданого на ім”я ОСОБА_3 на право власності на цю земельну ділянку, які є похідними від вимог про визнання недійсним договору дарування, слід відмовити за їх безпідставності.
Позивачкою не надано доказів, які б свідчили про її участь у придбанні будівельних матеріалів, у тому числі після 02 жовтня 2004 року, що були використані на будівництво споруд на спірній земельній ділянці. Нею не спростовано доводів її дочки – відповідачки ОСОБА_3 про те, що будівельні матеріали придбані за її (ОСОБА_3) рахунок, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 44-56).
Позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають через їх недоведеність.
Виходячи з наведеного та враховуючи те, що суд першої інстанції припустився помилок при застосуванні норм матеріального права, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 307, 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 316 ЦПК України, на підставі ст.ст. 256, 257, 265, 267 ЦК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Сарненського районного суду від 11 лютого 2008 скасувати.
ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування земельної ділянки і державного акта про право власності на неї недійсними, поділ будівельних матеріалів та визнання за нею права власності на половину спірної земельної ділянки і будівельних матеріалів відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно. Воно може бути оскарженим безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.
Головуючий-суддя О.В. Оніпко
Судді : А.М. Шеремет
С.С. Шимків