У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2009 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого-судді - Оніпко О.В.,
суддів - Мельника Ю.М., Шимківа С.С.,
з участю секретаря судового засідання - Омельчук А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Сварицевицької сільської ради на рішення Дубровицького районного суду від 16 лютого 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Дубровицького районного суду від 16 лютого 2009 року визнано за ОСОБА_1 право власності на садибний (індивідуальний) житловий АДРЕСА_1.
У поданій на це рішення апеляційній скарзі Сварицевицька сільська рада вказує, що при ухваленні рішення місцевим судом було вирішено питання про права та обов’язки місцевої територіальної громади. Свої доводи мотивує тим, що на момент відкриття спадщини після померлого ОСОБА_3 був чинний Цивільний Кодекс України 1963 року, а тому неповнолітній на той час позивач не міг вчинити дії, передбачені ст. 549 ЦК України 1963 року. Не застосовано судом і норм ст. 555 даного Кодексу.
Апелянт зазначає, що згідно вимог ст. 1277 ЦК України (2003 року), що набрав чинності з 01.01.2004 року, у разі неприйняття спадкоємцями спадщини суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Проте судом першої інстанції не було залучено Сварицевицьку сільську раду до участі в розгляді даної справи.
Крім цього, на думку апелянта судом не застосовано норми ст. ст. 328, 346 діючого ЦК України. Неповно з’ясовано ту обставину, що на момент ухвалення
оскаржуваного рішення об’єкта права власності - житлового будинку, відносно якого заявлено позов, не існувало, про що свідчить наявний у справі технічний паспорт.
Просить скасувати оскаржуване рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без розгляду з таких підстав.
.............................................................................................................................................................
Справа 22-1253 Головуюча у суді І інстанції - Сидоренко З.С.
Категорія № 37 Доповідач – Шимків С.С.
Згідно ч. 1 ст. 291 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов”язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що рішенням Дубровицького районного суду від 16 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування не вирішувалися питання про права та обов”язки Сварицевицької сільської ради.
З пояснень Сварицевицького сільського голови ОСОБА_4 вбачається, що рішенням Сварицевицької сільської Ради від 12 грудня 2008 року земельна ділянка, на якій було розташоване спірне будинковолодіння, надана ОСОБА_5 під індивідуальну забудову.
14 січня 2009 року ОСОБА_5 видано державний акт на цю земельну ділянку.
Згідно роз”яснень, які містяться в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 “Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку” при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов’язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги.
Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.
За таких обставин, апеляційна скарга Сварицевицької сільської ради підлягає залишенню без розгляду, оскільки питання про її права та обов”язки судом не вирішувалися.
Керуючись ст.ст. 292, 297, 307 ЦПК України, , колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Сварицевицької сільської ради на рішення Дубровицького районного суду від 16 лютого 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування закрити.
Справу повернути Дубровицькому районному суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно. Вона може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий-суддя О.В. Оніпко
Судді: Ю.М. Мельник
С.С. Шимків
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, суд першої інстанції вказаних вимог закону належним чином не виконав.
Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач став власником спадкового майна померлого ОСОБА_3 і набув права власності на нього.
Погодитися у повному обсязі з таким висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного суду не може.
З матеріалів справи вбачається, що позивач подав до суду позов до своєї баби ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на садибний (індивідуальний) житловий АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька – ОСОБА_3.
Спір між сторонами відсутній, оскільки відповідачка ОСОБА_2 визнала позов. Вона відмовилася від земельної ділянки, де знаходився спірний житловий будинок.
Статтею 307 ЦПК України передбачено, що до повноважень апеляційного суду, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, належить право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, як це передбачено статтею 309 ЦПК України, є незаконність і необґрунтованість рішення суду.
Необґрунтованим є рішення в якому неправильно встановлено фактичні обставини справи, що полягає у неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, у недоведеності обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи.
При цьому суд апеляційної інстанції наділений правом досліджувати нові докази, що породжує його право на самостійну їх оцінку та встановлення нових фактів (стаття 303 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 549 ЦК УРСР (1963 року) спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, у тому числі одержання певних речей зі спадкового майна.
Особа, яка фактично вступила в управління або володіння спадковим майном, повинна довести цей факт у суді шляхом подання будь - яких фактичних даних, на підставі яких суд може встановлювати наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.
Установлено, що на підтвердження фактичного прийняття ОСОБА_1 особистих речей та письмових документів після померлого батька, у суді першої інстанції була допитана свідок ОСОБА_6.
Однак, ці покази не дають змоги категорично стверджувати, що ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину після померлого батька та набув права власності на спадкове майно, як це зазначено у рішенні суду першої інстанції.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов”язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У матеріалах справи відсутні, і судом їх не здобуто, належні та допустимі докази, які підтверджували право власності померлого ОСОБА_3 на спірне будинковолодіння.
Інші докази, які б давали можливість стверджувати про фактичне прийняття спадщини після померлого батька місцевим судом не досліджувались.
Статтею 550 ЦК УРСР (1963 року) передбачено, що встановлений законом строк для прийняття спадщини, у разі його пропуску, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.
Установлено, що ОСОБА_1 (чи його мати, чи баба) до державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, яка відкрилася 28 серпня 1998 року, після смерті батька ОСОБА_3, не звертався. Так само не зверталися вони у встановленому порядку із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Виходячи з наведеного, у позивача відсутні передбачені законом підстави для звернення до суду з вимогами про визнання права власності на спадкове майно, оскільки для цього існує нотаріальна контора, яка наділена повноваженнями на здійснення даних дій і перешкод для них немає.
У порушення вимог закону суд не дав оцінки цим обставинам.
Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. 307, 309, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Сварицевицької сільської ради задовольнити частково.
Рішення Дубровицького районного суду від 16 лютого 2009 року скасувати.
ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно. Воно може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.
Головуючий-суддя О.В. Оніпко
Судді: С.О. Гордійчук
С.С. Шимків