Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 вересня 2009 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого-судді - Оніпко О.В.,
суддів - Гордійчук С.О., Шимківа С.С.,
з участю секретаря судового засідання - Омельчук А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, інтереси якого представляє ОСОБА_2, на рішення Костопільського районного суду від 25 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодо ю , -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Костопільського районного суду від 25 грудня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою задоволено частково .
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 28702 грн. 73 коп. на відшкодування матеріальної, 1000 грн. моральної шкоди, та 2000 грн. на відшкодування неодержаного доходу, всього 31702 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1, інтереси якого представляє ОСОБА_2, подав на нього апеляційну скаргу, в якій зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи. При постановлені рішення суд не врахував наявності вини в дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_3.
Крім цього, судом не було надано належної оцінки показам свідків по даній справі.
Просить скасувати оскаржуване рішення, та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3.
.....................................................................................................................................
Справа 22-649 Головуюча у суді І інстанції - Грипіч Л.А.
Категорія № 30.34 Доповідач – Шимків С.С.
ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_5 в судове засідання не з”явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень №№ 6690130, 6690084.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, суд першої інстанції вказаних вимог закону належним чином не виконав.
З матеріалів справи вбачається, що 06 червня 2007 року з вини неповнолітнього ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна подія, внаслідок якої належний позивачу ОСОБА_3 автомобіль марки “Шевролет-лацетті” отримав механічні пошкодження.
Згідно висновку спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження № 62 від 09 серпня 2007 року вартість матеріальних збитків становить 28702 грн. 73 коп. (а.с. 20).
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 - 28 702 грн. 73 коп. матеріальної шкоди і окремо з ОСОБА_4 – 7829 грн. 74 коп. неотриманого доходу.
Просив також стягнути з відповідачів у його користь 9000 грн. моральної шкода та 1000 грн. судових витрат.
Своїм рішенням місцевий суд частково задовольнив позов та стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 28 702 грн. 73 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 1000 грн. моральної шкоди, та 2000 грн. на відшкодування неодержаного доходу. Всього 31702 грн..
З таким висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погодитися у повному обсязі не може.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Постановляючи рішення про стягнення з відповідачів матеріальної, моральної шкоди та неодержаного доходу солідарно місцевий суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач роз”єднав у цій частині позовні вимоги до кожного з відповідачів окремо.
За таких обставин постановлене рішення суду в цій частині підлягає зміні.
Постановою Костопільського районного суду від 29 червня 2007 року ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_1 визнаний винним у вчиненні вказаної вище ДТП за ст. 124 КУпАП та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Згідно ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
Частиною другою цієї статті передбачено, що у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується у частці, якої не вистачає, або в повному розмірі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.
Судом встановлено, що, неповнолітній, на час постановлення оскаржуваного судового рішення, ОСОБА_4., не має змоги самостійно відшкодувати заподіяну ним шкоду.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне застосувати в даному випадку правила ч. 2 ст. 1179 ЦК України і покласти відповідальність по відшкодуванню ОСОБА_3 заподіяної йому внаслідок ДТП матеріальної та моральної шкоди на ОСОБА_1 – батька ОСОБА_4.
Розмір матеріальної шкоди визначено висновком спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження № 62 від 09 серпня 2007 року. Вартість матеріальних збитків становить 28702 грн. 73 коп. (а.с. 20).
Огляд аварійного легкового автомобіля марки “Шевролет-лацетті”, що належить позивачу ОСОБА_3 проводився 12 червня 2007 року з участю відповідача ОСОБА_1 про що свідчить його підпис на протоколі огляду транспортного засобу (а.с. 15 зворот, 22).
Зауваження до протоколу огляду чи висновку спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження ним не подавалися.
Також у матеріалах справи відсутні докази про відшкодування позивачу матеріальних збитків за рахунок страхової компанії.
За положеннями ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Задовольняючи частково позов у частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди та збитків, понесених ОСОБА_3 у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу та неможливістю надавати послуги з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, суд в обгрунтування своїх висновків послався на звіти суб”єкта малого підприємництва - фізичної особи – платника єдиного податку за перший та другий квартали 2007 року.
Проте в порушення принципу безпосередності судового розгляду оригінали вказаних документів суд не дослідив, а наявні в матеріалах справи копії цих та інших документів не засвідчені суддею (ст. 138 ЦПК України).
Тобто рішення суду в цій частині не грунтується на достовірних доказах і залишатися чинним не може.
Крім того, ОСОБА_4. не може нести матеріальну відповідальність, оскільки він не має змоги самостійно відшкодувати заподіяну ним шкоду в тому числі упущену ОСОБА_3 вигоду.
У відповідності з вимогами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначити залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат і з урахуванням інших обставин. При цьому, суд виходить із засад розумності, виваженості, справедливості та добросовісності.
Місцевий суд, дійшов правильного висновку про заподіяння позивачу неправомірними діями ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 1000 грн. про що у рішенні наведені відповідні мотиви, з якими апеляційний суд погоджується.
Вказані кошти також підлягають стягненню з ОСОБА_1 із підстав, зазначених вище.
ОСОБА_3 рішення суду не оскаржувалося.
Виходячи з наведеного та враховуючи те, що суд першої інстанції припустився помилок при застосуванні норм матеріального права, оскаржуване рішення підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 138, 303, 307, 309 ч. 1 п. 4, 313-315, 317 ЦПК України, на підставі ст. 22, 23, 1179 ЦК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, інтереси якого представляє ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Костопільського районного суду від 25 грудня 2007 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 28 702 грн. 73 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 1000 грн. моральної шкоди. Всього 29 702 грн. 73 коп..
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
У задоволенні позову до ОСОБА_4 відмовити.
У решті рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно. Воно може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.
Головуючий-суддя О.В. Оніпко
Судді: С.О. Гордійчук
С.С. Шимків