Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц/168 Головуюча в суді 1-ї інстанції Ольшевська Н.В.
Категорія 42 Доповідач Балашкевич С.В.
РІШЕННЯ
Іменем України
8 лютого 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі: головуючого - судді Балашкевича С.В. суддів Худякова A.M., Зарицької Г.В. при секретарі Войтюк В.І. за участі представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за позовом відкритого акціонерного товариства «ФенікС і К» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди за апеляційною скаргою позивача на рішення Коростенського міськрайонного суду від 8 листопада 2006 року,
встановила:
У жовтні 2005 року відкрите акціонерне товариство «ФенікС і К» ( далі -ВАТ «ФенікС і К») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди. Зазначало, що 13 червня 2005 року з вини відповідача, який під час виконання трудових обов'язків керував належним позивачу автомобілем «ІЖ-2715», державний номер НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений названий автомобіль та автомобіль ВАЗ - 2108, що належить ОСОБА_2. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 відмовляється відшкодувати шкоду завдану товариству, а також не відшкодував суми, сплачені у позасудовому порядку ВАТ «ФенікС і К» власнику автомобіля ВАЗ - 2108 на ремонт останнього, позивач просив задовольнити його вимоги.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 8 листопада 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «ФенікС і К» 322,30 грн. та судові витрати в сумі 32,20 грн. У решті вимог відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ВАТ «ФенікС і К» просить рішення суду скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 13 червня 2005 року ОСОБА_1 під час виконання трудових обов'язків у ВАТ ФенікС і К» за кермом належного позивачу автомобіля ІЖ -2715 вчинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої був пошкоджений вказаний автомобіль та автомобіль ВАЗ 2108, належний ОСОБА_2
Постановою судді Коростенського міськрайонного суду від 13 липня 2005 року ОСОБА_1 за порушення Правил дорожнього руху, що спричинили пошкодження транспортних засобів, притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП. Названі обставини підтверджуються матеріалами адміністративної справи № 3-2215.
Згідно висновків спеціаліста - автотоварознавця від 17 червня 2005 року та 22 червня 2005 року ( а.с. 8-18, 37-51) матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля ІЖ-2715 складає 1677,32 грн., а матеріальний збиток власнику автомобіля ВАЗ - 2108 становить 4671,29 грн.
Задовольняючи частково позовну вимогу про стягнення матеріальної шкоди, завданої товариству, суд обгрунтовано виходив з того, що за названих обставин шкода заподіяна працівником при виконанні трудових обов'язків відшкодовується у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного заробітку.
Посилання представника позивача на те, що в названому випадку ОСОБА_1 має нести повну матеріальну відповідальність є безпідставними.
Відповідно до частини 2 статті 132 КЗпП матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві. Статтею 134 КЗпП визначено їх вичерпний перелік. Судом першої інстанції таких випадків не встановлено.
Разом з цим, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення в регресному порядку сум, виплачених ВАТ «ФенікС і К» власнику автомобіля ВАЗ -2108 на відшкодування матеріальної шкоди, суд виходив з того, що позивач не надав доказів на обгрунтування цих вимог, а надані позивачем докази є суперечливими.
Проте з таким висновком погодитися не можна.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується матеріалами названої адміністративної справи, а розмір матеріальних збитків - висновком спеціаліста - товарознавця від 22 червня 2005 року.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 3 постанови від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» за шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов'язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією) з яким перебуває в трудових відносинах. За вимогами інших осіб, що грунтується на ненажежному виконанні працівником своїх трудових обов'язків ( відшкодування шкоди їх майну, здоров'ю, виплаченої пенсії, допомоги по соціальному страхуванню та ін.) згідно зі ст. 441 ЦК (1172 ЦК 2003 року) відповідає підприємство, перед яким винний працівник несе матеріальну відповідальність у порядку регресу за нормами трудового законодавтсва.
Враховуючи те, що в позасудовому порядку ВАТ «ФенікС і К» відшкодувало власнику автомобіля ВАЗ - 2108 матеріальну шкоду, позовна вимога про стягнення в порядку регресу виплачених сум підлягає частковому задоволенню на підставі статті 132 КЗпП в межах середньомісячного заробітку позивача, який складає 322,30 грн. ( а.с.34).
За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні в порядку регресу виплачених власнику автомобіля ВАЗ - 2108 сум підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення названої вимоги.
Керуючись ст.ст. 209,303,304,307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ВАТ «ФенікС і К» задовольнити частково.
Рішення Коростенського міськрайонного суду від 8 листопада 2006 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення в порядку регресу виплачених сум скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.
Позов ВАТ «ФенікС-К» до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу виплачених сум задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ «ФенікС і К» в порядку регресу 322,30 грн.
У решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.