АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«17» січня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Яковлєва Ю.В.
суддів - Каранфілової В.М., Сидоренко І.П.
при секретарі - Нікітіні Д.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Балтської райдержадміністрації Одеської області про визнання незаконною бездіяльності відповідача та про стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги члену сім'ї загиблого у бойових діях за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Балтської райдержадміністрації Одеської області на постанову Балтського районного суду Одеської області від 01 серпня 2006 року, -
встановила:
Позивач ОСОБА_111 квітня 2006 року звернувся до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що він являється членом сім'ї загиблого ветерана війни. Цей факт підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 Балтським УПСЗН. Йому в період 2003-2005 років не донараховувалась та не оплачувалась щорічна одноразова матеріальна допомога у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком, передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У зв'язку з чим він просить стягнути з відповідача Управління праці та соціального захисту населення Балтської райдержадміністрації Одеської області 2113 гривень 70 копійок (а.с. 2-3,19).
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги ОСОБА_1.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1. не визнав, пояснивши, що позивачу, як члену сім'ї загиблого, зазначені виплати проводились у розмірі, визначеному Законами України „Про державний бюджет" на відповідні роки.
Постановою суду 1-ї інстанції від 1 серпня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. були задоволені. Визнано незаконною бездіяльність Управління ПСЗН Балтської райдержадміністрації Одеської області по недоврахуванню та невиплаті одноразової щорічної допомоги ОСОБА_1 як члену сім'ї загиблого учасника бойових дій. Також Управління ПСЗН Балтської райдержадміністрації Одеської області зобов'язано провести нарахування та виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої
Справа №22a-70/2007
Головуючий першої інстанції суддя - Мясковський І.М. Категорія АП: 11
Доповідач суддя - Яковлєв Ю.В.
одноразової щорічної допомоги члену сім'ї загиблого учасника бойових дій у розмірі 2113 гривень 70 копійок.
В апеляційній скарзі, Управління ПСЗН Балтської райдержадміністрації Одеської області, посилаючись на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального права, просить вказану постанову суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову позивачу в задоволенні його позову.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є членом сім'ї загиблого ветерана війни.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", держава повинна виплачувати щорічно до 05 травня разову грошову допомогу у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком. Такі виплати здійснюють органи праці та соціального захисту населення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу була виплачена грошова допомога у 2003 році у сумі 50 грн., у 2004 році у сумі 65 грн., у 2005 році 130 грн. (а.с. 6,13-14).
Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що позивач являється членом сім'ї загиблого і, відповідно до ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", має право на отримання в 2003 році, 2004 році, та 2005 році одноразової грошової допомоги у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком.
Розмір допомога, на думку суду першої інстанції, повинен нараховуватись згідно розміру мінімальної пенсії за віком: у 2003 році - 47 гривень 30 копійок (яка встановлена постановою Кабінету міністрів України за № 279 від 13.02.2002 року), у 2004 році - 92 гривні 45 копійок (Законом України за № 1058-IV від 09.07.2003 року), а у 2005 році 332 гривні (ст. 63 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік").
Оскільки позивачу було виплачено за 2003 - 2005 роки лише вищевказані суми, тому сума недорахованої та недоплаченої позивачеві грошової допомоги складає 2113 гривень 70 копійок.
Проаналізувавши діюче законодавство України, колегія суддів вважає, що, виходячи з вимог ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, держава не вправі допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для членів сім'ї загиблого на війні, відносно яких Закон (№3551 -XII) встановив, що нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Також колегія суддів приймає до уваги правову позицію Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень Законів України про Державний бюджет України у частині обмеження пільг, компенсацій і гарантій, на які відповідно до чинного законодавства мають право окремі категорії громадян. Для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст. 48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого Законом (ч. З ст. 46 Конституції України), тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається. Конституційний Суд України ще звернув увагу на те, що практика ревізування пільг, компенсацій і гарантій триває, а це суперечить вимогам ст. 2 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно з якою права та пільги для ветеранів і членів їх
сімей, встановлені раніше, законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни (ч. 2); нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними (ч. 3).
За таких підстав колегія суддів вважає, що положення Законів України „Про Державний бюджет" не можуть бути застосовані, оскільки вони суперечать нормам Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди України, при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.
Згідно зі ст. 1 Протоколу № 1 до вказаної Конвенції, кожна фізична ... особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття „власності", яке міститься у ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як „майнові права" і, таким чином, як власність.
Європейський Суд з прав людини при розгляді справи „Кечко проти України" зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. У зв'язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України „Про державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як lex specialis. Європейський суд не прийняв і аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. А оскільки правові положення, які передбачають виплату разової щорічної допомоги членам сім'ї загиблих ветеранів війни до Дня Перемоги є чинними, позивач, який є членом сім'ї загиблого, має право на її одержання, то органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах.
З огляду на вище означене, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 201, п. 1 ч. 1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Балтської райдержадміністрації Одеської області - залишити без задоволення.
Постанову Балтського районного суду Одеської області від 01 серпня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Балтської райдержадміністрації Одеської області про
визнання незаконною бездіяльності відповідача та про стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги члену сім'ї загиблого у бойових діях - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак, може бути оскаржена
в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного суду України протягом
1-го місяця з дня її проголошення.