АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«17» січня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Яковлєва Ю.В.
суддів - Каранфілової В.М., Сидоренко І.П.
при секретарі - Нікітіні Д.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського MB УМВС України в Одеській області, Державного казначейства України про відшкодування шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Державного казначейства України та Білгород-Дністровського MB УМВС України в Одеській області на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 липня 2006 року,
встановила:
Позивач ОСОБА_1 10.01.2006 року звернувся до суду з позовом до Білгород-Дністровського MB УМВС України в Одеській області, Державного казначейства України про відшкодування шкоди внаслідок його незаконного затримання і просив стягнути майнову шкоду у розмірі 600 гривень та моральну шкоду у розмірі 50000 гривень
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі.
Представник Білгород-Дністровського MB УМВС України в Одеській області у судовому засіданні позовних вимог не визнав.
Рішенням суду позов ОСОБА_1 був задоволений частково. Стягнено з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000 гривень. В іншій частині позову -відмовлено.
В апеляційній скарзі Державне казначейство України, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить вищевказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог до Державного казначейства України в повному обсязі.
В апеляційній скарзі Білгород-Дністровський MB УМВС України в Одеській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить вищевказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково у сумі 100 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить вищевказане рішення суду змінити та задовольнити його позов в повному обсязі.
Справа №22ц-497/2007
Головуючий першої інстанції суддя - Лук'янчук О.В. Категорія ЦП: 22
Доповідач суддя - Яковлєв Ю.В.
2
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг та позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Державного казначейства України та Білгород-Дністровського MB УМВС України в Одеській області підлягають частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом 1-ї інстанції правильно встановлено, що 22.11.2005 року о 13 годині 00 хвилин старшим слідчим слідчого відділу Білгород-Дністровського MB УМВС України ОСОБА_2, в порядку ст. 115 КПК України, за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ст. 358 ч. 1 КК України, був затриманий позивач - ОСОБА_1 Постановою замісника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області Дмітрієва В.В. про звільнення з ПУ від 23.11.2005 року, вищевказана постанова старшого слідчого про затримання позивача була скасована у зв'язку з її незаконністю. Постановою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.12.2005 року затримання ОСОБА_1 22.11.2005 року старшим слідчим СВ Білгород-Дністровського MB УМВС України в Одеській області ОСОБА_2 за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ст. 358 ч. 1 КК України, - визнано незаконним. Вказана постанова суду набрала законної сили 12.12.2005 року (а.с. 4,66-69,70).
При цьому, з оглянутих у судовому засіданні колегію суддів матеріалів кримінальної справи № 38200500661 Білгород-Дністровського MB УМВС України в Одеській області по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст.ст. 190 ч, 4 та 358 ч. 1 КК України вбачається, що вказана кримінальна справа була порушена 03.11.2005 року (т. 1, а. 3), згідно протоколу про затримання за підозрою у скоєнні злочину від 22.11.2005 року позивач був затриманий у 13.00 (т. 2, а. 211-212, 214), постановою замісника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Дмітрієва В.В. від 23.11.2005 року вказана постанова слідчого від 22.11.2005 року відносно затримання ОСОБА_1 була скасована, а останній був звільнений з ІТУ Білгород-Дністровського MB УМВС України в Одеській області (т. 2, а. 219), з постанови слідчого Білгород-Дністровського MB УМВС України в Одеській області ОСОБА_2 від 27.12,2005 року вбачається, що ОСОБА_1 був притягнутий у якості обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч. 4 та 358 ч. 1 КК України (т.2, а. 239-240), постановою слідчого від 20.05.2006 року досудове слідство по вказаній справі було призупинено у зв'язку з хворобою ОСОБА_1 (т. 12, а. 102), а постановою Білгород-Дністровського прокурора від 23.08.2006 року вищевказана постанова слідчого про призупинення кримінальної справи була скасована (т. 12, а. 103). До теперішнього часу досудове слідство по вказаній кримінальній справі не закінчено.
Погоджується колегія суддів із висновком суду 1-ї інстанції про безпідставність доводів представника позивача відносно незаконності затримання ОСОБА_1 з 23.11.2005 року по 25.11.2005 року, оскільки судовим рішенням (постановою суду від 05.12.2005 року) встановлений факт лише незаконного затримання ОСОБА_1 22.11.2005 року. Вироком чи іншим рішенням суду факт незаконного взяття і тримання під вартою позивача не встановлений. Ці обставини були визнані представником позивача у судовому засіданні 10.07.2006 року (а.с. 82).
Також погоджується колегія судців із висновком суду 1-ї інстанції про безпідставність вимог позивача щодо відшкодування йому витрат на лікування.
Згідно вимог ч. З ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
3
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства,прокуратури і суду» від 01.12.1994 року (далі Закон) - відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою.
Право на таке відшкодування виникає у випадках встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду ... факту незаконного взяття і тримання під вартою (ст. 2 вищезгаданого Закону).
Правильним визнає колегія суддів посилання суду 1-ї інстанції на ч.ч. 5 та 6 ст. 4 цього ж Закону, згідно яких відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
З огляду на ці вимоги, суд 1-ї інстанції прийшов до висновку що з Державного казначейства України на користь позивача треба стягнути моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.
З таким висновком суду, на думку колегії суддів погодитись неможливо.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України, обслуговування державного бюджету здійснює Державне казначейство України. Згідно вимог ст. 112 цього ж Кодексу Державне Казначейство України - здійснює бухгалтерський облік всіх надходжень та витрат Державного бюджету України, а також здійснює контроль за відповідністю платежів взятим зобов'язанням та бюджетним асигнуванням.
Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» -розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає не тільки залежно від встановлених (вищевказаних обставин), а й виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
На думку колегії судців, суд 1-ї інстанції цих засад належним чином й не врахував, бо п. З ст. 13 згаданого Закону передбачено, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожний місяць перебування під слідством (позивач незаконно був затриманий 22.11.2005 року був звільнений).
У зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на користь ОСОБА_1. Також, відповідно до положень ч. 1 ст. 13 того ж Закону - питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі (а не в рішенні), що приймається згідно з ч. 1 ст. 12 Закону.
Інші доводи апеляційних скарг, на думку колегії суддів, суттєвими не являються і матеріалами справи не підтверджуються.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що вказане рішення суду 1-ї інстанції треба скасувати з постановою ухвали.
Керуючись ч. 1 ст. 303, ч. 2 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. 315 та ст. 317 ЦПК України, колегія суддів.
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
4
Апеляційні скарги Державного казначейства України та Білгород-Дністровського MB УМВС України в Одеській області - задовольнити частково.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 липня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського MB УМВС України в Одеській області, Державного казначейства України про відшкодування шкоди - скасувати.
Постановити ухвалу. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного казначейства України, за рахунок Державного бюджету України, моральну шкоду у розмірі 1000 гривень.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак
може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з
дня набрання нею законної сили.