Справа № 22-ц-4421 Головуючий 1 інст. – Муратова С.О.
Категорія: право власності Доповідач – Бездітко В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 листопада 2009 року Судова колегія палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого – судді Маміної О.В.
суддів Бездітка В.М., Цвірюка В.О.,
при секретарі Козир Л.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу
представника ОСОБА_2 – ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_5
на рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 червня 2009 року по цивільній справі за позовом
ОСОБА_1
до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Харківської міської ради, відкритого акціонерного товариства „Хартрон”,
треті особи – Восьма Харківська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Корнійчук Олена Валентинівна, Комунальне підприємство „Харківське міське бюро технічної інвентаризації”, Виконавчий комітет Київської районної ради м. Харкова
про визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу, дарування, визнання права власності,
та за зустрічним позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Харківської міської ради, відкритого акціонерного товариства „Хартрон”,
треті особи – Восьма Харківська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Корнійчук Олена Валентинівна, Комунальне підприємство „Харківське міське бюро технічної інвентаризації”, Виконавчий комітет Київської районної ради м. Харкова
про визнання договорів купівлі-продажу, дарування дійсними, визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який у подальшому уточнював, та остаточно просив визнати частково недійсним договір купівлі-продажу від 25 березня 1992 р., договори дарування від 19 січня 1995 р. та 10 листопада 2000 р. щодо квартири АДРЕСА_1, визнати за ним право власності на 1/7 частину вказаної квартири в порядку її викупу, та на 1/28 частину в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_9, а всього на 5/28 частин квартири. Посилався на те, що його батьку ОСОБА_2 б на багатодітну сім’ю були надані квартири АДРЕСА_1. За договором купівлі-продажу від 25.03.1992 р. НВО „Електроприлад” продало ОСОБА_2 у власність вказане житло як одну квартиру № 57. На момент укладення договору до складу сім’ї входили 7 осіб, які дали згоду на викуп квартири, але не стали учасниками спільної власності.
19 січня 1995 р. ОСОБА_2 подарував квартиру брату позивача – своєму сину ОСОБА_3, а той відповідно до договору від 10.11.2000 р. подарував 73/100 квартири ОСОБА_2
Позивач вважав, що через неналежне оформлення викупу квартири він повинен був стати власником 1/8 частини квартири. Після смерті матері позивача – ОСОБА_9 спадщину прийняли її чоловік та троє дітей, а тому за ними повинно бути визнано право власності на ј від долі матері у спільному майні – тобто 1/28 частина квартири.
Також просив поновити строк позовної давності, оскільки про правовстановчі документи щодо спірної квартири дізнався лише в 2003 році.
ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом, який згодом уточнював, та просив визнати за ним право власності на Ѕ частину спірної квартири в порядку спадкування після смерті дружини ОСОБА_9, яка померла 12 червня 1994 року у зв’язку з фактичним вступом у володіння спадковим майном, а також визнати дійсними договір купівлі-продажу квартири від 25.03.1992 р., а також договори дарування квартири від 19.01.1995 р. та від 10.11.2000 р. При цьому зазначив, що у 1979 р. йому були надані квартири № 57 та 58 у будинку АДРЕСА_2. Він був основним наймачем квартир. На підставі наказу по НВО „Електроприлад” від 17.02.1992 р. та договору купівлі-продажу від 25.03.1992 р. він придбав у підприємства квартиру № 57, яка фактично складалася з двох квартир (57 та 58) по АДРЕСА_1. Вважає, що квартира була об’єктом права спільної сумісної власності його та дружини ОСОБА_9 Після її смерті діти спадщину не прийняли, а ОСОБА_2 фактично вступив в управління спадковим майном, прийнявши спадщину. Таким чином, він був власником усієї спірної квартири.
19 січня 1995 р. він подарував своєму сину ОСОБА_3 цю квартиру, а 10 листопада 2000 р. ОСОБА_3 подарував йому 73/100 квартири, тобто фактично квартиру № 57 (з урахуванням того, що рішенням виконкому Київської районної ради м. Харкова від 16.03.2004 р. 73/100 квартири визнано ізольованою квартирою № 57, а 27/100 частин – квартирою № 58, право власності на яку залишилося за ОСОБА_3) Вважає, що факт дарування сину квартири протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини до отримання свідоцтва про право на спадщину дає підстави вважати про прийняття ОСОБА_2 спадщини.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26 червня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Визнано недійсним в 1/8 частині договір дарування чотирикімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1, житловою площею 60, 4 кв. м., загальною площею 95, 2 кв. м., корисною площею 95, 2 кв. м., укладений 19 січня 1995 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Визнано недійсним в 1/8 частині договір дарування 73/100 частин вказаної квартири, укладений 10 листопада 2000 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/8 квартиру трикімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1, загальною площею 65, 3 кв. м., житловою площею 43, 8 кв. м в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1, а також зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду як такого, що постановлено з порушенням вимог матеріального та процесуального права, та ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі, а також закриття провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_2
Вислухав доповідь судді, пояснення з’явившихся учасників процесу, встановив обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обміркувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Постановляючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з наступного.
Як встановлено судовим розглядом та матеріалами справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_9 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мали дітей: синів ОСОБА_1 та ОСОБА_3, доньок ОСОБА_10 та ОСОБА_1
31 серпня 1979 року ОСОБА_2 отримав ордери на право зайняття однієї кімнати в квартирі № 58 будинку АДРЕСА_2, а також трьох кімнат в квартирі № 57 будинку АДРЕСА_2. Після отримання технічного паспорту на будинок йому присвоєно номер АДРЕСА_1.
25 березня 1992 р. між НВО „Електроприлад” та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу займаної останнім єдиної квартири № 57, що складається з 4 кімнат, загальною площею 95, 2 в. м, за адресою: АДРЕСА_1. З моменту укладення договору ОСОБА_2 набув права власності щодо вказаної квартири.
На час придбання квартири ОСОБА_2 знаходився у шлюбі з ОСОБА_9, відповідно вказана квартира на підставі ст. 22 КпГШС України (який діяв на час придбання квартири) належала подружжю ІНФОРМАЦІЯ_2 на праві спільної сумісної власності. Ці висновки рішення суду судова колегія вважає вірними.
Після смерті ОСОБА_9 12 червня 1994 року відкрилася спадщина на Ѕ частину квартири № 57 (що складається з чотирьох кімнат загальною площею 95, 2 кв.м). Фактично спадщину у рівних долях прийняли її чоловік ОСОБА_2 та діти, які на момент смерті матері були зареєстровані та проживали за вказаною адресою – ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5. Кожний зі спадкоємців прийняв 1/8 частину квартири.
Таким чином, суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_1 на 1/8 частину спірної чотирикімнатної квартири.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання частково недійсними договорів дарування від 19.01.1995 р. та 10.11.2000 р., суд виходив з того, що ОСОБА_1, хоча і не був стороною у вказаних договорах, проте, з урахуванням необхідності визнання за ним права власності на 1/8 частину квартири після смерті у 1994 року матері, договори, за якими ОСОБА_2, розпорядився усією квартирою, подарувавши її ОСОБА_3, який в свою чергу, передарував батькові 73/100 квартири, підлягають визнанню недійсними в 1/8 частині, тобто в частині права власності ОСОБА_1 на вказану квартиру. При цьому суд правильно взяв до уваги, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мали права відчужувати 1/8 частину квартири, яка фактично ним не належала.
Доводи апеляційної скарги стосовно фактичної відсутності у ОСОБА_1 права на судовий захист стосовно визнання недійсними угод не можуть бути взяті до уваги, оскільки суперечать Конституції України та іншим законам.
Також не можна взяти до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_2 був єдиним власником житла, хоча і був єдиним покупцем її за договором. Квартира, як зазначалося вище, була поділена під час проживання у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_9, тому належала подружжю ІНФОРМАЦІЯ_2 на праві спільної сумісної власності. Відповідно, після смерті ОСОБА_9 спадкоємці мали право на спадкування Ѕ частини спірної квартири.
Доводи апелянтів стосовно незастосування судом строку позовної давності не ґрунтуються на матеріалах справи, які не містять даних щодо обізнаності ОСОБА_1 про порушення його прав власника частини квартири до 2003 року.
Інші доводи апеляційної скарги фактично повторюють доводи зустрічної позовної заяви та не спростовують висновків рішення суду, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а тому судова колегія вважає, що рішення суду підлягає залишенню без змін.
Відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, –
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді