5/5007/14-к

1-КП/415/293/17

УХВАЛА

про продовження запобіжного заходу у вигляді – тримання під вартою

07.08.17 року Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.,

за участю:

секретаря Кайданович Л.В.,

прокурора Панасенка В.В.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 РФ, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, студента ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_5, -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 122 ч.1, 121 ч. 2 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_8, не одруженого, студента ІНФОРМАЦІЯ_9, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_10, -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 122 ч.1, 121 ч. 2 КК України,

встановив:

21 лютого 2017 року до Лисичанського міського суду Луганської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3, обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ст. 122 ч. 1, 121 ч. 2 КК України.

Під час провадження досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_3, за ознаками складу злочинів, передбачених ст.ст.122 ч.1, 121 ч. 2 КК України, відповідно до Ухвали слідчого судді «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 10 листопада 2014 року, до останнього застосовано запобіжний захід – у вигляді тримання під вартою, який в подальшому, Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області «Про продовження запобіжного заходу у вигляді – тримання під вартою» від 08 червня 2017 року продовжено до двох місяців, тобто - до 08 серпня 2017 року.

У судовому засіданні прокурор Панасенко В.В. заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 органами досудового розслідування обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 122 ч.1, 121 ч. 2 КК України, які, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості (ст. 122 ч. 1 КК України) та - тяжких злочинів (ст. 121 ч. 2 КК України), судовий розгляд – триває, потерпілі та свідки, зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування, – не допитані, крім того, існують ризики, передбачені ст.177 ч.1 КПК України, на що вказують, як тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання останнього винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, так і данні про особу обвинуваченого ОСОБА_3, який – не працює, не одружений, утриманців – не має, що вказує на відсутність у останнього постійного джерела доходів та міцних соціальних зв'язків, а також, мешкає на території, яка межує з територією, не підконтрольною органам державної влади України.

Суд, заслухавши доводи прокурора Панасенка В.В., який підтримав клопотання та навів підстави доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, вислухавши думку захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_1, яка заперечувала проти клопотання прокурора, вважаючи за доцільне застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою, зокрема, у виді домашнього арешту, а також, дослідивши надані до суду письмові матеріали кримінального провадження, в тому числі, і інформацію, надану Лисичанським ВП ГУНП в Луганській області, щодо неможливості доставки обвинувачених, перебуваючих під вартою, у судові засідання, під час проведення ремонтних робіт ІТТ, підпорядкованого відділку поліції, що, на думку суду, можна рахувати виключними обставинами, а також, враховуючи забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_3 на захист присутністю захисника останнього, – вважає, що, з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3, який – не працює, не одружений, утриманців – не має, що свідчить про відсутність у останнього постійного джерела доходів та міцних соціальних зв'язків, мешкає на території, яка межує з територією, не підконтрольною органам державної влади України, з урахуванням ступеню тяжкості інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.121 ч.2, 122 ч. 1 КК України, одне з яких, відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких кримінальних правопорушень (ст. 121 ч. 2 КК України), і за скоєння якого передбачено покарання у вигляді - позбавлення волі на строк від семи до десяти років, а також, з метою запобігання ризиків, передбачених ст.177 ч.1 КПК України, а саме: спробам переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються, на що вказує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання останнього винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, при цьому, враховуючи також, що судовий розгляд – не розпочато, допит потерпілих та свідків, зазначених в реєстрі матеріалів досудового розслідування, не проведено, – підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, який би зміг забезпечити належну процесуальну поведінку останнього, - не вбачається, оскільки, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини – вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи – є ризик переховування цієї особи від правосуддя, при цьому, зазначено, що небезпека переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами, і вказані суспільні інтереси, на думку суду, не дивлячись на презумпцію невинуватості, мають більшу перевагу, ніж правила про повагу до свободи особи, а тому продовження обвинуваченому строків тримання під вартою – є виправданим, у зв'язку з чим, вважає за доцільне задовольнити клопотання прокурора Панасенка В.В. щодо продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, продовживши обвинуваченому ОСОБА_3 строк тримання під вартою, що не може перевищувати двох місяців, тобто, – до 07 жовтня 2017 року.

На підставі викладеного, з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 покладених на останнього процесуальних обов’язків, керуючись ст.110, ст.131, ст.132, ст.176-ст.178, ст.183, ст.331 КПК України, суд –

ухвалив:

Продовжити обвинуваченому:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_7, громадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_8, не одруженому, студенту ІІ курсу ДВНЗ «Лисичанський нафтохімічний технікум», не працюючому, зареєстрованому та проживаючому в ІНФОРМАЦІЯ_10,

строк тримання під вартою до двох місяців, тобто – до 07 жовтня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокуророві та направити начальнику ДУ «Старобільський слідчий ізолятор».

Суддя