ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 липня 2017 рокусправа № 337/1675/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя

на постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2017 року

у справі №337/1675/17

за позовом ОСОБА_1

до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася у Хортицький районний суд м. Запоріжжя з позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання протиправними дій та зобов'язання виплатити грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.

Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2017 року, прийнятою в порядку скороченого провадження, адміністративний позов задоволено.

Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, не погодившись з постановою суду першої інстанції подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є працівником у галузі освіти.

З 03 жовтня 2006 року, відповідно до поданої заяви, позивачу призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Виплату пенсії припинено у зв'язку з працевлаштуванням 09 жовтня 2006 року позивача на посаду, яка дає право на призначення цього виду пенсії, та позивача знято з пенсійного обліку.

01 серпня 2012 року, у зв'язку з досягненням пенсійного віку позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя із заявою про призначення їй пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з розпорядженням №154077 від 27 серпня 2012 року відповідач здійснив переведення позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до частини 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік.

Не погодившись із розрахунком пенсії, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

Постановою Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 04 жовтня 2016 року у справі №337/3482/16-а позов задоволено. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії з 14 березня 2016 року.

27 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про виплату їй разової грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій.

Відповідачем, листом від 11 травня 2017 року, відмовлено позивачу в задоволенні вказаної заяви, оскільки з 03 жовтня 2006 року позивачу вже призначалась пенсія за вислугу років.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявне право на отримання грошової допомоги у відповідності до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 цього Кодексу, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" частини 1 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення; виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України; порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років"

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (30 років для жінок) роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач, на час звернення з заявою про призначення пенсії досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на день досягнення пенсійного віку працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та має страховий стаж 35 років.

Між тим, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що виплата одноразової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій призначається в тому разі, коли особа вперше звертається за пенсією. Позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та у березні 2007 року виплачена за період з 03 по 08 жовтня 2006 року.

Однак, суд апеляційної інстанції зауважує, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, виходом на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

Тобто, право особи на отримання грошової допомоги виникає за умови неотримання такою особою будь-якого іншого виду пенсії саме на момент виникнення у неї права на призначення пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підставою для відмови у невиплаті грошової допомоги у розмірі десяти пенсій за віком є отримання особою будь-якої пенсії, а не призначення пенсії в минулому.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент виникнення у позивача права на пенсію, вона не отримувала будь-якого іншого виду пенсій.

Отже, виходячи з зазначеного, відмова відповідача у виплаті позивачу грошової допомоги не ґрунтується на приписах чинного законодавства, що свідчить про наявність протиправного характеру в його діях.

З огляду на викладене, з урахуванням фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 183-2, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя - залишити без задоволення.

Постанову Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 08 червня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим