АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді - Варикаші О.Д.
суддів - Ступакова О.А.
- Станкевича В. А.
при секретарі - Сутули Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18.10.2006 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -
встановила:
08.11.2005 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до ОСОБА_3. про розірвання шлюбу та розподіл майна, в якому просив розірвати шлюб між ним та ОСОБА_3 зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1 в відділі реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції м. Одеси, актовий запис НОМЕР_1, розділити майно, яке є спільною власністю - автомобіль марки «Опель» державний номер НОМЕР_2, 2001 року випуску, вартістю 50000 грн., виділивши його йому, а відповідачці - грошову суму в розмірі 25000 грн., рівну половині вартості зазначеного автомобіля.
В ході судового розгляду справи позовні вимоги про розірвання-шлюбу та розподіл майна роз'єднанні в окремі провадження.
Позовні вимоги про розірвання шлюбу розглянуті в даному проваджені. Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовував тим, що сімейні стосунки між ним та відповідачкою припинені півтора року тому, примирення між ними неможливо. Він перебуває у фактичних шлюбних відносинах з іншою жінкою, яка знаходиться в стані вагітності.
В судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_1. підтримав позовні вимоги, ОСОБА_3. заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Рішенням Київського районного суду м Одеси від 18.10.2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції м. Одеси, актовий запис НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1. При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнуто з ОСОБА_1 державне мито у розмірі 25 гривень, відповідачку від сплати мита звільнено.
права № 22ц-576/07 Категорія ЦП:35
Головуючий у першій інстанції Жуковський А.Г. Доповідач Варикаша О.Д.
2
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2. - представник ОСОБА_3. подала апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18.10.2006 року, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на недотримання судом першої інстанції, при ухваленні рішення, норм матеріального права, на те, що суд не повністю та всебічно вивчив обставини які стосуються розгляду справи, та не врахував особливості стосунків позивача і відповідачки, наявність у них двох неповнолітніх дітей та інші обставини їхнього спільного життя, які мають істотне значення при винесені рішення, не прийняв ніяких мір по збереженню родини, хоча, згідно ст. 111 СК України, суд приймає міри по збереженню родини, а відповідно до ст. 191 ЦПК України у справах про розірвання шлюбу суд може відкласти розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення.
ОСОБА_1, ОСОБА_3., а також їхні представники в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (ч.5 ст.76 ЦПК України).
Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише
формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що сторони разом не проживають більш, ніж півтора року. З 2005 року у суді знаходиться позовна заява позивача про розірвання шлюбу та розподіл майна. За цей час подружжя визначили місце проживання дітей: син проживає з батьком, а донька проживає з матір'ю. Тому при викладених обставинах суд вважав встановленим, що сім'я розпалася і подальше її збереження неможливе, а збереження шлюбу суперечить інтересам як подружжя, так і їхніх дітей.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, в межах позовних вимог, повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по «праві, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює та прийшов до правильного висновку задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1, розірвавши шлюб між ОСОБА_1. та ОСОБА_3., зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції м. Одеси, актовий запис НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1.
Оскільки, відповідно до ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання .шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач і відповідачка уже півтора року не проживають разом, спільного господарства не ведуть, визначили місце проживання дітей, син проживає з батьком, а донька проживає з матір'ю, що підтвердила відповідачка, у позивача фактично утворилась нова сім'я. Тому, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що сім'я позивача і відповідачки розпалася і подальше її збереження неможливе, а подальше спільне життя
подружжя і збереження шлюбу суперечило б як інтересам подружжя, зокрема позивача, так і
інтересам їхніх дітей.
Доводи апеляційної .скарги, що судом першої інстанції, при ухваленні рішення, були недотриманні норми матеріального права, що суд не повністю та всебічно вивчив обставини які стосуються розгляду справи, та не врахував особливості стосунків позивача і відповідачки, наявність у них двох неповнолітніх дітей та інші обставини їхнього спільного життя, які мають істотне значення при винесені рішення, не прийняв ніяких мір по збереженню родини, хоча, згідно ст. 111 СК України, суд приймає міри по збереженню родини, а відповідно до ст. 191 ЦПК України у справах про розірвання шлюбу суд може відкласти розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, судова колегія вважає, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на законі та не спростовують висновки суду, а спростовуються матеріалами справи.
Матеріали справи свідчать, що судом першої інстанції, при ухваленні рішення, з'ясовано фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, взято до уваги наявність двох неповнолітніх дітей, місце проживання, яких сторонами визначено.
Крім того, враховуючи, що справа судом першої інстанції розглядалася на протязі року, це свідчить, що судом приймалися заходи щодо примирення подружжя, однак сторони не примирилися, тому у суда не було підстав для відкладення розгляду справи та призначення подружжю строку для примирення, оскільки, відповідно до ст. 191 ЦПК України, на яку посилається апелянт, суд не зобов'язаний призначати строк для примирення. Це робиться, виходячи з положень ст. 111 CK України, лише тоді, коли збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є морально-правовою основою шлюбу. Однак, враховуючи фактичні взаємини подружжя, мотиви та причини розлучення, встановлені в ході розгляду справи, розгляд справи на протязі року і не примирення сторін в ході розгляду справи, судова колегія вважає, що судом обґрунтовано не призначався строк для примирення.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 18.10.2006 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може
бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної
сили до суду касаційної інстанції.