Справа № 589/3299/15-ц

Провадження № 6/589/81/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАНИ

16 червня 2017 року м.Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Литвинко Т.В.

з участю секретаря судового засідання Афанасенко Т.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка подання старшого державного виконавця Шосткинського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_1 від 09 червня 2017 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець звернуся до суду з поданням про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, мотивуючи подання тим, що на виконанні у державного виконавця знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 589/3299/15 від 01 жовтня 2015 року, виданого Шосткинським міськрайонним судом Сумської області про стягання з ОСОБА_2 боргу на користь ПАТ «АК «Укргазбанк» у розмірі 6255 дол. США та 8535,15 грн. пені. Боржник за викликом державного виконавця не з’явився, борг за виконавчим документом не сплатив. Посилаючись на вказані обставини, суб’єкт звернення стверджує, що боржник ухиляється від виконання судового рішення, а тому просить застосувати щодо нього заходи по обмеженню у виїзді за межі України.

Суб’єкт звернення в судове засідання не з'явилася, направив на електронну адресу суду заяву, в якій просив розглядати подання за його відсутності.

Дослідивши матеріали подання, суд приходить висновку про необхідність відмовити в його задоволенні з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2015 року Шосткинським міськрайонним судом Сумської області видано виконавчий лист № 589/3299/15, яким стягнуто з ОСОБА_2 боргу на користь ПАТ «АК «Укргазбанк» у розмірі 6255 дол. США та 8535,15 грн. пені.

04 березня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі вищезазначеного виконавчого листа.

10 березня 2016 року на адресу ОСОБА_2 державним виконавцем направлено виклик, однак встановлено, що останній за викликом не з’явився.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожному, хто законно перебуває на території будь-якої держави, належить, у межах цієї території, право на вільне пересування і свобода вибору місця проживання. Кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України.

Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Так, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (далі - Закон України).

Положеннями ст.6 Закону України встановлено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України та ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» такі питання вирішуються судом за поданням державного виконавця.

За змістом зазначених норм підставою встановлення обмеження є доведеність факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, встановлених судовим рішенням.

Оскільки поняття «ухилення» законодавчо не визначено та має оціночний характер, судова практика вважає ухиленням з об'єктивної сторони діяння або бездіяльність боржника, які полягають в навмисному чи іншому свідомому невиконанні обов'язку.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, важка хвороба, незадовільний фінансовий стан тощо).

Згідно Інструкції з організації примусового виконання рішень та ч.2 ст.10 ЦПК України наявність обставин, за яких може бути встановлено обмеження, в тому числі і наявність умислу боржника на ухилення від виконання зобов'язань, покладається на суб'єкта подання.

Разом з тим, як вбачається зі змісту подання та долучених до нього матеріалів, суб’єктом звернення не доведено, що ОСОБА_2 умисно ухиляється від виконання боргових зобов’язань та має реальну змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Хоча державний виконавець у поданні зазначає, що на адресу боржника надсилався виклик до виконавчої служби, однак матеріали подання не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що боржник викликався до виконавчої служби з метою забезпечення виконання рішення суду.

Сам же по собі факт наявності невиконаних зобов'язань та статус особи як боржника у виконавчому провадженні не може бути достатньою підставою для встановлення обмеження у виїзді за межі України.

Крім того, відповідно до вимог Інструкції до подання державного виконавця додаються копії виконавчого документа та постанови про відкриття виконавчого провадження.

В цей час згідно ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (чинній на момент вчинення відповідної дії) копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається не пізніше наступного робочого дня боржникові рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Зазначене дає підстави для висновку, що до подання має бути долучено копії належним чином завіреного поштового повідомлення про вручення боржникові копії постанови про відкриття виконавчого провадження, або конверта з цією копією, який повернуся на адресу державного виконавця з певною відміткою поштового відділення, а також опис документів виконавчого провадження.

Однак, з матеріалів подання вбачається, що до нього не долучено доказів як надсилання боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження, так і отримання боржником даної постанови, або ж докази відмови боржника від її отримання чи повернення документів з відповідною відміткою установи поштового зв’язку.

Крім того, державним виконавцем не надано доказів, про те, що здійснювався вихід до квартири за місцем реєстрації боржника, та що саме за адресою, вказаній в поданні він дійсно зареєстрований.

Також до подання не додано жодних доказів на підтвердження того факту, що боржник має реальну можливість виїхати за кордон, має закордонний паспорт, що унеможливить стягнення з нього боргу і призведе до порушення прав та інтересів стягувача у виконавчому провадженні.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що в матеріалах подання відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що боржник поінформований про наявність виконавчого провадження, свідомо ухиляється від його виконання, має можливість та намір покидати територію України і це перешкоджає виконанню рішення суду, а тому подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є передчасним та необґрунтованим і в його задоволенні слід відмовити.

На підставі ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України, ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", керуючись ст. 377-1 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні подання старшого державного виконавця Шосткинського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_1 від 09 червня 2017 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області на протязі п'яти днів з дня отримання її копії через суд першої інстанції.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_3