УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА Іменем  України

15 лютого 2007 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді              Франовської К.С.,

суддів:                                    Широкової Л.В.,

Товянської О.В.

при секретарі судового

засідання                                Забеліній О.О.

з участю:

розглянувши у відкритому   судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

апеляційну    скаргу    ОСОБА_1    на    рішення

Любарського районного суду Житомирської області від 06 грудня 2006 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

встановив:

В жовтні 2006 року до суду з вищезазначеним позовом звернувся ОСОБА_2. Свої вимоги мотивували тим, що вироком Любарського районного суду від 18.10.1994 року відповідач був засуджений за заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень. Він став інвалідом 1 групи із втратою 100% працездатності. Рішенням Любарського районного суду від 12.01.2000 року стягнуто з ОСОБА_1 на його користь одноразово 6350, 86 грн., по 118, 63 грн. щомісячно починаючи з 01.01.2000 року по 01.11.2002 року та 50 грн. за надання правової допомоги. Станом на 30.05.2006 року залишок боргу становить 9749,17 грн.

Оскільки 18.11.2002 року йому було підтверджено 1 групу інвалідності із втратою 100% працездатності безстроково просив суд стягнути з відповідача на його користь 70882,67 одноразової виплати на відшкодування шкоди, що складається із суми втраченого заробітку за період з листопада 2002 року по вересень 2006 року у сумі 59935, 50 грн. та боргу 9749,17 грн., стягувати по 1990,50 грн. щомісяця  з 01.10.2006 року довічно, та 5000 грн. моральної шкоди.

Справа № 231                   Головуючий в суді 1 інст.Шидловський В.Б..

Категорія   20                          Доповідач в суді 2 інст. Широкова Л.В.

В процесі розгляду справи позивач розмір суми відшкодування змінив, просив стягнути з відповідача на його користь 72649,08 грн. одноразової виплати, по 2156,25 грн. щомісяця з 01.12.2006 року довічно та 5000 грн. моральної шкоди

Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 06 грудня 2006 року позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2:

- 4081,66 грн. втраченого заробітку внаслідок втрати працездатності за період з 01.11.2002 року по 01.01.2004 року;.

-50835 грн. втраченого заробітку внаслідок втрати працездатності за період з 01.2004 року по 01.01.2004 року;

-357 грн. витрат на постійний сторонній догляд та побутове обслуговування за період з 01.11.2002 року по 01.01.2004 рік;

-7626,25 витрат на постійний сторонній догляд та побутове обслуговування за період з 01.01.2004 року по 01.12.2006 року, а всього 62899,91 грн. одноразової виплати на відшкодування заподіяної шкоди. Постановлено стягувати з 01.13.2006 року довічно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 щомісячно по 2156,25 грн. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 100 грн. витрат по наданню правової допомоги, в дохід держави 650,56 грн. мита та 1,50 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпечення розгляду справи.

В решті в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд. Апелянт посилається на те, що суд не врахував, що судовим рішенням з нього на користь ОСОБА_2 вже було стягнуто одноразово заподіяну шкоду. Якщо така допомога не була своєчасно виплачена її розмір слід коригувати в установленому законом порядку. Крім того, апелянт вважає, що в порушення норми процесуального права суд не залучив до справи Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України та роз'яснень, даних у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення" мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти, на підставі яких визнано право й обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

В силу принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановлюється рішення.

У порушення цих вимог , суд, обґрунтовуючи рішення посилався на рішення Любарського районного суду від 11.02.1997 року за яким була встановлена сума відшкодувань позивачу з 11.02.1997 року по 01.11.1997 року. Проте в матеріалах справи копія рішення відсутня.

Відповідно до вимог ст.455 ЦК України, 1963 року у разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров'я організація чи громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати або зменшення працездатності, а також відшкодувати витрати, викликані ушкодженням здоров'я /посилене харчування, сторонній догляд тощо/.

При встановленні розміру відшкодування на новий строк, відповідно до вимог ст.231 ЦПК України, 1963 року необхідно виходити з того заробітку, який був встановлений при першому розгляді справи.

Як вбачається з матеріалів справи, питання відшкодування шкоди ОСОБА_2 ставиться повторно.

У матеріалах справи відсутні дані про розрахунок середнього заробітку при визначенні судом відшкодування у 1997 році, відсутні дані про зміну зарплати /тарифних ставок/ по посаді позивача, що унеможливлює вирішення спору.

Судом постановлено рішення, яке не містить розрахунків і не має посилань на закон, за якими була визначена сума відшкодування.

При цьому слід мати на увазі, що норми ст.ст. 1195,1202 ЦК України 2004 року застосовані до правовідносин які мали місце до набрання чинності цим кодексом.

За таких обставин ухвалити по справі нове рішення апеляційним судом не можливо.

Керуючись ст.ст. 304,307, 311,313-315 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Любарського районного суду Житомирської області від 06 грудня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.