АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 – 3236 / 2009р.                             Головуючий у 1 інстанції: Кухар С.В.

                                                                              Суддя-доповідач:  Стрелець Л.Г.

  У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

       “ 02” листопада  2009 року                                                                                  м. Запоріжжя

        Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

                       Головуючого:        Кочеткової І.В.,

                                                       Стрелець Л.Г.,

                       Суддів:                   Савченко О.В.,

                       При секретарі:       Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від «22» травня 2009 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

15.10.2008 року ВАТ «Райффайзен банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначали, що 04 травня 2007 року Акціонерним Поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є ВАТ «Райффайзен банк Аваль» та відповідачем було укладено кредитний договір № 014/17-43/1111-33 про надання кредиту в сумі 105000  грн. під 16,50% річних на 72 місяці з 04.05.2007 року по 03.05.2013 року. Кредитні кошти призначені для використання на споживчі цілі. Відповідачем порушено вимоги кредитного договору, відповідно до якого сплата кредиту здійснюється щомісячно відповідно до графіка погашення кредиту, погашення відсотків за користування кредитом здійснюється щомісячно. На сьогоднішній день відповідач ухиляється від виконання зобов’язань за кредитним договором. Ними неодноразово були застосовані заходи попередження.

З огляду на вищевикладене, просили суд стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором в сумі 127838 грн. 71 коп., яка складається з заборгованості за кредитом – 95703,35 грн., заборгованості по відсоткам – 10577,25 грн., пені за кредитом – 16158,30 грн., пені за відсотками – 5399,81 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2009 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції ВАТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованість по кредитному договору в розмірі 127838 грн. 71 коп., також 1278 грн. 38 коп. в рахунок компенсації витрат на оплату державного мита та 30 грн. в рахунок компенсації витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1   подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд.

Вислухавши суддю - доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до  ст.  303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляцій скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до  ст. 1054 ЦК України  за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язуються надати грошові кошти (кредит позичальникові у розмірі та на умовах,  встановлених договором,  а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно  ст.  ст.  526; 530 ЦК України  зобов'язання має виконуватись належним чином та у встановлений строк.

Судом встановлено, що 04 травня 2007 року Акціонерним Поштово-пенсійним банком „, правонаступником якого за всіма правами та обов’язками є ВАТ „Райффайзен Банк „Аваль”, в особі Запорізької обласної дирекції з ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/17-43/1111-33, про надання кредиту у сумі 105000 грн. під 16,50% річних на 72 місяці з 04.05.2007 року по 03.05.2013 року. Кредитні кошти призначені для використання на споживчі цілі. Кредитний договір складено та підписаний сторонами.

Відповідачем у порушення п.1.3 Кредитного договору не здійснюються щомісячно відповідно до графіка погашення кредиту, погашення відсотків за користування кредитом.

Відповідно з п.6.5 Кредитного договору банк має право достроково стягнути заборгованість за кредито, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадках невиконання позичальником умов кредитного договору.

Задовольняючи  позовні вимоги, суд першої інстанції, обгрунтовано виходив із того, що між сторонами був укладений кредитний договір, у порушення умов якого відповідач наданий кредит не погашає та не сплачує відсотків за користування ним, а тому заборгованість за кредитом, відсотки за користування коштами й пеня, передбачені договором, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом неповно з’ясовані обставини справи є неспроможні і суперечать матеріалам справи.

Не можливо погодитися і з доводом скарги про те, що судом при розгляді зазначеної справи неправильно застосовані норми матеріального закону, зокрема Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, оскільки дія  цього  Закону не поширюється на фізичних осіб.

Як видно з кредитного договору сторонами цього договору є  ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_1, який уклав договір з банком, як фізична особа і отримав грошові кошти призначені для використання на споживчі цілі.

                Відповідно до статей 10,11 ЦПК України   сторони користуються рівними правами щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

             Згідно зі ст.60 ЦПК України , кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.   В порушення зазначеної норми закону відповідач не надав  переконливих доказів  своїх заперечень.

Інші доводи  апеляційної скарги  полягають в переоцінці на користь відповідача тих доказів, які були належним чином досліджені і оцінені судом першої інстанції і не доводять неповноти або неправильності встановлення обставин, які мають значення для справи, або інших передбачених законом обставин, що тягнуть скасування рішення суду.

Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції дотримався вимог ст. 212 ЦПК України і оцінив всі надані сторонами докази на ґрунті всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього їх дослідження, а також оцінив належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відобразив в рішенні результати оцінки доказів.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі.

Керуючись ст.ст.209,218, 303,307,308,317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  - відхилити

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від «22» травня 2009 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді: