АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 – 3273 / 2009р. Головуючий у 1 інстанції: Дубина Л.А.
Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
“02” листопада 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Кочеткової І.В.,
Стрелець Л.Г.,
Суддів: Савченко О.В.,
При секретарі: Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від «30» березня 2009 року у справі за позовом ТОВ «НОО-Центр» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – ВАТ «Електротехнологія», про усунення перешкод у здійсненні права власника, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2008 року ТОВ «НОО-Центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – ВАТ «Електротехнологія», про усунення перешкод у здійсненні права власника.
В позові зазначали, що йому на підставі договору купівлі – продажу від 28.11.2002 року належить право власності на комплекс будівель та споруд дитячого оздоровчого центру «Сатурн», розташованого у м. Запоріжжі по вул. Ленській, 24. До складу цього оздоровчого центру входить будівля під інв. № 331102, яка за своїм функціональним призначенням у складі дитячого оздоровчого центру є гуртожитком персоналу. Після придбання вказаного об’єкту нерухомості стало відомо, що відповідачі безпідставно займають кімнату № 3 в будівлі під інв. № 331102, в якій зберігають свої речі, чим перешкоджають йому використовувати будівлю за своїм функціональним призначенням і ускладнюють використання оздоровчого центру в цілому.
З огляду на вищевикладене, просили суд усунути перешкоди усунути перешкоди , створені відповідачами у здійсненні прав власника нежитлового приміщення кімнати № 3 будівлі під інв. № 331102 комплексу будівель та споруд, розташовану в м. Запоріжжі по вул. Ленській, 24 у м. Запоріжжі та виселити їх з цієї кімнати.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2009 року позов задоволено. Усунено перешкоди, створені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ТОВ «НОО-Центр» у здійсненні ним права власності на нежиле приміщення кімнати № 3 у будівлі інв. № 331102 комплексу споруд та будівель по вул. Ленській, 24 у м. Запоріжжі шляхом їх виселення та звільнення приміщення від належних їм речей.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала заяву про перегляд заочного рішення, в якій зазначає, що судом обставини справи досліджено не в повному обсязі, не з’ясовано рід обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2009 року відмовлено у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення суду від 30.03.2009 року.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 231 ЦПК України, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «НОО-Центр» у задоволенні позовних вимог.
Вислухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов ТОВ «НОО-Центр», суд виходив з того, що будівля під інв. № 331102 не набула статусу гуртожитку відповідно до приписів діючого законодавства і не є жилим приміщенням, яке входить до складу житлового фонду.
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу між ВАТ „Електротехнологія" та ТОВ „НОО-Центр" від 28.11.2002 року до останнього перейшло право власності на комплекс будівель та споруд дитячого оздоровчого центру „Сатурн", розташованого у м. Запоріжжі по вул. Ленскій, 24.
До складу цього оздоровчого центру входить будівля під інв. №331102, яка за своїм функціональним призначенням у складі дитячого оздоровчого центру є гуртожитком персоналу.
Відповідачі вважають, що будівля під інв. №331102 є гуртожитком і цього статусу будівля набула на підставі рішення виконкому Запорізької міської ради №418 від 28.10.1993 року, яке є чинним до теперішнього часу і обов'язковим до виконання, а тому їх вселення до гуртожитку на підставі ордеру №7, виданого адміністрацією ВАТ „Електротехнологія" від 15.05.2000 є законним.
Згідно ст. 127 ЖК України для проживання робочих, службовців», а також інших громадян на період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціальне збудовані або переобладнанні з цією метою житлові будинки. Житлові будинки реєструються у якості гуртожитків у виконавчому комітеті районної, міської, районної у місті Раді народних депутатів.
Зі змісту рішення виконкому Запорізької міської ради №418 від 28.10.1993 року вбачається, що ним зареєстровано будинок по вул. Ленській, при цьому не вказано ні його поштовий номер, ні інвентарний, не вказано також в якій якості цей будинок зареєстровано.
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.11.2006 року вказане рішення виконкому Запорізької міської ради № 418 від 28.10.1993 року визнане незаконним та скасовано.
Крім того, з технічного паспорту на комплекс будівель та споруд дитячого оздоровчого центру „Сатурн", розташованого у м. Запоріжжі по вул. Ленскій, 24 не вбачається чи був цей будинок житловим, а враховуючи сезонність роботи оздоровчого центру, будівля не могла бути пристосованою для постійного, протягом року, проживання в ній. Будь-яких документів, які б свідчили про реконструкцію та переобладнання будівлі, введення її в експлуатацію саме як гуртожитку, суду жодною зі сторін у справі не надано.
Згідно інформації, отриманої з ОП ЗМБТІ, Запорізької міської ради, Ленінської райдержадміністрації вказана будівля не значиться зареєстрованою як жила.
Вказані факти установлені ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.12.2007 року.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.
Заперечуючи проти позову відповідачі не довела, що її поселення в будівлю інв. № 331102 було здійснено у відповідності зі ст. 128,129 ЖК України.
Доводи відповідачів про те, що згідно ст. 125 ЖК України вона не підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення не ґрунтуються на законі, оскільки спірне приміщення не являється жилим, а використовувалось для тимчасового проживання працівників піонерського табору, а тому правила ст. 125 ЖК України на спірні правовідносини не розповсюджуються.
Видача відповідачам ордеру на право вселення в спірне приміщення адміністрацією колишнього власника нерухомості не являється достатньою підставою для висновку про те, що приміщення набуло статус жилого приміщення.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільного законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. В рішенні повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм матеріального і процесуального права, які тягнуть за собою скасування рішення.
Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановлення нового рішення по справі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від «30» березня 2009 року в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: