Справа № 22ц- 200 Категорія 21

Головуючий 1 інстанції - Дмитрієв П.О.

  Доповідач -Бабенко П.М.

РІШЕННЯ

 іменем       України

23 січня 2006 року  Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - Пономарьової О.М.

суддів: Бабенка П.М., Бондаренко Л.І.

при секретарі-  Баранові В.В.

за участю позивача ОСОБА_1 представника відповідача -Пишняка Р.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області (далі-Фонду) про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову послався на те, що він працював у вугільній промисловості підземним працівником, отримав професійне захворювання та втратив 30% професійну працездатності, йому цим спричинено моральну шкоду, просив стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 40 000 грн.

Рішенням Шахтарського міськрайонного суду від 23 жовтня 2006 року позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто на відшкодування моральної шкоди 15 000 грн. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення суду ,ухвалити нове рішення, яким відмовити у відшкодуванні моральної шкоди, посилаючись на те ,що при ухваленні рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.

Зазначив, що рішення суду першої інстанції суперечить діючому законодавству, не відповідає фактичним обставинам справи ,суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права, не врахував, що відповідно до п.27 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст..ст.21,28 ,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яким передбачено відшкодування моральної шкоди потерпілім від нещасного випадку на виробництві або іншого ушкодження здоров'я.

Також посилається на те ,що суд не врахував , що моральна шкода позивачеві може бути відшкодована лише на підставі висновку МСЕК, що позивач не надав судові доказів про заподіяння йому моральної шкоди, що йому відшкодована втрата здоров'я .

Вказав, що суд не надав належної оцінки наявним доказам у справі, не навів в рішенні мотиви, згідно яких він визначив вказану суму відшкодування, не врахував, що відділення Фонду відшкодовує позивачеві суми на відшкодування шкоди, завданої його здоров'ю, позивач пропустив строк позовної давності, передбачений ст..233 КзПП України, що належним відповідачем у справі є підприємство, де позивач отримав ушкодження здоров'я.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Позивач просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що це рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

2

Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає ,що апеляційну скаргу слід задовольнити ,рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення,   з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено , що позивач більше 27 років працював у підприємствах вугільної промисловості на підземних роботах, в результаті шкідливих умов праці захворів на професійні захворювання: хронічний бронхіт, прикореневий пневмосклероз, легеневу недостатність 1 ступеню.

За висновком МСЕК від 01 березня 2006 року йому вперше встановлено 40 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності безстроково.

У зв'язку з профзахворюванням позивач зносить фізичні та моральні страждання, оскільки страждає від болю, кашелю, задухи, підвищення температури. Вказаним йому спричинено моральні страждання.

Частково задовольняючи позов суд виходив з встановлених обставин справи та вимог ст..ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яким передбачено відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.

Проте судом не враховано, що згідно із ч.27 ст.77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинено дію пп.."е" п.1 ст.21, ч.З ст.28 та ч.З ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку   на   виробництві   та   професійного       захворювання,   які   спричинили   втрату працездатності" на 2006 рік.

Оскільки позивачеві встановлено втрату працездатності та позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди він заявив у 2006 році, позивач не має права на таке відшкодування.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції при вирішення справи порушено норми матеріального права, що привело до неправильного вирішення справи. Тому рішення суду слід скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову.

Керуючись  ст.ст.303,  п.2  ч.І   ст.307  ,  п.4     ч.І   ст.309  ,313-316  ЦПК України, апеляційний суд,

ВИРІШИВ :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 23 жовтня 2006 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення ,але може бути оскаржене безпосереднього до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.