АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/962/17 Справа № 192/1645/16-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Джерелейко О.Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Джерелейко О.Є.,

суддів Іванової А.П., Мазниці А.А.,

за участю секретаря судового засідання Гички Л.Ю.

прокурора Чорнобривець Ю.М.

потерпілої ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12016040570000016 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2017 року щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 березня місяця 13 дня, який народився у смт. Томаківка Томаківського району Дніпропетровської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимий, останній раз: 19 листопада 2015 року Томаківським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, на  підставі  ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 2 роки з покладанням обов’язків;

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 п. п. 1, 6 ч. 2 ст. 115, п. 6 ч. 2 ст.115, ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 187 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4, не оскаржуючи доведеності вини та кваліфікації його дій, просить змінити вирок суду, та призначити йому більш м’яке покарання.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, призначаючи йому покарання, не в повній мірі врахував, що він повністю визнав свою вину та сприяв розкриттю злочинів.

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2017 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 п. п. 1, 6 ч. 2 ст. 115, п. 6 ч. 2 ст.115, ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 187 КК України та призначено покарання за ч. 3 ст. 15 п. п. 1, 6 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 11 років з конфіскацією майна, за п. 6 ч. 2 ст.115 КК України у виді позбавлення волі строком на 14 років з конфіскацією майна, за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки, за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією майна, відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 16 років з конфіскацією майна, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2015 року, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 16 років 6 місяців з конфіскацією майна; стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти у розмірі 24 529 гривень 76 копійок, в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 200000 гривень; також вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_4, 09 січня 2016 року приблизно о 17 годині 10 хвилин незаконно проник до житлового будинку № 74 по вул. Запорізькій у с.Малозахарино Солонянського району Дніпропетровської області, в якому мешкав ОСОБА_5 та впевнившись у тому, що вхідні двері будинку зачинені на замок і у будинку нікого не має, навмисно порушуючи право ОСОБА_5 на недоторканність житла, гарантоване ст. 30 Конституції України, шляхом розбиття віконного скла будинку з боку вулиці незаконно проник до будинку, де перебував на протязі години.

10 січня 2016 року приблизно о 12 годині 20 хвилин ОСОБА_4, знаходячись у стані алкогольного сп’яніння, прийшов до будинку подружжя ОСОБА_6 і ОСОБА_2 № 50 по вул. Запорізькій в с. Малозахарино Солонянського району Дніпропетровської області, та керуючись корисливими спонуканнями, вирішив скоїти відкрите заволодіння майном ОСОБА_6 та ОСОБА_2 із незаконним проникненням до їх житла, а також їх умисне вбивство.

ОСОБА_2, побачивши ОСОБА_4, спробувала перешкодити йому увійти до будинку, проте він напав на неї, затягнувши до будинку, одночасно незаконно проникнув до житла.

ОСОБА_6, побачивши, що ОСОБА_4 схопив його дружину, і наблизився до них, а ОСОБА_4, припиняючи можливій опір з його боку, відштовхнув від себе ОСОБА_2, та напав на ОСОБА_6, схопив його за шию, приставив до його голови ножа, після чого, погрожуючи йому вбивством, почав вимагати від ОСОБА_6 та ОСОБА_2 надання йому грошей і інших цінних речей, потім застосовуючи до нього насилля, небезпечне для життя, навмисно наніс потерпілому одного удару ножем у життєво - важливу частину тіла людини – голову, в область лівого вуха, після чого кинув його на підлогу.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_6 наступні тілесні ушкодження: рубець у лівій передвушній ділянці, крововилив у товщі м’яких покривних тканин голови у лівій лобно-скронево-тім?яній ділянці, розсічення твердої мозкової оболонки у лівій скроневій ділянці, перелом лівої скроневої кістки, згорток крові під твердою мозковою оболонкою у лівих середній та задній черепних ямках, крововилив під м’якою мозковою оболонкою, розм’якшення речовини лівої скроневої частки до лівого бічного шлуночка, численні вогнищеві крововиливи у речовині відповідно; ділянки просякнення некротизованого нейропілю еритроцитами, виражений набряк у речовині головного мозку, внаслідок чого, 24 січня 2016 року ОСОБА_6 помер у реанімаційному відділенні ОКЛ імені Мечникова у м. Дніпропетровську.

Причиною смерті потерпілого ОСОБА_6 явилася відкрита черепно-мозкова травма у вигляді перелому лівої скроневої кістки, розсічення твердої мозкової оболонки у ділянці лівої скроневої кістки, крововиливи під тверду та м’яку мозкові оболонки, у речовину головного мозку, котра ускладнилася розвитком його набряку.

Далі ОСОБА_4, бажаючи досягнути запланованого злочинного результату, не дивлячись на вжиті ОСОБА_2 спроби припинити його дії та захистити себе і свого чоловіка, штовхнув на підлогу, після чого сів на неї зверху та обома руками намагався схопити за шию, але не зміг цього зробити, після чого, наніс їй не менше 13 ударів ножем у міста розташування життєво важливих органів – в область грудної клітини ззаду та поперекової області спини, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_2 наступні тілесні ушкодження: п’ять проникаючих колото-різаних поранень грудної клітини праворуч, які розпочинаються ранами по навколо хребтовій лінії, на ділянці розміром 9x8 см, (нижче проекції кута лопатки та на 2 см праворуч від умовної серединної лінії тіла), переходять в раньові канали, з ушкодженням, по ходу яких шкіри, підшкірно-жирової клітковини, далі проникають в плевральну порожнину, з ушкодженням правої легені та явищами правостороннього гемопневмотораксу; які за своїм характером, як кожне окремо, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, а також 8 непроникаючих колото-різаних поранень на спині праворуч, в поперековій області праворуч, на спині ліворуч, в поперековій області по центру, праворуч та ліворуч, які сліпо закінчуються в м'яких тканинах, які за своїм характером, як кожне окремо, відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день).

Перервавшись від доведення до кінця свого наміру на вбивство ОСОБА_2, для доведення до кінця свого наміру, спрямованого на заволодіння чужим майном, ОСОБА_4 перетягнув потерпілу до спальної кімнати, де став вимагати надання грошей та коштовностей, при цьому зняв з ОСОБА_6 та ОСОБА_2, а також заволодів іншим майном, знайденим у будинку, таким чином заволодів майном, що належало потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на загальну суму 5 240 гривень 51 копійка, спричинивши останнім матеріальну шкоду на вказану суму.

Після чого, з місця скоєння злочину зник, не скоїв усіх дій, які вважав за необхідними для доведення злочину – умисного вбивства ОСОБА_2 із корисливих спонукань, а також умисного вбивства двох та більш осіб до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги, прокурора, потерпілої, які заперечували проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Висновок суду щодо фактичних обставин кримінального провадження, правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 15 п. п. 1, 6 ч. 2 ст. 115, п. 6 ч. 2 ст.115, ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 187 КК України, та доведеність його вини в апеляційній скарзі обвинуваченого не оспорюються, а тому апеляційним судом не перевіряються.

Доводи обвинуваченого про те, що судом не були враховані визнання вини та сприяння розкриттю злочинів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції у вироку належним чином вмотивовано, що ОСОБА_4 вину у інкримінованих ним злочинах не визнав в частині наявності у нього умислу на розбійний напад та вбивство потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_2 з корисливих мотивів, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності обставин, що пом»якшують покарання.

Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Як витікає з вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання  у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;  з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Що стосується розміру призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 3 ст. 15 п. п. 1, 6 ч. 2 ст. 115, п. 6 ч. 2 ст.115, ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 187 КК України, то при його призначенні судом першої інстанції були в повній мірі дотримані вимоги вказаних статей кримінального закону, враховані: тяжкість скоєних обвинуваченим злочинів, які відносяться згідно із ст. 12 КК України до категорії  злочинів невеликої тяжкості та особливо тяжких злочинів; особа винного, який має середню освіту, не одружений, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується з негативної сторони, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, раніше неодноразово судимий, вчинив умисні особливо тяжкі злочини в період випробування, враховані відсутність обставин, що пом’якшують покарання, наявність обставин, що обтяжують покарання, - рецидив злочину, вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, а також щодо осіб похилого віку, з чим погоджується колегія суддів, оскільки призначене обвинуваченому покарання є не тільки справедливим, але й необхідним і достатнім для його виправлення, підстав для пом’якшення якого не встановлено.

Разом з тим, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України, судом першої інстанції не було дотримано положень закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч.2 ст.70 КК України якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.63 КК України позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п’ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.

Оскільки судом за ч. 3 ст. 15 п. п. 1, 6 ч. 2 ст. 115, п. 6 ч. 2 ст.115, ч. 4 ст. 187 КК України призначені покарання у виді позбавлення волі, на підставі ст.72 КК України призначене покарання за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі переводиться в більш суворий вид- позбавлення волі, виходячи із співвідношення-одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, тому остаточне покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України має бути призначено у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу, тобто за положеннями ч.2 ст.70 та ч.2 ст.63 КК України не може перевищувати 15 років позбавлення волі.

Отже, судом першої інстанції при призначенні покарання за ч.1 ст.70 КК України допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що відповідно до п.4 ч.1 ст.408, п.4 ч.1 ст.409, п.4 ч.1 ст.413 КПК України є підставою для зміни вироку суду в частині призначеного покарання, у зв’язку з чим на підставі ст. ст.70,72 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, слід вважати засудженим ОСОБА_4 до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією майна.

З урахуванням викладеного, також підлягає зміні призначене покарання і на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, оскільки судом першої інстанції приєднано частково невідбуту частину покарання за вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2015 року – шість місяців позбавлення волі, що не оскаржується учасниками судового процесу, а тому за відсутності апеляційних скарг на погіршення становища обвинуваченого колегія суддів позбавлена можливості в цій частині призначити більш суворе покарання, у зв’язку з чим на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом приєднання призначеного покарання за цим вироком та невідбутої частини покарання за вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2015 року у виді позбавлення волі на строк шість місяців, слід вважати засудженим ОСОБА_4 до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років 6 місяців з конфіскацією майна.

На підставі зазначеного вирок суду в частині призначеного покарання підлягає зміні, а апеляційна скарга обвинуваченого- частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2017 року – задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2017 року щодо ОСОБА_4 – змінити в частині призначеного покарання.

Вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 3 ст. 15 п. п. 1, 6 ч. 2 ст.115, п. 6 ч. 2 ст.115, ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 187 КК України до покарання за ч. 3 ст. 15 п. п. 1, 6 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 11 років з конфіскацією майна, за п. 6 ч. 2 ст.115 КК України у виді позбавлення волі строком на 14 років з конфіскацією майна, за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки, за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією майна.

На підставі ст. ст.70,72 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, вважати засудженим ОСОБА_4 до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом приєднання призначеного покарання за цим вироком та частково невідбутої частини покарання за вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2015 року, вважати засудженим ОСОБА_4 до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років 6 місяців з конфіскацією майна.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 72  КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання строк його попереднього ув’язнення в межах цього кримінального провадження з 10 січня 2016 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку: один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим – з моменту отримання копії судового рішення.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області:

_____________ _________ __________

О.Є. ОСОБА_7 ОСОБА_8 Мазниця