Справа № 308/3594/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

          12 листопада 2014 року                     місто Ужгород

          Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі : головуючого – судді Леміш О.М.,

при секретарі – Химинець О.Я.,

з участю позивача ОСОБА_1О

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3А

відповідача ОСОБА_4І

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні подружжя в порядку ст. 123 ЦпКУ -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1О звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4І про поділ спільного майна подружжя , який мотивувала тим, що із березня 1987 року вона з відповідачем ОСОБА_4 проживали у фактичних шлюбних відносинах однією сім’єю, вели спільне господарство та мали спільний бюджет. Від фактичних шлюбних відносин у нас народилася донька - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. 09 жовтня 1997 року між ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_4 зареєстрований шлюб, від якого у них народилася донька - ОСОБА_4 Лівія Володимирівна, ІНФОРМАЦІЯ_2. Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 14 березня 2013 року шлюб зареєстрований 09 жовтня 1997 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, актовий запис № 565 – розірвано. Неповнолітню доньку ОСОБА_1 Лівію Володимирівну, ІНФОРМАЦІЯ_2 – залишено проживати з матір’ю ОСОБА_1, про що відповідач не заперечував. Рішення суду не оскаржував.

Разом з тим, між сторонами у шлюбі набуто майно, а саме автомобіль марки HYUNDAI Tucson 2.0 CRDi GLS 4WD, 2008 року, д.н.з. AO 9818 ВЕ. Оскільки шлюб між сторонами розірвано, позивачка просила суд вирішити питання щодо спірного спільно набутого майна, та стягнути на її користь 1/2 вартості вказаного т/з з застосуванням ст. 70 СК України , так як ОСОБА_4І у вихованні та забезпеченні своєї доньки участі не бере, має заборгованість по сплаті аліментів .

Окрім того , з (14 березня 2013 року) моменту розлучення ОСОБА_4 продовжує користуватися автомобілем, (в той час коли позивачка змушена до місця роботи, навчання дитини і т.п. їздити на маршрутках) тому вона вважає, що матеріальна компенсація за користування її та дитини частиною в спільному сумісному майні становитиме – 10 000 грн. При цьому вона не претендує на плоди, продукцію та доходи від використання майна, так як не брала участі у його утриманні .

Разом з тим, ОСОБА_4І також звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1О , про поділ майна подружжя, а саме вище вказаного автомобіля, по 1/2 частині кожному, стягнення з нього на користь позивачки суми коштів за 1/2 частини на вказаний автомобіль , а також припинення правав власності ОСОБА_1О на частку у вказаному авто.

В судовому засіданні позивачка та її пердставник первісний позов з наведених у ньому мотивів підтримали та просили суд такий задовільнити, проти зустрічного заперечили.

Представник відповідача та відповідач /позивач по зустрічному позові/ в судовому засіданні проти первісного позову заперечили, зустрічний підтримали та просили суд такий задовільнити.

Так, суд, заслухавши думку учасників процесу , дослідивши матеріали справи, оцінивши належність та допустимість кожного доказу, приходить до висновку, що первісний позов із наведених у ньому мотивів обґрунтований і підлягає до часткового задоволення , а також зустрічний позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне..

У судовому засіданні встановлено, що із березня 1987 року сторони проживали у фактичних шлюбних відносинах однією сім’єю, вели спільне господарство та мали спільний бюджет. Від фактичних шлюбних відносин у них народилася донька - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. 09 жовтня 1997 року між ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_4 зареєстрований шлюб, від якого у них народилася донька - ОСОБА_4 Лівія Володимирівна, ІНФОРМАЦІЯ_2. Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 14 березня 2013 року шлюб зареєстрований 09 жовтня 1997 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, актовий запис № 565 – розірвано. Неповнолітню доньку ОСОБА_1 Лівію Володимирівну, ІНФОРМАЦІЯ_2 – залишено проживати з матір’ю ОСОБА_1, про що відповідач не заперечував. Рішення суду не оскаржував.

Разом з тим, між сторонами у шлюбі набуто майно, а саме автомобіль марки HYUNDAI Tucson 2.0 CRDi GLS 4WD, 2008 року, д.н.з. AO 9818 ВЕ.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Статтями ст.ст. 70, 71 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11). Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності.

Пленум Верховного Суду України в Постанові № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначив у п.22, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Статтею 372 ЦК України визначено, що майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Отже, поділ спільної сумісної власності подружжя здійснюється в натурі. При цьому у п. 25 вищезазначеної Постанови зазначено, в разі якщо неподільні речі не можуть бути реально поділені між подружжям відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Згідно експертного висновку сума №218/08/14 від 08.09.2014 року вартість автомобіля марки HYUNDAI Tucson 2.0 CRDi GLS 4WD, 2008 року, д.н.з. AO 9818 ВЕ , що є предметом поділу становить 199675,00 грн.

Таким чином вимога позивачки щодо стягнення на її користь суми коштів та вимога відповідача/ позивача по зустрічному позові/ про стягнення з нього коштів півдлягають до задоволення..

Що стосується вимоги ОСОБА_1О про стягнення коштів за транспортний засіб з врахуванням інтересів неповнолітньої доньки тобто зі збільшенням частки на підставі того, що відповідач не сплачує аліменти суд не може покласти такі доводи в основу свого рішення так як позивачкою не доведено факт наявності заборгованості станом на момент розгляду справи , а подана нею довідка свідчить про заборгованість за червень 2013 року.

Відповдач в судовому засіданні проти наявності заборгованості заперечив, тому суд прийшов до висновку про поділ майна подружжя в рівних частках.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Суд ставить критично до доводів позивача про те, що їй завдано шкоду у зв"язку з вдсутністю можливості користування транспортним засобом, оскільки такі не підтверджено матеріалами справи та жодними належними доказами . Разом з тим, що стосується судових витрат на правову допомогу , то суд не може погодитись з доводами позивача щодо стягнення таких, оскільки позивачем не надано жодного доказу який би підтвердив укладення саме договору між сторонами про надання юридичних послуг чи підтверджував сплату коштів представнику позивача саме за надані ним юридичні послуги.

Так , у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь на користь

позивача підлягають стягненню судові витрати та витрати за проведення експертизи.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 14, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України

РІШИВ:

Первісний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя - задоволити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні подружжя в порядку ст. 123 ЦпКУ.- задоволити частково.

Провести поділ спільного сумісного майна - автомобіля марки HYUNDAI Tucson 2.0 CRDi GLS 4WD, 2008 року, д.н.з. AO 9818 ВЕ , між колишнім подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_4 визначивши, що частки в майні є рівними і складають по 1/2 кожного.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну компенсацію за її 1/2 частину спільного сумісного майна - автомобіля марки HYUNDAI Tucson 2.0 CRDi GLS 4WD, 2008 року, д.н.з. AO 9818 ВЕ , виходячи з його вартості, згідно експертного висновку , що становить суму в розмірі 99837,50 грн..

Припинити право власності ОСОБА_1 на її 1/2 частину спільного сумісного майна - автомобіля марки HYUNDAI Tucson 2.0 CRDi GLS 4WD, 2008 року, д.н.з. AO 9818 ВЕ.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на автомобіль марки HYUNDAI Tucson 2.0 CRDi GLS 4WD, 2008 року, д.н.з. AO 9818 ВЕ.- в цілому.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму судових витрат за проведення експертизи врозмірі 600 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави суму судових витрат в розмірі 1996,75грн.

В задоволенні решти вимог первісного позову в частині врахування інтересів неповнолітньої дитини та стягнення компенсації за користуванням частини майна , а також стягнення коштів сплачених за нандання правової допомоги - відмовити.

В задоволенні вимог зустрічного позову щодо стягнення витрат пов"язаних з проведенням експертизи з ОСОБА_1- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

З повним рішенням суду сторони можуть ознайомитись 17.11.2014 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_8