Справа № 2а-1917/09
2009 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2009 року місто Маріуполь.
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Костромітіної О.О.,
при секретарі Резіній Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Маріуполі Донецької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського Відділу державної автомобільної інспекції міста Києва Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в місті Києві про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження по адміністративної справі, -
ВСТАНОВИВ:
18 травня 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Голосіївського Відділу ДАІ міста Києва УДАІ ГУМВС України в м.Києві про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження по адміністративної справі. В обґрунтування заявлених вимог вказував на те, що постановою старшого інспектора ДПС роти ДПС Голосіївського Відділу ДАІ міста Києва УДАІ ГУМВС України в м.Києві, ОСОБА_2, від 10 травня 2009 року серії АД № 0979530 він був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 255 гривень за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Позивач вважає дану постанову не обґрунтованою, такою що є незаконною, бо підчас винесення постанови не дотримано вимоги статей 18, 276, 283 КУпАП, вона винесена із порушенням вимог Наказу МВС України № 185 від 22.01.2001 року «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення», а також порушені процесуальні норми чинного законодавства. Вважає, що зазначена постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню з наступних підстав.
В порушення вимог ч. 2 ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення інспектор не зазначив назву нормативного акту, яким передбачена відповідальність, а також не зазначив норму законодавства, яку він порушив. У постанові зазначено лише, що він порушив п. 33. 3.34 додатку 1 ПДР. Проте, під зазначеним вище пунктом у ПДР міститься лише зразок знаку (зупинка заборонена). Отже, незрозуміло, що саме він порушив.
Крім того, позивач зазначає, що рухаючись у районі Московської площі у м. Києві пасажиру, що був з ним у транспортному засобі, а саме гр. України ОСОБА_3, раптово стало погано, той попросив негайно здійснити зупинку. Враховуючи проведення реконструкції на території Московської площі, поблизу не було жодного місця для здійснення зупинки, а тому він був змушений здійснити зупинку у найближчому можливому місці, де його транспортний засіб абсолютно не заважав руху автотранспорту. Крім того, він увімкнув аварійні сигнали, щоб попередити інших учасників руху про вимушену зупинку. Таким чином, позивач вважає, що діяв у межах Правил дорожнього руху у стані крайньої необхідності, оскільки не міг ігнорувати поганий стан здоров'я пасажира, а також вважає, що відповідачем не було вжито всіх заходів, передбачених КУпАП, для з’ясування питання про наявність чи відсутність вини позивача у скоєні правопорушення, через що його висновок щодо наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, є передчасним і не відповідає вимогам ст..280 КУпАП. В зв’язку із чим постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа закриттю.
У судове засідання позивач не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Представник відповідача до судового засідання не з’явився по невідомій суду причині, про дату, місце та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.
Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Таким чином, суд, розглядає справу на підставі наявних в ній доказів у відсутність представника відповідача.
Крім того, згідно до ст..71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про противоправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
З урахуванням думки позивача, дослідивши письмові докази, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з таких підстав.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії АД № 0979530, складеного 10 травня 2009 року старшим ІДПС Голосіївського ВДАІ м.Києва – ОСОБА_2, вбачається, що 10 травня 2009 року о 19-40 годині ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Шкода Фабиа», д/н НОМЕР_1, рухаючись на пл.Московській у м.Києві не виконав вимоги дорожнього знаку 3.34 «зупинка заборонена», здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 7).
Як вбачається з постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АД № 0979530, винесеної 10 травня 2009 року на підставі вищезазначеного протоколу, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 255 грн. (а.с. 8).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «Шкода Фабиа», д/н НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії АНС 290953, виданим 1-ВРЕВ м.Маріуполя при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області (а.с. 9).
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічний стан або небезпеку, що створюється вантажем, який перевозиться, станом водія (пасажира) або перешкодою на дорозі.
Відповідно до п. 15.14 Правил дорожнього руху України у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил.
Відповідно до п. 9.9. Правил дорожнього руху України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі вимушеної зупинки на дорозі.
Відповідно до ст. 18 Кодексу України про адміністративні правопорушення не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.
В і довідно до ч. 2 ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 -129. частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (-коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
У судовому засіданні було встановлено, що дійсно позивач 10 травня 2009 року керував автомобілем «Шкода Фабиа», д/н НОМЕР_1, і ним була зроблена вимушена зупинка внаслідок поганого стану пасажира ОСОБА_3, що також підтверджується письмовими поясненнями останнього, що маються в матеріалах справи.
Крім того, відповідачем не надано ніяких доказів стосовно ОСОБА_1, які б стверджували про те, що зупинка не була викликана поганим передчуттям пасажира, тобто не була вимушеною. Відсутність доказів унеможливлює взагалі перевірку судом наявності як самої події правопорушення, так і наявності в діях певної особи складу правопорушення.
Таким чином, суд з урахуванням думки позивача, у сукупності доказів, які були досліджені у судовому засіданні, приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.8-11, 17,18, 71, 86, 94, 159-167 Кодексу адміністративного судочинства
України, ст.ст.14-1, 122 ч.1, 251, 252, 254, 256, 258, 287-289 КУпАП, Правил дорожнього руху, які чинні із 01 січня 2002 року зі змінами та доповненнями, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.
Постанову серії АД № 0979530, складеного 10 травня 2009 року старшим ІДПС Голосіївського ВДАІ м.Києва – ОСОБА_2, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 255 гривень, - скасувати.
Провадження по даній адміністративній справі - закрити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя: __________________