Справа № 22-1478/2009 рік Головуючий суддя 1 інстанції: Олексюк Г.Є.
Категорія : 19.27 Суддя-доповідач : Гордійчук С.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 жовтня 2009 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді : Мельника Ю.М.
суддів : Гордійчук С.О., Ковалевича С.П.
при секретарі : Івановій І.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства ’’Укрінбанк’’ на рішення Рівненського міського суду від 17 липня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, акціонерного товариства ’’Український інноваційний банк’’ в особі Рівненської філії АТ ’’Український інноваційний банк’’, третя особа ОСОБА_3, про визнання недійсним кредитного договору.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 17 липня 2009 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, акціонерного товариства ’’Український інноваційний банк’’ в особі Рівненської філії АТ ’’Український інноваційний банк’’, третя особа ОСОБА_3, про визнання недійсним кредитного договору задоволено.
Визнано недійсним кредитний договір №1908 від 08.08.2007 року, укладений між ОСОБА_2 та АТ ’’Український інноваційний банк’’ в особі Рівненської філії АТ ’’Український інноваційний банк’’.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ ’’Український інноваційний банк’’ в особі Рівненської філії АТ ’’Український інноваційний банк’’ 225050,52 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та АТ ’’Український інноваційний банк’’ в особі Рівненської філії АТ ’’Український інноваційний банк’’ на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1730 грн.
В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач АТ ’’Укрінбанк’’ вказує на його незаконність, оскільки суд не врахував, що позивач не є стороною кредитного договору, при його укладенні її права порушені не були. Питання про позадоговірну відповідальність ОСОБА_2 у позові не ставилося.
Суд не врахував, що ОСОБА_1 уклавши із банком кредитний договір не виконав жодних дій щодо розпорядження спільним майном подружжя, оскільки згідно ч.1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна. В момент укладення кредитного договору жодного розпорядження спільним майном подружжя здійснено не було, кредитні кошти стали власністю ОСОБА_2 лише після укладення кредитного договору, згода позивачки щодо укладення даного кредитного договору не вимагалася та не передбачена чинним законодавством.
Крім того, доказів порушення прав позивача судом першої інстанції здобуто не було. Кредитні кошти не були використані на інтереси сім’ї, а тому позивач не може бути суб’єктом відповідальності щодо належного їй з чоловіком спільного майна.
Просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення яким в позові відмовити за безпідставністю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Оскільки рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що передані за кредитним договором ОСОБА_2 грошові кошти стали об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому на дані правовідносини поширюється правило про спільну сумісну власність подружжя. Тому, оскільки ОСОБА_2 не маючи повноважень ОСОБА_1 уклавши кредитний договір виконав розпорядчі дії щодо спільного майна подружжя, даний договір суперечить вимогам ст. 65 СК України, ч.4 ст. 369 ЦК України і підлягає визнанню недійсним з моменту укладення.
Проте з таким висновком, колегія суддів погодитись не може.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2007 року між відповідачами укладено договір №1908, згідно якого АТ ’’Укрінбанк’’ надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 35000 доларів США на інші споживчі цілі зі сплатою 13% річних та щомісячної комісії у розмірі 0,3% від суми фактичної заборгованості кредитом на термін по 07.08.2008 року з зобов’язанням позичальника щомісячно повертати кредит, сплачувати проценти, комісії у розмірі не менше ніж визначено графіком.
Крім того, поручителем по даному договору був ОСОБА_4
Позивач при зверненні до суду посилалася на порушення її прав при укладенні кредитного договору від 08.08.2007 року між АТ ’’Укрінбанк’’ та ОСОБА_2 з тих підстав, що не було дотримано вимог ст. 65 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 73 Сімейного кодексу України передбачено, що за зобов’язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.
Положеннями ст. 65 СК України передбачено право подружжя на розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, а положеннями ст. 369 ЦК України регулюють право спільної сумісної власності. Тому вказані норми права не розповсюджуються на спірні правовідносини.
За таких обставин, при укладенні договору кредиту права позивача не були порушені, і тому позовні вимоги є безпідставними.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, ст. 1054 ЦК України, ст. 73 СК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу акціонерного товариства ’’Укрінбанк’’ задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду від 17 липня 2009 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, акціонерного товариства ’’Український інноваційний банк’’ в особі Рівненської філії АТ ’’Український інноваційний банк’’, третя особа ОСОБА_3, про визнання недійсним кредитного договору відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.
Головуючий :
Судді :