Судове рішення #6551253

Справа № 22-1423/2009 рік                    Головуючий суддя 1 інстанції: Красовський О.О.

 Категорія : 30.32     Суддя-доповідач : Гордійчук С.О.

   

              Р І Ш Е Н Н Я

            І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И


   07 жовтня 2009 року                                                            м. Рівне



       Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

        Головуючого судді  : Мельника Ю.М.

        суддів : Гордійчук С.О., Ковалевича С.П.

        при секретарі : Сеньків Т.Б.

       

    розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства ’’Волинь-Цемент’’ на рішення Рівненського районного суду від 01 червня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ВАТ ’’Волинь-Цемент’’ про відшкодування майнової та моральної шкоди.

    Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-

                     

                                                          в с т а н о в и л а  :


    Рішенням Рівненського районного суду від 01 червня 2009 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ВАТ ’’Волинь-Цемент’’ про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково.

    Стягнуто з ВАТ ’’Волинь-Цемент’’ на користь ОСОБА_2 1492 грн. 07 коп. витрат на лікування, 31 225 грн. втраченого доходу внаслідок ушкодження здоров’я, 10 000 грн. моральної шкоди; на користь ОСОБА_1 66 421 грн. за завдану майнову шкоду в результаті пошкодження автомобіля, 600 грн. судових витрат, 2000 грн. моральної шкоди; на користь держави 1117 грн. 38 коп. судових витрат по оплаті судового збору та 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

   В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

           В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач вказує на його незаконність, оскільки  суд не врахував, що документально підтверджено лише термін перебування ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні у Рівненській клінічній обласній лікарні у період з 29.09.2007 року по 10.10.2007 року. Термін стаціонарного лікування ОСОБА_2 у травматологічному відділенні РОКЛ з 28.07.2008 року по 30.07.2008 року стверджується лише листом № 301 від 25.09.2008 року, жодними іншими документами цей час стаціонарного лікування не підтверджений. Доказів, що цей термін лікування був пов’язаний з травмою отриманою в ДТП немає.

          Тривалість амбулаторного лікування ОСОБА_2 не підтверджено жодними відповідними первинними лікарськими документами.

  Визначаючи розмір компенсації втраченого заробітку за період з 28.07.2008 року по 30.07.2008 року суд не вірно визначив його виходячи не з річного доходу ФОП ОСОБА_2 за попередній 2007 господарський рік, як того вимагає ст. 1198 ЦК України, а виходив з доходу останнього за І-ІІ квартал поточного 2008 року.

  Відшкодування моральної шкоди для ОСОБА_2 є необгрунтованим та безпідставним. Відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 призначено без посилань на відповідні пункту ст. 23 ЦК України. Крім того, безпосередня вина ТОВ ’’Волинь-Цемент’’ у спричиненні моральної та матеріальної шкоди позивачам відсутня.

 Просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення яким стягнути з ВАТ ’’Волинь-Цемент’’ на користь ОСОБА_2 1 492 грн. 07 коп. витрат на лікування, 5 536 грн. 16 коп. доходу втраченого внаслідок ушкодження здоров’я, стягнути на користь ОСОБА_1 66 421 грн. відшкодування за майнову шкоду завдану ушкодженням автомобіля, 600 грн. судових. В решті позовних вимог відмовити.

В судове засідання позивачі та їх представник не з’явились без поважних причин. Про день та час слухання справи належним чином повідомлені.

        Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволення частково з таких підстав.

         Як вбачається з матеріалів справи, 29 вересня 2007 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем ’’MAN F-2000’’ д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом ’’FELDBINDER-KIP-45.3’’ д.н. НОМЕР_2 на 330 км +450 м автодороги Київ-Чоп, порушивши п.10.1 Правил дорожнього руху, виконуючи лівий розворот, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем ’’SCODA-OCTAVIA’’  д.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2, який рухався зі сторони с. Колоденка Рівненського району Рівненської області в напрямку м. Рівного, зі швидкістю 90 км/год, та не мав можливості уникнути зіткнення від незалежних від нього причин.

          На момент дорожньо-транспортної пригоди джерело підвищеної небезпеки знаходилось в оренді у ВАТ ’’Волинь-Цемент’’, з яким водій ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах.

          Внаслідок зіткнення ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалого розладу здоров’я. Відповідно до листа, наданого на адвокатський запит головним лікарем Рівненської обласної клінічної лікарні, ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні РОКЛ з 29.09.2007 року по 10.10.2007 року з приводу відкритого уламкового перелому нижнього полюсу правого наколінника зі зміщенням, та з 28.07.2008 року по 30.07. 2008 року з приводу консолідованого перелому правого наколінника з наявністю серкляжного дроту.

           Доказів, які підтверджують необхідність амбулаторного лікування, а також фактичний час перебування на такому лікуванні ОСОБА_2 ним надано не було і судом їх не здобуто.

           Лист головного лікаря Рівненської обласної клінічної лікарні  №301 від 25.09.2008 року про можливий  термін амбулаторного лікування при зазначеній травмі відповідно до ’’Орієнтованих термінів тимчасової непрацездатності при основних нозологічних захворювань і травм’’, які розроблені Українським державним НДІ медико-соціальних проблем інвалідності Дніпропетровської державної медичної академії від 2006 року є припущенням і не може вважатися достатнім доказом перебування позивача на такому лікуванні.

           Таким чином, ОСОБА_2 перебував на лікуванні в зв’язку з отриманими внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесними ушкодженнями 15 днів, в період з 29.09.2007 року по 10.10.2007 року, та з 28.07.2008 року по 30.07.2008 року.  

           Згідно ч.1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

            Відповідно до ч.3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.


           Відповідно до ч.1 ст. 1198 ЦК України розмір доходу фізичної особи-підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців.

            Так як рішення суду в частині визначення розміру втраченого доходу внаслідок ушкодження здоров’я постановлено з порушенням норм матеріального права, воно підлягає зміні.

           Оскільки ОСОБА_2 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, тому розмір відшкодування втраченого заробітку визначається з його річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять.

            Відповідно до звітів суб’єкта малого підприємництва –фізичної особи-платника єдиного податку за попередній господарський 2006 рік ОСОБА_2 було отримано дохід в розмірі 474 047 грн., середній місячний заробіток становить 39 503 грн. 91 коп. Втрачений заробіток за період лікування з 29.09.2007 року по 10.10.2007 року становить 15 376 грн. 78 коп. :

          29.09.2007 р. -30.09.2007 р. – 2 дні – 39 503,91 грн./30 (днів у вересні)*2=2 633, 59грн.,

          01.10.2007р. – 10.10.2007 року – 10 днів – 39 503,91 грн./31 (днів у жовтні)*10 = 12 743, 19 грн.

          Відповідно до звітів суб’єкта малого підприємництва –фізичної особи-платника єдиного податку за попередній господарський 2007 рік ОСОБА_2 було отримано дохід в розмірі 83 385 грн., в місяць середній заробіток становить 6 948 грн. 75 коп. Втрачений заробіток за період лікування з 28.07.2008 року по 30.07.2008 року становить  грн.  коп. :

          28.07.2008 р. -30.07.2008 р. – 3 дні – 9 736/31 (днів у липні)*3= 672 грн. 46 коп.

 За таких обставин, розмір втраченого заробітку ОСОБА_2 за час лікування становить 16 049 грн. 24 коп.

 Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди на користь позивачів, суд першої інстанції правильно виходив з того, що в результаті винних дій відповідача позивачам заподіяна моральна шкода, яка полягала в моральних та фізичних стражданнях, зміні звичного ритму життя. Визначаючи розмір моральної шкоди суд виходив з виваженості, розумності та справедливості, при цьому правильно врахував ступінь та характер моральних страждань та тривалості вимушених змін у житті позивачів.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

        Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, ст. 23, 1195, 1198 ЦК України, колегія суддів, -

                                                 

                                                                  в и р і ш и л а :


           Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства ’’Волинь-Цемент’’ задовольнити частково.

           Рішення Рівненського районного суду від 01 червня 2009 року в частині стягнення на користь ОСОБА_2 втраченого доходу внаслідок ушкодження здоров’я змінити, зменшивши розмір втраченого доходу внаслідок ушкодження здоров’я з 31 225 грн. до 16 049 грн. 24 коп.

           В решті рішення залишити без змін.

           Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.


             Головуючий :

     

             Судді :


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація