Справа № 183/1411/17

№ 1-кп/183/560/17

В И Р О К

іменем України

03 серпня 2017 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мельника О.М.,

за участю:

секретаря Тен І.О.,

прокурора Баклана В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42017040010000063 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Червоний Яр Оріхівського району Запорізької області, громадянина України, військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом у військовій частині польова пошта В0440 на посаді механіка-водія, у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, -

в с т а н о в и в:

Наказом № 6 від 14 січня 2014 року командира військової частини А1126 (польова пошта В0440) (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини на усі види забезпечення та призначено на посаду водія взводу десантного забезпечення 1 парашутно-десантного батальйону військової частини А1126. Згідно з наказом командира військової частини № 17-РС від 18 березня 2016 року (по особовому складу) солдата ОСОБА_1 призначено на посаду механіка-водія 2 парашутно-десантного взводу 5 парашутно-десантної роти 2 парашутно-десантного батальйону військової частини польова пошта В0440, яка дислокується за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Гвардійське.

Солдат ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем, відповідно до ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України про часткову мобілізацію» від 15.01.2015 року №113-VIII, який набув чинності 20.01.2015 року, в Україні з 20.01.2015 року діє особливий період.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за окремі військові злочини» від 12.02.2015 року №194-VIII, який набув чинності 05.03.2015 року, до статті 407 КК України було внесено зміни, які посилюють відповідальність за вчинення вказаного військового злочину в умовах особливого періоду.

Однак, 16 лютого 2017 року солдат ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби у військовій частині польова пошта В0440, самовільно залишив розташування військової частини без поважних причин, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи заходів для повернення до вищезазначеної військової частини, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв. 14 березня 2017 року солдат ОСОБА_1 самостійно прибув до розташування військової частини польова пошта В0440, в результаті чого злочин було припинено.

Таким чином, у період з 16 лютого 2017 року до 14 березня 2017 року солдат ОСОБА_1 був відсутній у військовій частині польова пошта В0440 без поважних причин і його дії кваліфіковані за ч. 4 ст. 407 КК України як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, крім строкової служби, без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, обставини справи не оспорює. Давати показання відмовився, однак пояснив, що залишив військову частину через сімейні обставини. У скоєному щиро кається, бажає продовжити військову службу.

Оскільки учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, не оспорювали в судовому засіданні обставини, при яких скоєно злочин, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і учасники судового процесу проти цього не заперечували. Також в судовому засіданні суд роз'яснив учасникам судового процесу, що у даному випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Судом було з'ясовано, що учасники судового процесу правильно розуміють зміст вищенаведених обставин та наслідки такого порядку дослідження доказів, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину встановленою та доведеною, його дії слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 407 КК України як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, крім строкової служби, без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин у справі, дані про особу обвинуваченого. Так, обвинувачений вчинив тяжкий злочин, раніше не судимий, за місцем проходження військової служби загалом характеризується негативно, приймав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. Суд визнає пом'якшуючими покарання обставинами щире каяття та з'явлення із зізнанням. Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Тому, з урахуванням обставин скоєння злочину та його наслідків, особи обвинуваченого та його ставлення до вчиненого, наявність кількох пом'якшуючих покарання обставин, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 положення ст. 69 КК України та перейти до призначення іншого, більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч. 4 ст. 407 КК України. При цьому суд вважає, що призначення покарання у виді арешту буде достатнім для виправлення обвинуваченого і запобігання вчиненню ним нових злочинів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням положення ч. 1 ст. 69 КК України, у виді арешту строком 1 (один) місяць з відбуванням на гауптвахті.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення лише з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Копію вироку видати обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.

Суддя О.М. Мельник