Справа № 344/14483/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1050/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Василишин

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Василишин Л.В.

суддів: Томин О.О., Мелінишин Г.П.

секретаря Турів О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 533 022 грн.21 коп., за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 15 серпня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

29.09.2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вищевказаним позовом. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 14.04.2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № IFU0GF00000072, за яким позичальник отримав кредит у розмірі 20 000 доларів США на термін до 2025 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.

У зв'язку з невиконанням боржником кредитних зобов’язань станом на 24.06.2015 року утворилась заборгованість у розмірі 24 768,69 доларів США, з яких:

- 17499,42 доларів США – заборгованість за тілом кредиту;

- 4377,67 доларів США – заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 560,00 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

Посилаючись на умови кредитного договору про право кредитора достроково стягнути кредитну заборгованість, а також на положення ст.ст.526,527,1050,1054 ЦК України, позивач просив суд стягнути з відповідача 24 768,69 доларів США заборгованості, в еквіваленті 533022,21 грн. та судові витрати.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 15 серпня 2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № IFU0GF00000072 від 14.04.2005 року в сумі 22437,09 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 24.06.2015 року (курс 21,52 грн за 1 долар США) складає 482846 грн. 18 коп та 50176 грн. 03 коп. пені, що в загальному розмірі складає 533022 грн. 21 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 7995,33 грн.

ОСОБА_1 на рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального закону та неповне з’ясування судом обставин справи.

Апелянт вказав, що судом першої інстанції не досліджено та не взято до уваги той факт, що на момент подання позову у позивача ПАТ КБ «Приватбанк» не було права вимоги щодо кредитних зобов’язань за спірним кредитним договором, оскільки 19.02.2007 року ЗАТ КБ «Приватбанк», як продавець, та компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» як покупець, уклали договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити, в тому числі і щодо кредитного договору № IFU0GF00000072 від 14.04.2005 року.

В ході розгляду справи ПАТ КБ «Приватбанк» надав суду договір відступлення права вимоги, укладений 14.04.2016р. між компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» як продавцем та ПАТ КБ «Приватбанк», як покупцем, згідно якого ПАТ КБ «Приватбанк» знову набув права вимоги по зобов’язаннях за спірним кредитним договором.

Посилаючись на положення ст.3 ЦПК України, апелянт вважає, що на момент звернення до суду із даним позовом ПАТ КБ «Приватбанк» не мав права вимоги, а отже є неналежним позивачем.

Крім того, після укладення 14.04.2016 року договору про відступлення права вимоги, ОСОБА_1, як боржника, не повідомили про даний факт.

З наведених підстав ОСОБА_1 просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити.

У судовому засіданні апеляційного суду апелянт вимоги скарги підтримав, просив суд її задоволити.

Представник банку апеляційну скаргу заперечила, просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Матеріалами справи встановлено, що 14.04.2005 року між ПАТ КБ «Приватбанк» (попередньо ЗАТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № IFU0GF00000072, за умовами якого банк надає позичальнику кредитні кошти шляхом: надання готівки через касу на строк до 05.04.2025 року включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 25 600 доларів США на наступні цілі: придбання житла у сумі 20 000 доларів США і на оплату страхових платежів у сумі 5600 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісією в розмірі 0,14% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати (а.с.10-11).

Згідно копії ордера-розпорядження №1 від 15.04.20105 року на видачу позики за вищевказаним кредитним договором було направлено 20 000 доларів США (а.с.12).

19.02.2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» (продавцем) та компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» (покупцем) укладено договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити, в тому числі і щодо кредитного договору № IFU0GF00000072 від 14.04.2005 року, (а.с.48-87)

14.04.2016 року між компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» як продавцем та ПАТ КБ «Приватбанк», як покупцем було укладено договір, згідно якого продавець придбав відповідні основні іпотечні активи, в т.ч. згідно додатку за №1172 по ОСОБА_1 за кредитним договором № IFU0GF00000072 від 14.04.2005 року, (а.с.91-137).

Згідно розрахунку заборгованості наявного в матеріалах справи, ПАТ КБ «Приватбанк» визначив станом на 24.06.2015 року заборгованість за кредитним договором відповідача в сумі 22437,09 доларів США з яких: 17499.42 доларів США тіло кредиту, 4377.67 доларів США заборгованість по відсотках, 560 доларів США комісія,що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 24.06.2015 року (курс 21,52 грн. за 1 долар США) складає 482846.18 грн. та пеня 50176.03 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із загальних положень ЦК України про виконання зобов’язань, умов кредитного договору, а також з огляду на те, що відповідач ОСОБА_1 неналежно виконував кредитні зобов'язання, що є підставою для дострокового стягнення з останнього кредитних коштів.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч.2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам оскаржуване рішення суду не відповідає, оскільки таке ухвалене з порушенням вимог процесуального закону.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові № 6-84цс14 від 03.09.2014 року).

Таким чином, особа має право звернутися до суду за захистом саме своїх прав. Право на позов має особа, права, свободи або інтереси якої порушені. Іншими словами, особа не має права звернутися до суду у разі, якщо права, за захистом яких вона звернулася, їй не належать. Така особа є неналежним позивачем і у позові їй слід відмовити.

Тому при зверненні до суду позивач повинен доводити свою юридичну заінтересованість у справі. Завдяки такому підходу реалізується принцип диспозитивності цивільного процесу, відповідно до якого кожна особа самостійно вирішує: звертатися їй до суду чи ні.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2015 року до суду із позовом за захистом своїх прав звернулось ПАТ КБ «Приватбанк», зазначивши, що станом на 24.06.2015 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість перед банком у розмірі 24 768,69 доларів США. за кредитним договором від 14.04.2005 року

За змістом ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Однак, матеріалами справи доведено, що 19.02.2007 року ЗАТ КБ «Приватбанк» відступив своє право вимоги компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ», уклавши договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити, в тому числі і щодо кредитного договору № IFU0GF00000072 від 14.04.2005 року, (а.с.48-87).

Право вимоги за даним кредитним договором до ПАТ КБ «Приватбанк» перейшло знову лише 14.04.2016 року (а.с.91-137).

Однак, на час звернення до суду із позовом право вимоги на стягнення заборгованості станом на 24.06.2015 року, за кредитним договором № IFU0GF00000072 від 14.04.2005 року позивачу - ПАТ КБ «Приватбанк» не належало.

Наведену обставину не спростовує і представлена стороною позивача копія довіреності від 10.03.2010 року від компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ», згідно якої ПАТ КБ «Приватбанк» уповноважується представляти інтереси довірителя в будь-яких судах, оскільки позов подано не в інтересах та від імені компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ», а в інтересах ПАТ КБ «Приватбанк», із зазначенням останного як позивача по справі та стягнення коштів на його користь.

Посилання суду першої інстанції на те, що 14.04.2016 року між компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» як продавцем та ПАТ КБ «Приватбанк» як покупцем було укладено договір про придбання останнім іпотечних активів, в тому числі і за кредитним договором № IFU0GF00000072 від 14.04.2005 року, колегія суддів вважає неналежним, оскільки в розумінні ст.3 ЦПК України та ст.15 ЦК України правом на звернення до суду наділена особа, права якої порушено власне на момент звернення до суду із позовом. Це не позбавляє останнього права звернутися до суду за наявності підстав з відповідним позовом.

Тому в спірному випадку, рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313,314,316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 15 серпня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 24768,69 доларів США, що складало на 24.06.2015 року - 533 022 грн. 21 коп. відмовити.

Стягнути з КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в сумі 8794,90 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Василишин Л.В.

Судді: Томин О.О.

ОСОБА_2