ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/666/15-ц р.

2/622/28/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2017 смт. Золочів

Золочівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Чернової О.В.,

за участю секретаря Вишневської О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживача, про визнання недійсним кредитного договору без номеру від 01 грудня 2011 року, а також зобов'язання відповідача припинити нарахування відсотків та штрафних санкцій за договором, списання боргових зобов'язань позивача, -

ВСТАНОВИВ:

11.06.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, просить визнати недійсним кредитний договір без номеру від 01.12.2011 року, укладений між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» з дати укладення; зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» провести перерахунок заборгованості з врахуванням недійсності кредитного договору та повернути надміру отримані гроші впродовж місяця з дня набрання чинності рішенням суду; зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» припинити нарахування відсотків за користування кредитом, неустойки, комісії, штрафних санкцій.

В обгрунтування вимог ОСОБА_1 посилався на те, що банком не додержано письмової форми кредитного договору. Так, 01 грудня 2011 ним було підписано заяву до ПАТ КБ «Приватбанк» на отримання кредитної картки, згідно якої зазначена заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає кредитний договір між позивачем та банком. Але банком до теперішнього часу йому не надано оригінал кредитного договору, а саме: оригінал заяви на отримання платіжної картки; оригінал Умов і Правил надання банківських послуг; оригінал Тарифів.

За цим договором ПАТ КБ "ПриватБанк" надало позивачу на платіжну картку грошові кошти у вигляді кредитного ліміту, сума якого визначена в 300,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Всупереч Закону України «Про захист прав споживачів», ст..ст.208, 1055 ЦК України зазначений договір укладений не в письмовій формі, а Умови і Правила надання банківських послуг та Тарифи банку не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, оскільки позивачем вони не підписувались. Це узгоджується с правовими висновками, висловленими Верховним Судом України у справах № 6-240цс14 від 11 лютого 2015 року, № 6-698цс15 від 10 червня 2015 року, № 6-1926цс15 від 4 листопада 2015 року, які є обов'язковими для всіх судів України.

Доказів того, що саме вказані умови розумів позивач, підписуючи заяву позичальника, банк не надав. Оскільки такі Умови не підписані позивачем, не зазначені в кредитному договорі без номеру від 01.12.2011 року як додатки до нього, то це означає, що зазначені Умови укладені поза межами кредитного договору, а тому не є допустимим доказом.

За таких обставин кредитний договір між банком і позивачем є нікчемним, оскільки банком не доведено, що позивач був ознайомлений та згідний з умовами, що викладені в окремому документі Умови надання споживчого кредиту фізичним особам. При цьому пластикова картка є лише спеціальним технічним засобом для здійснення розрахунків, передбачених відповідним договором, і використання цього технічного засобу можливе лише при укладанні відповідного договору, в якому сторони домовилися про розрахування за цим договором за допомогою такої картки, яка не є грошовими коштами.

Крім того, позивач зазначає, що банком незаконно збільшено розмір відсотків в односторонньому порядку, що є порушенням Закону України «Про банки та банківську діяльність». Так, при укладенні договору за користування кредитом позичальник повинен сплатити банку проценти у розмірі 30% річних. Пролонгація договору передбачає продовження строку дії договору після виконання сторонами його умов і переукладання договору на тих самих умовах, на яких він був укладений.

При кредитному ліміті у 12000,00 грн. місячний платіж складає у середньому в залежності від кількості днів у місяці 300,00 грн. (12000,0 грн.х30%:360:100х30день).

Наведені у таблиці дані свідчать зовсім про інше - про одностороннє з боку банку збільшення процентної ставки.

У квітні 2014 року процент за користування кредитом склав 51% річних (510,64грн. х 360 х 100 : 12000,00 грн.:30 днів), що у гривні дорівнює 510,64

У серпні 2015 року процент за користування кредитом склав 79% річних (791,99грн. х 360 х 100 : 12000,00 грн.:30 днів), що у гривні дорівнює 791,99.

Таким чином, дії відповідача щодо збільшення розміру процентів є нікчемними та такими, що порушують вимоги визначені ст. 1056-1 ЦК України, п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Щодо незаконності дій банку утримувати неустойку у розмірі 50% вартості послуги ОСОБА_1 зазначає, що згідно ч.5 п.3 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови Договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції (послуг) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.

Відповідно до заяви про отримання кредиту річна відсоткова ставка за користування кредитом складає 30%. Виходячи з норм ч.5 п.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» сума компенсації не повинна перевищувати 15% річних. Якщо застосувати всі санкції, передбачені Договором одночасно, то позивач мав би сплатити більше 40 % процентів річних. Це підтверджується доказами, наведеними у таблиці і додатку 1 позову. Так, у серпні 2015 року неустойка склала 495,44 грн. (395,44 грн. + 100,00 грн.), що у процентах складає 49,54% (495,44x100x360:30:12000,00).

Щодо незаконності одночасного застосування штрафу та пені банком ОСОБА_1 вказує на те, що Умовами спірного договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне погашення заборгованості по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення, а також 1 раз в місяць від суми заборгованості.

У той самий час, згідно кредитного договору, банком передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за інші правопорушення: один із них - порушення строків платежів по будь-якому грошовому зобов'язанню.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Така правова позиція Верховного Суду України, яка висловлена у справі № 6-2003цс15.

В порушення ст.61 Конституції України банк постійно одночасно стягував з позивача штраф і пеню за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити за наведених у позові підстав.

Представник ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК» Калугіна О.А., яка приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проти позову заперечувала, виклавши заперечення письмово. Додатково пояснила, що під час та після укладення між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредитного договору жодних зауважень від позивача не надходило. Він користувався коштами, іноді здійснював погашення шляхом внесення незначної суми. Крім того, Золочівським районним сум Харківської області 12.02.2015 року ухвалено заочне рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 за спірним кредитним договором заборгованості, яке набрало чинність та не скасовано.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов до висновку про неможливість задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.10, ст.11, ч.2 ст.59, ч.1, ч.4 ст.60, ч.1 ст.61 ЦПК України суд розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до укладеного договору № б/н від 01.12.2011 року ОСОБА_1 01.12.2011 року отримав кредит у розмірі 300.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до укладеного договору № б/н від 01.12.2011 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) 01.12.2011 року отримав кредит у розмірі 300.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України (далі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітнім, дієздатним особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст.30 ЦК України), яким підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами.

Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв'язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Відповідача (www.privatbank.ua) ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг (далі - Умови та Правила).

Тобто Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку. (п.п. 1.1.1.58, 1.1.1.59 Умов).

ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які на банківському сайті: www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Кредитний договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Підписання анкети-заяви позивачем не оспорюється.

Також факт отримання Позивачем кредитної карти у відділенні ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» підтверджується наявністю фото, зафіксованого за допомогою WEB камери, яка зберігається в програмному комплексі Банку в Єдиній клієнтській базі, де ОСОБА_1 особисто тримає в руках кредитну карту (том 2 а.с. 38). Крім того, отримання кредитних карт позивачем не заперечується.

У даній заяві зазначено, що, підписавши цю заяву, Позивач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банкуwww.privatbank.ua;https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що Позивачу було надано для ознайомлення Умові та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання.

Підписавши заяву Банк та клієнт приєдналися і зобов'язалися виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому.

Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг.

Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов'язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заяви, Умови, Правила та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві.

На підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг Позивачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 (п.п.1.1.1.90 , 2.1.1.11 Умов) - ключем до карткового рахунку є пластикова Картка (п. 1.1.1.62 Умов) яку отримав позивач та мобільний телефон який вказав позивач (п. 1.1.1.15 та п.1.1.1.16 Умов) в Заяві.

Картковий рахунок - рахунок фізичної особи, до якого випущена Карта ( п.п.1.1.1.90 Умов)та по якому відображаються фінансові операції за допомогою ключів.

За Допомогою встановлених ключів до карткового рахунку, позивачу надано можливість здійснювати Дистанційне обслуговування (п.1.1.1.25 Умов - комплекс інформаційних послуг по рахункам клієнта і здійснення операцій по рахунку на підставі дистанційних розпоряджень клієнта).

Таким чином Банк забезпечив Позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою Карти та фінансового телефону на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП - пароль.

Тарифи - розмір винагороди за послуги Банку; є невід'ємною частиною Договору. Перелік може зміняться і доповняться, про що Власник картки повідомляється відповідно до Умов та Правил. Необхідно відзначити, що виконання Позичальником умов кредитного договору засвідчує її волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 6 років, Позичальник в Банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок ат інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може служити розрахунок заборгованості, виписка по рахунку.

Банком на виконання відповідних положень Закону України «Про захист прав споживачів» надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов'язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів).

Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним.

Стосовно посилання позивача на введення його в оману під час укладання договору, суд зазначає наступне.

В укладеному позивачем договорі прописана валюта кредитування, відсоткова ставка, винагороди, розмір платежу, відповідальність, права та обов'язки сторін договору та багато іншого. Тобто, ознайомившись з умовами кредитування до підписання договору, звіривши їх із положеннями договору, позивач отримав повну інформацію про умови кредитування та й власноруч підписав кредитний договір.

Позивач особистим підписом засвідчив той факт, що відповідна заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами надання послуг, Тарифами між ним і Банком становить договір надання банківських послуг.

Відносно підписаної заяви позивач виявив бажання на отримання послуги від Банку у вигляді оформлення платіжної карти.

Договір споживчого кредиту укладено в письмовій формі та підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. ОСОБА_1 на момент договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови, а саме з 01.12.2011 по 24.05.2015 рр. - цією датою було здійснено останнє поповнення рахунку позичальником на 50 грн., про що свідчать відповідні розрахунки про рух коштів за кредитною карткою НОМЕР_2 (том 2 а.с.39-88).

Безпідставним є посилання позивача на положення пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими умовами договору є встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язань за договором.

Згідно ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, пеня за своєю правовою природою є не компенсацією, а мірою цивільно-правової відповідальності.

При тому компенсаційний характер носить відшкодування шкоди, в той час як неустойка (в т.ч. пеня) не носить компенсаційний характер, а є засобом забезпечення виконання зобов'язань.

Це вбачається з її визначення, встановленого ст.549 ЦК України: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В ч. 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що пеня стягується з порушника поза залежністю від компенсації завданої порушенням шкоди. Спеціальних виключень з цього правила спірним договором не встановлено.

Отже, пеня, встановлена договором, не є компенсацією та за своєю природою відшкодуванням шкоди, не залежить від розміру шкоди, завданої порушенням умов договору, а є за своєю природою мірою забезпечення зобов'язання та мірою цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язань за договором.

Доказів щодо введення в оману під час укладення у споживчого кредиту та звернення у визначений Законом України «Про захист прав споживачів» строк до ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо розірвання договору позивачем не надано. Перед підписанням договору ОСОБА_1 мав можливість ознайомитися з текстом та умовами договору та власноручно його підписав.

Щодо збільшення розміру відсотків в односторонньому порядку та незаконності дій банку утримувати неустойку в розмірі 50% вартості послуги суд зазначає наступне.

Згідно ст. ст. 526, 527, 530, 629 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Договір обов'язковий до виконання сторонами

Згідно ч.1 ст. 624 ЦК України, якщо порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному обсязі, незалежно від відшкодування збитків

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є ??неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання

Положення ч. 3 ст. 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, що мають істотне значення є правом суду.

Сторони досягли згоди і уклали кредитний договір, в якому передбачили умови сплати пені та штрафу. Умовами надання кредиту, які є невід'ємною складовою кредитного договору, передбачено також стягнення штрафу та пені за невиконання зобов'язань, а тому як кредитний договір, так і умови повинні виконуватися в обов'язковому порядку.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і сплата неустойки.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України відсоткова ставка може бути фіксованою або змінною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 3 в місяць або 36% на рік. Далі відсоткова ставка була змінена, що підтверджується наказами банку (додаються).

Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг та позивача було ознайомлено із зазначеними змінами.

Зокрема, згідно до п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору.

Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 1.1.2.3 до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.

Відповідно до п. 1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг Обов'язки Клієнта: У разі незгоди зі змінами Правил та/або Тарифів Банку надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору і погасити заборгованість, що виникла перед Банком, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення Карток, виданих Власнику і його Довіреним особам.

Доказів на підтвердження подачі заяв про розірвання кредитного договору від позивача до відповідача суду не надано, що свідчить про згоду останнього зі змінами Тарифів. Крім того, позивач активно користувався карткою, в тому числі неодноразово здійснював погашення заборгованості. що являється підтвердженням прийняття діючих умов договору.

Підвищення відсоткової ставки відбулося лише за витратами з певної дати, що дає можливість у разі незгоди з новою відсотковою ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій відсотковій ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність відсоткової ставки по уже наявній кредитній заборгованості.

Правомірність зміни умов договору також підтверджується Постановою Пленуму ВССУ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641-642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК.

Банк виконав свої зобов'язання та надав ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому Договором. ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання не виконував, внаслідок чого ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" змушений був звернутися для захисту свого права в Золочівський районний суд Харківської області. Рішенням від 12.02.2015 року суд задовольнив вимоги ПАТ КБ "ПРИВАТБАНКУ" та стягнув з ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості 22447, 37 грн. та судові витрати. Рішення набрало законної сили та не скасовано до теперішнього часу.

Відповідно до Правил користування платіжною карткою на ній указано граничний строк дії (місяць і рік) і вона дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле month).

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності вважається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної починається заново.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, якщо такі дії вчинено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Відповідно до Довідки кредитні карти від договору №б/н від 01.12.2011 року неодноразово перевипускалися, остання карта, яка надавалася Позивачу, із НОМЕР_3 та строк її дії до 11/16 року (том 2 а.с. 35, 36). Зазначене не заперечувалося в судовому засіданні позивачем.

Також відповідно до виписки заборгованості по картці/рахунку НОМЕР_2 і додатковим рахункам договору за період 01.12.2011 - 30.04.2017, які належать ОСОБА_1, останній вносив на рахунок погашення суми заборгованості кошти, що свідчить про визнання свого боргу Позивачем (том 2 а.с.39-88, а.с. 138-227).

Посилання ОСОБА_1 на відповідні правові позиції ВСУ та ВССУ є необґрунтованими, оскільки вони були висловлені за інших умов ніж ті, які є предметом спору.

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до рішення Золочівського районного суду Харківської області від 12.02.2015 року у справі № 622/1275/14-ц предметом розгляду та відповідного дослідження в якості доказу був кредитний договір №б/н від 01.12.2011 року, на якому ґрунтувалося зазначене рішення та набрало чинності, не скасоване, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання недійсним даного кредитного договору та зобов'язання ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» провести перерахунок заборгованості з врахуванням недійсності кредитного договору та повернення надміру отриманих коштів впродовж місяця з дня набрання чинності рішенням суду є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» припинити нарахування відсотків за користування кредитом, неустойки, комісії, штрафних санкцій суд також не вбачає підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.1 ст.1054, ст.1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Частиною 2 ст.1056 ЦК України визначено, що позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору суд доходить висновку, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє відносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справі № 6-1206цс15.

Крім того, позивач не заперечує проти того, що рішення суду від 12.02.2015 року не виконане і борг не погашено.

Отже, враховуючи вищевикладене, правові підстави для визнання договору недійсним відповідно до положень частини першої статті 230 ЦК, як укладених унаслідок введення в оману позичальника з боку банку та положень статей 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», зобов'язання відповідача провести перерахунок заборгованості ОСОБА_1 з врахуванням недійсності кредитного договору та повернення надміру отриманих грошей, зобов'язання припинити нарахування відсотків за користування кредитом, неустойки, комісії, штрафних санкцій - відсутні, та позов задоволенню не підлягає.

Зважаючи на те, що позивача згідно Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час звернення позовом, звільнено від сплати судового збору, тому відповідно до ч.4 ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають компенсації за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя О. В.Чернова