Справа № 2-4651

2009р.

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  

«21» жовтня 2009р. Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:  

головуючого  – судді Ніколової І.С.  

при секретарі – Бєлінськой А.Ю.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:  

Позивач зазначила, що 02 лютого 2007р. її чоловік ОСОБА_3 уклав з відповідачем договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим №503.

Згідно умов п.1 укладеного правочину, ОСОБА_3 передав у власність відповідачу 25 250грн, а відповідач зобов’язалася передати ОСОБА_3 таку ж суму грошей строком до 15 березня 2007р. Згідно п.5 цього ж договору, відповідач у випадку несвоєчасного повернення нею суми позики зобов’язалася сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України, тобто несплачену у строк суму основного боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 5 відсотків річних від простроченої суми.  

15 жовтня 2007р. ОСОБА_3 помер. Його спадкоємцем як дружина, що його пережила, є позивач, яка 23 жовтня 2007р. звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та 16 квітня 2008р. отримала свідоцтво про спадщину за законом.

За первинними вимогами позивач просила стягнути з відповідача суму боргу з врахуванням індексу інфляції за період з 16 березня 2007р. по 25 липня 2008р. в розмірі 33625грн 49коп; 5% річних в сумі 1719грн 08коп, судові витрати по справі: витрати, понесені на оплату юридичних послуг, в сумі 4000грн., сплачений судовий збір в сумі 397грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення слухання справи в сумі 30грн    

Рішенням від 02 жовтня 2008р. Мелітопольського міськрайонного суду позов частково задоволено, стягнуто з відповідача 25 250грн основного боргу, судові витрати в сумі 252грн 50коп судового збору та 30грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення слухання справи, в задоволенні решти позову відмовлено.  

Зазначене рішення оскаржене позивачем, та ухвалою від 08 липня 2009р. Верховного суду України було скасовано в частині відмови в задоволенні позову.

З врахуванням викладеного, представник позивача остаточно просить суд стягнути з відповідача передбачені п.5 договору позики 8375грн 49коп інфляційних витрат, 5% річних в сумі 1719грн 08коп; збитки, завдані позивачу через звернення за юридичною допомогою в сумі 4000грн; а також судові витрати – 114грн 50коп судового збору.  

Відповідач позов не визнала, пояснивши суду, що дійсно, 02 лютого 2007р.уклала з покійним ОСОБА_3 договір позики на суму 25 250грн, які зобов’язалася повернути до 15 березня 2007р., однак через брак коштів  у встановлений строк гроші не повернула. До примусового виконання укладений між ними правочин позикодавцем не звертався, бо вона неофіційно сплачувала йому по 5 доларів США за кожен день прострочки платежу.  

Після його несподіваної смерті відповідач бажала повернути борг, однак не знала, хто буде його спадкоємцем та кому слід повертати гроші.  

02 жовтня 2009р. вона ознайомилася з витребуваною судом спадковою справою ОСОБА_3, остаточно встановила, що його єдиним спадкоємцем є позивач, та того ж дня направила їй нотаріально завірену заяву, в якій повідомила, що бажає виконати перед нею як перед новим кредитором свої фінансові зобов’язання за договором позики, та просила вказати їй час та місце передачі грошей.  

Вважає, що зі свого боку вжила всіх необхідних заходів щодо повернення боргу, тому інфляційні втрати та 5% річних платити не повинна.

Представник відповідача її заперечення підтримав, додавши, що відповідач не повинна була виплачувати гроші позивачу як новому кредитору, не отримавши доказів переходу до неї прав її чоловіка як первісного кредитора.

Суд,вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

02 лютого 2007р. чоловік позивача ОСОБА_3 уклав з відповідачем договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим №503 (а.с.5).

Згідно умов п.1 укладеного правочину, ОСОБА_3 передав у власність відповідачу 25 250грн, а відповідач зобов’язалася передати ОСОБА_3 таку ж суму грошей строком до 15 березня 2007р. Згідно п.5 цього ж договору, відповідач у випадку несвоєчасного повернення нею суми позики зобов’язалася сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України, тобто несплачену у строк суму основного боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 5 відсотків річних від простроченої суми.  

Згідно вимог ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.  

Згідно вимог ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановленому договором.  

Таким чином, укладений договір позики є строковим, та пролонгації шляхом не витребування майна не підлягає. З огляду на викладене вважати пролонгацією договору домовленість відповідача про передачу на користь ОСОБА_3 5 доларів США за кожен день прострочки виконання договору неможливо.

Відповідно, з 16 березня 2007р. ОСОБА_3. згідно з п.5 договору позики, отримав право на отримання суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 5 відсотків річних від простроченої суми.  

15 жовтня 2007р. ОСОБА_3 помер (а.с.9).  

Його спадкоємцем як дружина, що його пережила, є позивач, яка 23 жовтня 2007р. звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та 16 квітня 2008р. отримала свідоцтво про спадщину за законом (а.с.25-35).

Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно вимог ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Таким чином, по позивача як до спадкоємця позикодавця ОСОБА_3 перейшло його право на отримання від відповідача суми основного боргу за договором позики від 02 лютого 2007р., з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 5 відсотків річних від простроченої суми.          

Зауваження відповідача про неможливість виконання нею грошового зобов’язання через те, що вона не знала про спадкоємців позикодавця, суд не бере до уваги, оскільки, по-перше, відповідач не заперечувала того, що їй був відомий сам факт смерті ОСОБА_3, але з відповідними заявами про бажання виконати перед його спадкоємцями свої боргові зобов’язання до нотаріальної контори вона не зверталася.  

По-друге, заява про визнання суми боргу та намірами його повернути спадкоємцям померлого подала відповідачем лише 02 жовтня 2008р. (а.с.36), після того, як в серпні 2008р. позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

По-третє, згідно ч.1 ст.625 ЦК України, божник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.        

Таким чином, суд вважає за необхідне позов задовольнити у повному обсязі.  

Вирішуючи по суті вимоги про відшкодування судових витрат по справі, суд приходить до наступного.

Згідно ч.3 ст.79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи (витрати на інформаційно-технічне забезпечення, витрати на правову допомогу, витрати сторін та їх представників, пов’язані з явкою до суду, витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи).

Згідно ст.84 ЦПК України, витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, а законом встановлюється граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу.  

На даний час граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу визначається на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27 квітня 2006р. „Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”.  

Склад та розмір витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги, належить до предмета доказування у справі.  

Позивачем по справі сплачено: 387грн судового збору за 30грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи за первісний позов ціною 39688грн 14коп.

Надалі представником позивача зменшена сума позовних вимог до 35344грн 57коп. Таким чином, за цей позов слід було сплатити 353грн 44коп судового збору, тобто 43грн 56коп судового збору позивачем переплачено та їх слід повернути позивачу.  

Рішенням від 02 жовтня 2008р. Мелітопольського міськрайонного суду на користь позивача стягнуто 25250грн, судовий збір в сумі 252грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 100грн 94коп, а 43грн 56коп повернути позивачу у відповідності до вимог 83 ЦПК України як надміру сплачені.  

Витрати на надання позивачу правової допомоги в сумі 4000грн підтверджені договором від 21 липня 2008р. про надання правової допомоги, актом приймання-прийняття послуг за цим договором, погодинним розрахунком витраченого часу на складення процесуальних документів, квитанцією від 25 липня 2008р. про сплату позивачем 4000грн.  

Керуючись ст.514, ч.1 ст.625, ч.1 ст.1046, ч.1 ст.1049, ст.1218 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд    

ВИРІШИВ:  

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів – задовольнити у повному обсязі.  

Стягнути з ОСОБА_2, 1957р.н., мешкає в АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, мешкає в АДРЕСА_2, 8375грн 49коп інфляційних витрат, 5% річних в сумі 1719грн 08коп, судовий збір в сумі 100грн 57коп, всього 10195 (десять тисяч сто дев’яносто п’ять) грн. 51коп.

Зобов’язати Мелітопольське управління Державного казначейства Головного Управління Державного казначейства України в Запорізькій області, що розташоване за адресою: м.Мелітополь, вул.К.Маркса,11, повернути  ОСОБА_1, мешкає в АДРЕСА_2, надміру сплачений нею судовий збір в сумі 43 (сорок три) грн 56коп.  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.  

Суддя: