РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 133/345/17

27.07.17

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В складі головуючого - судді Сороки Д. В.

за участю секретаря Пясковської Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства " ВТБ БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № R53113486653 В від 15.11.2013 та зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства " ВТБ БАНК" про визнання частково недійсним кредитного договору № R53113486653 В від 15.11.2013 ,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариства " ВТБ БАНК"звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № R53113486653 В від 15.11.2013. Свої вимоги мотивувало тим , що 15 листопада 2013 року між Публічним акціонерним товариством «ВТБ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Р53113486653В від 15.11.2013, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 50 000,00 гривень, а відповідач зобов'язався повернути кредит в строк до 15 листопада 2016 року або достроково у випадках передбачених кредитним договором, з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 7,5% річних або іншому розмірі, передбаченому Кредитним договором.

Відповідно до п. 7.4. кредитного договору, кредитний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печаткою банку та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з кредитним договором у повному обсязі.

Згідно п.п. 2., 6.1. кредитного договору, підписанням цього договору відповідач підтверджує своє приєднання до Правил споживчого кредитування фізичних осіб у ПАТ «ВТБ БАНК» з якими він ознайомився, погодився та зобов'язується виконувати вимоги Правил, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Банку .

Відповідно до п. 3.3.1. Правил відповідач зобов'язаний повернути банку отриманий кредит, сплатити нараховані проценти та щомісячну комісійну винагороду (за наявності) у повному обсязі, виконувати інші зобов'язання в порядку та в строки, встановлені договором.

Згідно п.п. 6.2., 6.3. кредитного договору, підписанням цього договору відповідач підтверджує, що він перед укладенням цього договору письмово ознайомлений з інформацією про особу і місцезнаходження банку, про умови кредитування, погодився із діючими умовами банківських та супутніх послуг, які сплачуються відповідачем відповідно до графіку згідно з додатком, який є невід'ємною частиною цього договору та включає в себе суму щомісячних платежів по поверненню кредиту, сплати процентів, комісійних винагород, інших супутніх платежів, розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Статтею 536 ЦК України зазначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином зідповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за зідсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України також передбачено, що договір є обов'язковим для зиконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.п. 4.1. кредитного договору, кредит надається шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, операції за якими можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, № 26252001517590 у відділенні "Вінницька РД" ПАТ «ВТБ БАНК».

Відповідно до п.п.. 4.4. з підписанням кредитного договору сторони дійшли згоди, що порядок повернення кредиту, нарахування та сплати процентів, комїсїі визначається цим договором, а також Правилами.

Згідно п. 4.2. кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісячно, відповідно до графіка повернення кредиту і сплати процентів та розрахунку вартості супутніх послуг (далі - Графік), комісійну винагороду за управління Кредитом у розмірі 1.69 (одна ціла шістдесят дев'ять) % від початкової суми кредиту.

Відповідно до п. 4.3. Кредитного договору, сторони дійшли згоди, що кредит повертається, а проценти та комісія сплачуються позичальником 12 числа кожного місяця у відповідності до графіка, який є невід'ємною частиною цього договору та включає в себе суму щомісячних платежів по поверненню кредиту, сплати процентів, комісійних винагород, інших супутніх платежів, розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки.

Так, позивач свій обов'язок по кредитному договору щодо надання відповідачу кредиту виконав, надавши відповідачу одноразово кредит у повному розмірі - 50 000.00 гривень, що підтверджується меморіальним ордером №20476 від 15.11.2013 року та випискою по рахунку №26252001517590.

Однак, відповідач, отримавши суму кредиту, свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, а саме:

прострочив сплату кредиту в період з 18.05.2015 р. по 27.01.2017 р. в сумі 13 537,95 гривень;

прострочив сплату відсотків за користування кредитом в період з 18.05.2015 по 27.01.2017 в сумі 3 125,45 гривень.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п.п. 3.2.1. Правил, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливої неустойки, комісійної винагороди у випадках, передбачених договором або чинним законодавством України, зокрема: - невиконання (неналежне виконання) позичальником зобов'язань щодо сплати платежів, а також комісійної винагороди, неустойки тощо, передбачених умовами договору; - затримання Позичальником повернення частини Кредиту та/або сплати процентів та/або щомісячної комісійної винагороди щонайменше на один календарний місяць; - перевищення сумою заборгованості суми Кредиту більш як на 10 (десять) відсотків.

Відповідно до п.п. 3.2.2., 3.3.5. Правил, банк має право вимагати від позичальника здійснити дострокове повернення кредиту протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати відправлення позичальнику відповідного повідомлення банку з вимогою дострокового повернення кредиту або у інші строки, передбачені умовами договору, а позичальник зобов'язаний на письмову вимогу банку здійснити дострокове повернення кредиту, сплату процентів та всіх інших можливих платежів: - у випадках, передбачених п. 3.2.1. цих Правил, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати відправлення банком відповідної вимоги.

Зважаючи на зазначені порушення відповідачем умов кредитного договору, відповідач згідно п. 1. кредитного договору 15 листопада 2016 року зобов'язаний був повернути всю суму кредиту, сплатити відсотки за його користування, виконати інші зобов'язання за Кредитним договором у повному обсязі.

Крім того, в зв'язку з порушення умов Кредитного договору 04.01.2017 року на адресу Відповідача листом №26/1-2.14 направлено вимогу про повернення всіє суми заборгованості з Кредитним договором. Проте погашення наявної заборгованості Відповідач досі не здійснив.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 5.1 кредитного договору, у разі несвоєчасного повернення кредиту та або сплати -процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами договору Позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банку пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,5% від суми -прострочених зобов'язань за кожен день порушення виконання зобов'язань, включаючи день погашення.

Згідно п. 7.1. кредитного договору, на підставі ст. 259 Цивільного кодексу України строк позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафів, передбачених цим договором, встановлюється у 3 (три) роки.

В зв'язку із заборгованістю позичальника по сплаті кредиту та процентів, у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України позичальник зобов'язаний сплатити суму кредиту та процентів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від оостроченої суми, оскільки інший розмір процентів не встановлений кредитним договором.

Таким чином, зважаючи на невиконання відповідачем умов кредитного договору, відповідач повинен сплатити позивачу загальну суму заборгованості, що відповідно до розрахунку заборгованості станом на 27.01.2017 становить 93 425 (дев'яносто три тисячі чотириста двадцять п'ять) гривень 86 копійок, з них:

17 730,52 гривень - сума заборгованості за кредитом;

13 537,95 гривень - прострочена заборгованість за кредитом;

318,94 гривень - 3% річних, нараховані у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту;

2 899,41 гривень - інфляційні втрати (кредит)

76,80 гривень - поточна заборгованість за процентами;

3 125,45 гривень - прострочена заборгованість за процентами;

63,68 гривень - 3% річних, нараховані у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення процентів;

582,10 гривень - інфляційні втрати (проценти);

14 686,94 - борг по комісії за обслуговування кредиту;

40 404,07 гривень - пеня за кредитним договором.

ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до публічного акціонерного товариства " ВТБ БАНК" про визнання частково недійсним кредитного договору № R53113486653 В від 15.11.2013.

Свої вимоги мотивувала тим , що 15 листопада 2013 року між ПАТ «ВТБ БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № К53113486653В за яким, вона отримала від позивача грошові кошти в сумі 50 000 грн. 00 коп. на споживчі цілі. Кредит надано на сторк до 15 листопада 2016 року з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 7,5 % річних.

За змістом позових вимог Банк просить стягнути з мене 93 425 грн.86 коп. заборгованості за кредитним договором яка складається з наступних складових :

17 730, 52 грн. - забогованість за кредитом ;

13 537, 95 грн. - прострочена заборгованість за кредитом ;

318, 94 грн. - 3% річних, нараховані у зв’язку з порушенням зобов’язань щодо повернення кредиту ;

2899, 41 грн. - інфляційні втрати (по кредиту);

76, 80 грн. - поточна заборгованість за процентами ;

3125, 45 грн. - прострочена заборгованість за процентами ;

63, 68 грн. - 3% річних нараховані у зв’язку з порушенням зобов’язань щодо повернення процентів ;

582, 10 грн. - інфляційні витрати (проценти);

14 686, 94 грн. - борг по комісії за обслуговування кредиту ;

40 404, 07 грн. - пеня за кредитним договором.

Пунктом 4.2 договору встановлено обов’язок позичальника щомісячно сплачувати Банку комісійну винагороду за управління кредитом у розмірі 1, 69 % від початкової суми кредиту.

Згідно розрахунку орієнтовної вартості кредиту, місячний платіж на погашення кредиту становить 2 401, 00 грн. в т.ч. комісійна винагорода в сумі 845, 00 грн. щомісячно.

Протягом 10 місяців з дня отримання кредиту нею проводились платежі у повному обсязі.

Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.

Оскільки відповідно до умов кредитного договору від 15 листопада 2013 року, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

За положеннями частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами)між клієнтом та банком.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії. які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо). Таким чином, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме: за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.

З огляду на вказане, положення п.4.2 кредитного договору є несправедливими умовами, прийнятими в порушення ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», є дисбаланс в правах позивача та відповідача, що також ставить в тяжке, несправедливе становище споживача в договірних зобов'язаннях і таким, що має бути визнаний недійсним.

Представник позивача в судове засідання не з’явився , але надав до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника банку, первісний позов підтримує просить його задовільнити.

Також, представник позивача за первісним позовом голова правління ПАТ « ВТБ Банк» ОСОБА_2 подав до суду заперечення на зустрічну позовну заяву .

В запереченні посилається на те, що заявлені позовні вимоги є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

В пункті 14 Постанови № 5 від 30.03.2012 "Про практику застосування судами

законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" Пленум Вищого

спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив, що при вирішенні спорів

про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання

яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055),

статті 18-19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до положення ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст.ст. 536 та 1054 ЦК України необхідною умовою кредитного договору є розмір процентної ставки, тобто це є істотною умовою, щодо якої сторони повинні дійти згоди в належній формі.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Оскільки між сторонами при укладенні договору досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, а волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі та не було допущено порушень вимог ст. 203 ЦК України, вважають, що у суду немає підстав вважати умови Кредитного договору недійсними.

Умовами п. 4.2. Кредитного договору передбачено, що позичальник прийняв на себе, зобов'язання, зокрема, сплачувати щомісячно, відповідно до графіка повернення кредиту і сплати процентів та розрахунку вартості супутніх послуг (надалі - Графік), комісійні винагороди за управління кредитом у розмірі 1,69% від початкової суми кредиту.

П.6.3. Кредитного договору встановлено, що позичальник погодився з діючими умовами банківських та супутніх послуг, які сплачуються позичальником відповідно до графіку згідно з додатком, який є невід'ємною частиною цього Договору та включає в себе суму щомісячних платежів по поверненню Кредиту, сплати Процентів, комісійних винагород, інших супутніх платежів, розрахунок сукупної вартості Кредиту та реальної процентної ставки.

Так, перед підписанням Кредитного договору, Позичальнику була надана інформація про орієнтовну сукупну вартість кредиту, з урахуванням процентної ставки та вартості всіх послуг пов'язаних з одержанням кредиту, укладанням та виконанням Кредитного договору (копія додається). З детального розпису вартості платежів та визначення сукупної вартості кредиту і реальної процентної ставки, повідомлення про умови кредитування за програмою кредитування на поточні потреби без забезпечення да попереднього розрахунку за кредитом вбачається, що позичальник належним чином був повідомлений Банком про умови кредитування, зокрема, сплату банкові щомісячної комісії за управління кредитом, та погодився з ними.

Відповідно до ч. 14 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк самостійно встановлює проиентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Пунктом 2 кредитного договору встановлено, що підписанням цього договору Позичальник підтверджує своє приєднання до Правил, з якими він ознайомився та погодився. При цьому, у Кредитному договорі зазначено, що Правила доступні для ознайомлення на сайті, а також у відділеннях банку. При цьому, 4.2. та 6.3, кредитного договору сторони встановили, що у рамках цього договору позичальнику надаються банківські та сукупні послуги, які сплачуються позичальником відповідно до детального розпису, який міститься в Графіку.

Оскільки умовами п. 4.2. Кредитного договору встановлена щомісячна комісія за управління кредитними коштами у фіксованому розмірі - 1,69% від початкової суми кредиту, дані умови не суперечать як положенням Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, так і затвердженому сторонами Графіку платежів.

Щомісячна комісійна винагорода за управління кредитними коштами передбачена Кредитним договором, який підписано сторонами. При цьому, як зазначалося, Позивач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився з ними.

Відповідач за первісним позовом , будучи належним чином повідомлений  про день та час слухання справи, в судове засідання не з’явився, але представник відповідача за первісним позовом – адвокат ОСОБА_3 до суду надіслала заяву, в якій просить справу слухати за відсутності ОСОБА_1 та її представника. Позовні вимоги за первісним позовом не визнає, позовні вимоги за зустрічним позовом підтримує та просить їх задовільнити .

Дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а зустричний позов необхідно задовольнити у повному обсязі.

Судом встановлено, що 15 листопада 2013 року між публічним акціонерним товариством «ВТБ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Р53113486653В від 15.11.2013, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 50 000,00 гривень, а відповідач зобов'язався повернути кредит в строк до 15 листопада 2016 року або достроково у випадках передбачених кредитним договором, з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 7,5% річних або іншому розмірі, передбаченому кредитним договором( а.с.12-14).

Відповідно до п. 7.4. кредитного договору, кредитний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печаткою банку та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з кредитним договором у повному обсязі.

Згідно п.п. 2, 6.1. кредитного договору, підписанням цього договору відповідач підтверджує своє приєднання до Правил споживчого кредитування фізичних осіб у ПАТ «ВТБ БАНК» з якими він ознайомився, погодився та зобов'язується виконувати вимоги Правил, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Банку .

Відповідно до п. 3.3.1. Правил відповідач зобов'язаний повернути банку отриманий кредит, сплатити нараховані проценти та щомісячну комісійну винагороду (за наявності) у повному обсязі, виконувати інші зобов'язання в порядку та в строки, встановлені договором.

Згідно п.п. 6.2, 6.3. кредитного договору, підписанням цього договору відповідач підтверджує, що він перед укладенням цього договору письмово ознайомлений з інформацією про особу і місце знаходження банку, про умови кредитування, погодився із діючими умовами банківських та супутніх послуг, які сплачуються відповідачем відповідно до графіку згідно з додатком, який є невід'ємною частиною цього договору та включає в себе суму щомісячних платежів по поверненню кредиту, сплати процентів, комісійних винагород, інших супутніх платежів, розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Статтею 536 ЦК України зазначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином зідповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за зідсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України також передбачено, що договір є обов'язковим для зиконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.п. 4.1. кредитного договору, кредит надається шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, операції за якими можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, № 26252001517590 у відділенні "Вінницька РД" ПАТ «ВТБ БАНК».

Відповідно до п.п.. 4.4. з підписанням кредитного договору сторони дійшли згоди, що порядок повернення кредиту, нарахування та сплати процентів, комїсїі визначається цим договором, а також Правилами.

Згідно п. 4.2. Кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісячно, відповідно до графіка повернення кредиту і сплати процентів та розрахунку вартості супутніх послуг (далі - Графік), комісійну винагороду за управління Кредитом у розмірі 1.69 (одна ціла шістдесят дев'ять) % від початкової суми кредиту.

Відповідно до п. 4.3. Кредитного договору, сторони дійшли згоди, що кредит повертається, а проценти та комісія сплачуються позичальником 12 числа кожного місяця у відповідності до графіка, який є невід'ємною частиною цього договору та включає в себе суму щомісячних платежів по поверненню кредиту, сплати процентів, комісійних винагород, інших супутніх платежів, розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки.

Так, позивач свій обов'язок по кредитному договору щодо надання відповідачу кредиту виконав, надавши відповідачу одноразово кредит у повному розмірі - 50 000.00 гривень, що підтверджується меморіальним ордером №20476 від 15.11.2013 року та випискою по рахунку №26252001517590.

Однак, відповідач, отримавши суму кредиту, свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, а саме:

прострочив сплату кредиту в період з 18.05.2015 по 27.01.2017 в сумі 13 537,95 гривень;

прострочив сплату відсотків за користування кредитом в період з 18.05.2015 по 27.01.2017 в сумі 3 125,45 гривень.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п. п. 3.2.1. Правил, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливої неустойки, комісійної винагороди у випадках, передбачених договором або чинним законодавством України, зокрема: - невиконання (неналежне виконання) позичальником зобов'язань щодо сплати платежів, а також комісійної винагороди, неустойки тощо, передбачених умовами договору; - затримання Позичальником повернення частини Кредиту та/або сплати процентів та/або щомісячної комісійної винагороди щонайменше на один календарний місяць; - перевищення сумою заборгованості суми Кредиту більш як на 10 (десять) відсотків.

Відповідно до п.п. 3.2.2., 3.3.5. Правил, банк має право вимагати від позичальника здійснити дострокове повернення кредиту протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати відправлення позичальнику відповідного повідомлення банку з вимогою дострокового повернення кредиту або у інші строки, передбачені умовами договору, а позичальник зобов'язаний на письмову вимогу банку здійснити дострокове повернення кредиту, сплату процентів та всіх інших можливих платежів: - у випадках, передбачених п. 3.2.1. цих Правил, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати відправлення банком відповідної вимоги.

Зважаючи на зазначені порушення відповідачем умов кредитного договору, відповідач згідно п. 1. кредитного договору 15 листопада 2016 року зобов'язаний був повернути всю суму кредиту, сплатити відсотки за його користування, виконати інші зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі.

04.01.2017 на адресу відповідача листом №26/1-2.14 направлено вимогу про повернення всіє суми заборгованості з кредитним договором. Проте погашення наявної заборгованості відповідач досі не здійснив.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 5.1 кредитного договору, у разі несвоєчасного повернення кредиту та сплати -процентів за його користування або інших платежів згідно з умовами договору позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,5% від суми - прострочених зобов'язань за кожен день порушення виконання зобов'язань, включаючи день погашення.

Згідно п. 7.1. кредитного договору, на підставі ст. 259 Цивільного кодексу України строк позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафів, передбачених цим договором, встановлюється у 3 (три) роки.

В зв'язку із заборгованістю позичальника по сплаті кредиту та процентів, у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України позичальник зобов'язаний сплатити суму кредиту та процентів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, оскільки інший розмір процентів не встановлений кредитним договором.

Таким чином, зважаючи на невиконання відповідачем умов кредитного договору, відповідач повинен сплатити позивачу загальну суму заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованості надану позивачем станом на 27.01.2017 заборгованість становить 93 425 (дев'яносто три тисячі чотириста двадцять п'ять) гривень 86 копійок, з них:

17 730,52 гривень - сума заборгованості за кредитом;

13 537,95 гривень - прострочена заборгованість за кредитом;

318,94 гривень - 3% річних, нараховані у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту;

2 899,41 гривень - інфляційні втрати (кредит)

76,80 гривень - поточна заборгованість за процентами;

3 125,45 гривень - прострочена заборгованість за процентами;

63,68 гривень - 3% річних, нараховані у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення процентів;

582,10 гривень - інфляційні втрати (проценти);

14 686,94 - борг по комісії за обслуговування кредиту;

40 404,07 гривень - пеня за кредитним договором ( а.с. 6).

Однак, пунктом 4.2 договору встановлено обов’язок позичальника щомісячно сплачувати Банку комісійну винагороду за управління кредитом у розмірі 1, 69 % від початкової суми кредиту.

Згідно розрахунку орієнтовної вартості кредиту, місячний платіж на погашення кредиту становить 2 401, 00 грн. в т.ч. комісійна винагорода в сумі 845, 00 грн. щомісячне( а.с.9).

Оскільки відповідно до умов кредитного договору від 15 листопада 2013 року, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

За положеннями частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами)між клієнтом та банком.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії. які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо). Таким чином, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме: за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.

З огляду на вказане, положення п.4.2 кредитного договору є несправедливими умовами, прийнятими в порушення ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», є дисбаланс в правах позивача та відповідача, що також ставить в тяжке, несправедливе становище споживача в договірних зобов'язаннях і таким, що має бути визнаний недійсним.

У своєму рішенні від 10.11.2011 № 15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) Конституційний Суд України зауважує, що споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відповідно до пункту 3.4. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168, (в подальшому - Правила надання інформації про умови кредитування), банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу та обґрунтувати її вартість (зокрема, нормативно-правовими актами щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів і тарифів).

В підпунктах а; б; в зазначеного вище пункту 2.4 глави 2 розділу II Правил № 255 наведено перелік банківських комісій, які класифіковані в залежності від мети їх оцінки та основи обліку пов'язаного з ними фінансового інструменту. Однак зі списку не вбачається такого виду комісії як комісія за надання та обслуговування кредиту. Крім цього, в кредитному договорі не визначено предмету комісій що встановлюються та не обґрунтовується їх вартість.

Згідно з пунктом 3.6. Правил надання інформації про умови кредитування, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

З цього приводу Верховним Судом України висловнела правова позиція, в постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16, де вказано що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, не звернули уваги, що, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позов публічного акціонерного товариства " ВТБ БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № R53113486653 В від 15.11.2013 задовільнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства « ВТБ БАНК» заборгованість за кредитним договором №R53113486653 В від 15.11.2013 станом на 27.01.2017 у сумі 78738(сімдесят вісім тисяч сімсот тридцять вісім) гривень 92 копійки, яка складається з наступного:

17 730,52 гривень - сума заборгованості за кредитом;

13 537,95 гривень - прострочена заборгованість за кредитом;

318,94 гривень - 3% річних, нараховані у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту;

2 899,41 гривень - інфляційні втрати (кредит);

76,80 гривень - поточна заборгованість за процентами;

3 125,45 гривень - прострочена заборгованість за процентами;

63,68 гривень - 3% річних, нараховані у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення процентів;

582,10 гривень - інфляційні втрати (проценти);

40 404,07 гривень - пеня за кредитним договором.

В частині позову публічного акціонерного товариства " ВТБ БАНК" про стягнення з відповідача боргу по комісії за обслуговування зазначенеого кредиту відмовити.

Визнати частково недійсним кредитний договір №R53113486653 В, укладений 15 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ « ВТБ БАНК», а саме: п.4.2 договору, яким встановлено обов’язок позичальника щомісячно сплачувати банку комісійну винагороду за управління кредитом у розмірі 1,69 % від початкової суми кредиту.

Керуючись ст. ст. 207, 526, 527, 530, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 88, 207, 209, 214-215, 174 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства " ВТБ БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № R53113486653 В від 15.11.2013 задовільнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства « ВТБ БАНК» заборгованість за кредитним договором № R53113486653 В від 15.11.2013 станом на 27.01.2017 у сумі 78738(сімдесят вісім тисяч сімсот тридцять вісім) гривень 92 копійки.

В частині позову публічного акціонерного товариства " ВТБ БАНК" про стягнення з відповідача боргу по комісії за обслуговування зазначенеого кредиту відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" про визнання частково недійсним кредитного договору № R53113486653 В від 15.11.2013 - задовільнити .

Визнати частково недійсним кредитний договір №R53113486653 В, укладений 15 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ « ВТБ БАНК», а саме: п.4.2 договору, яким встановлено обов’язок позичальника щомісячно сплачувати банку комісійну винагороду за управління кредитом у розмірі 1,69 % від початкової суми кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» сплачений ним судовий збір у сумі 1600 ( одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з публічного акціонерного товариства « ВТБ БАНК» на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у сумі 640 ( шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Повний текст рішення буде виготовлено 31.07.2017.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області через Козятинський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання сторонами повного тексту рішення.

Суддя: підпис

З оригіналом вірно:

Суддя – Секретар –

Дата документу 27.07.17